Перший тиждень нового року розпочався прем’єрою легкої романтичної комедії «Випробувальний термін». Іванофранківці мали виняткову можливість побачити стрічку одними з перших на допрем’єрному показі в кінотеатрі «Movieland». Туди завітали творці картини – актор Кирило Парастаєв, режисерка Ірина Громозда і продюсерка Анна Гончар, – які поділилися цікавими фактами про знімальний процес та відповіли на численні запитання глядачів цього ексклюзивного показу.

Сюжет і бюджет

Сюжет «Випробувального терміну» простий: до однієї зі столичних рекламних агенцій одночасно влаштовуються на роботу Роман і Поліна – кардинально різні люди, наче з інших світів. Директор, не довго думаючи, бере обох на випробувальний термін, і між ними розпочинається конкуренція не на життя, а на смерть. Усе завершується передбачувано – коханням.

«Моєму герою доводиться починати нове життя з нуля, маючи велику відповідальність за плечима, і ми побачимо, як він з цим упорається, – розповідає Кирило Парастаєв про Романа – персонажа, якого він зіграв. – Любов допоможе, як нам усім у цьому житті».

Анна Гончар зазначила, що спочатку аудиторією стрічки вважали молодих дівчат 20–25 років, але відгуки фокус-групи значно розширили її.

«Чоловіки й жінки знаходять у фільмі жарти для себе, молодь сміється над одним, старші – над іншим, – каже вона. – Це кіно для всіх, хто живе у складний час і вірить, що дива трапляються, а добро, любов і щирі людські стосунки обов’язково переможуть».

«Випробувальний термін» народився блискавично: від ідеї до прем’єри минуло менше півроку. Це справжній рекорд для українського кіновиробництва. Бюджет стрічки – 500 тисяч доларів, і то суто приватні інвестиції, без бюджетних коштів. Це гарна тенденція для комерційного глядацького кіно – не брати на своє виробництво державних грошей, адже є чимало важливих ідеологічних проєктів, які без такого фінансування можуть не відбутися. Хоча це, зрозуміло, позначається на фільмі, адже його творцям доводиться інтегрувати рекламу в сюжет. Але тут це зроблено доволі м’яко і логічно.

Зірки кличуть у кіно

«Випробувальний термін» – це беззаперечно зіркове кіно, адже кількість медійних акторів та персон зашкалює. Деякі з них з’являються на екрані лише в одному-двох епізодах. Поліну, до речі, зіграла Катерина Кузнєцова. Також у стрічці «засвітилися» Марічка Хоменко, Ірма Вітовська, Олена Узлюк, В’ячеслав Довженко, Олександр Кобзар, Дмитро Танкович, Андрій Ісаєнко, Тетяна Малкова, Іван Шаран, Дарія Петрожицька, Тарас Цимбалюк, Віктор Жданов, а також Павло Зібров і гурт «DREVO».

Продюсери й творці фільму безперечно ставили на зірковий склад акторів і зробили все, щоб він привів у кінотеатри якомога більше глядачів. Але попри їхню зірковість та статус, це не єдине, що працює. Адже багато персонажів зіграно дуже добре.

Щодо виконавців головних ролей К. Кузнєцової та К. Парастаєва, то вони, як на мене, створили приємний кіно-тандем, якому віриш. А також ідеально вписалися в образи, які їм довелося втілювати на екрані за сюжетом. Але найбільше мене «зачепили» не вони, а неймовірні І. Вітовська та О. Узлюк, які зіграли матерів головних героїв. Саме ці акторки у своїх епізодичних ролях зробили все можливе й неможливе, тож їх складно забути. Для мене це яскравий приклад професіоналізму, досвіду й самовідданості в акторській грі, незалежно від ролей, які вони виконували.

Людині потрібна людина

Якщо оцінювати цю стрічку за простим критерієм: смішно – не смішно, то мені однозначно було смішно впродовж усього її перегляду. До того ж глядацька зала «вибухала» сміхом в унісон зі мною, а це якнайкраще свідчить про те, що в плані гумору комедія таки працює. І що не менш важливо, у ній немає дискримінаційних жартів і тупих приколів заради самих приколів.

А ще мене підкупив наскрізний меседж фільму про те, що людині завжди потрібна людина. Цю головну ідею проговорюють у стрічці кілька разів, щоб точно всі її згенерували й не проґавили. І як найсильнішу зброю для донесення цієї тези, по суті, лейтмотиву кінокартини, вибрали вірш прикарпатського поета Юрія Іздрика, який так і кричить про те, що: «Людина сама нічого не може / людині завжди потрібен інший / на кого можна себе помножити /для кого варто писати вірші».

«Глядач після перегляду фільму має вийти з відчуттям, що ми є один в одного, що людині потрібна інша людина, щоб жити, виживати і знаходити для себе сеанси в непростий час», – коментує цю особливість стрічки Ірина Громозда.

Для тих, хто шукає фільм, щоб справді відпочити, перезавантажитися і не думати про складне хоча б півтори години, то «Випробувальний термін» – ідеальний варіант. Але попри легкість, романтичний настрій і безтурботність, у ній є згадка чи навіть натяк на те, що в Україні триває війна. Зрештою це добре, що комедія не ігнорує цю тему, але хотілося б і глибшого занурення в неї.

Загалом творці стрічки не вигадали нічого нового. Схожі історії, типажі персонажів і сценарні ходи ми вже бачили в якихось інших, як правило, іноземних фільмах. Та й сюжет комедії доволі передбачуваний. Проте є щось у цій картині, що тримає глядача, змушує усміхатись і виходити з кінотеатру без крихти розчарування.

«Випробувальний термін» – ідеально святкове кіно: легке і веселе. Саме в такому контенті, як на мене, є потреба в період свят новорічно-різдвяного циклу. Для тих, хто хоче переглянути приємне українське кіно і особливо не напружуватися роздумами й пошуками таємних смислів, рекомендую його до перегляду. А щодо оцінки, то ставлю йому 6,5 за 10-ти бальною шкалою, з приміткою: «романтичне кіно, що зібрало у кадрі рекордну кількість зірок і подарує гарний настрій».