На світанку 22 червня, коли в Україні відзначають День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни, російські окупанти завдали ракетно-авіаційного удару по об’єктах критичної інфраструктури в різних регіонах нашої держави. Зокрема на Запоріжжі, Львівщині, Волині… То була масована повітряна атака 16-ма ракетами повітряного та наземного базування і 13-ма ударними БпЛА типу «Shahed», яка не оминула і Прикарпаття.
Сили протиповітряної оборони знищили всі дрони-камікадзе та 12 ракет. Але одна з решти чотирьох ракет, які досягли мети, впала на території Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Її вибух зруйнував або пошкодив 14 навчальних корпусів та інших будівель вишу, а вибухова хвиля вибила шиби у понад восьмистах вікнах та зруйнувала тисячу метрів квадратних покрівель цілої низки житлових будинків як на поблизьких вулицях Береговій і Карпатській, так і у приміщеннях ліцею й дитсадка на Набережній і навіть на віддаленій Галицькій.
На щастя, обійшлося без жертв. Лише потерпіло троє осіб: 19-річній дівчині з черепно-мозковою травмою надали необхідну медичну допомогу, інші ж відмовилися від неї. На місці влучання ракети, де утворилася вирва на понад 20 квадратних метрів, працювали івано-франківські рятувальники, котрі локалізували вогнища загоряння.
«Університет отримав серйозний виклик, який ще раз доводить, що ворог підступний і хоче знищити нашу державу, – заявив ректор ІФНТУНГ Ігор Чудик на пресконференції того дня в ОДА/ОВА. – Але ми стоїчно тримаємось. Один із наших навчальних корпусів зруйновано наполовину, зокрема знищено все його внутрішнє наповнення. Істотно пошкоджено інший, а в решти 12 будівлях вибито сукупно 100 міжкімнатних дверей та шиби у 150 вікнах. Має також пошкодження спортивна інфраструктура… Наразі силами працівників університету прибираємо рештки від руйнувань та впорядковуємо територію».
І. Чудик подякував рятувальникам, колективові вишу, керівникам влади міста й області за сприяння у проведенні перших робіт із ліквідації наслідків від падіння ракети. А також ІФНТУНГ звернувся до своїх випускників, партнерів із проханням про допомогу та фінансову підтримку й закликав усіх небайдужих долучатися до збору коштів на відновлення університетської інфраструктури, які можна надсилати за такими реквізитами: БО «Благодійний фонд «Мій університет», ЄДРПОУ 38713155 р/р №UA243052990000026007015504887.
Між іншим, як повідомив голова правління НАК «Нафтогаз України» Олексій Чернишов, група «Нафтогаз» збирається профінансувати відновлення Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу після того, як фахівці оцінять масштаби його руйнувань.
Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків зазначив, що місто надасть компенсацію всім власникам помешкань, де поруйнувало вікна. Власне, фахівці міськвиконкому та його допоміжних служб уже в суботу взялися обходити пошкоджені квартири, щоби встановити рівень завданої шкоди в кожному окремому випадку. Після цього мешканці тих господ, де вони побували, звернулися по компенсацію… Власне, надійшло близько трьохсот таких заяв від власників осель.
Водночас мер закликав жителів обласного центру не легковажити своїм життям і здоров’ям під час оголошення повітряної тривоги, а ховатися від повсякчас можливих авіаційних нальотів у бомбосховищах.
«Попри загрозу повітряного удару цієї суботи більшість наших містян зоставались у своїх помешканнях, – зазначив він. – Скажімо, у сусідній 17-й школі в укритті перебувало тільки 11 людей. Зрозуміло, ми далеко від фронту, давно не було таких тривожних ситуацій у місті. Але все одно потрібно дотримуватися правил особистої безпеки».
З таким же проханням – належно реагувати на сигнали повітряної тривоги – 22 червня звернулася до краян голова ОДА/ОВА Світлана Онищук.
«Уперше за час повномасштабної війни на світанку ворог підступно завдав ракетного удару по середмістю Івано-Франківська, – також підкреслила вона. – Дякуємо нашим оборонцям неба та всім захисникам, котрі воюють за наше майбутнє, співробітникам усіх служб, які допомагають ліквідовувати наслідки ворожої атаки. Ми вже звернулися до міжнародних донорів, які готові надати будівельні матеріали для тимчасового перекриття будівель. І від них на Прикарпаття вже прямують вантажівки з будівельними матеріалами. Залучатимемо для того й кошти обласного бюджету».
Того ж дня до Івано-Франківська прибула перша вантажівка від благодійного фонду «Рокада». На її борту знайшлося 20 тонн усього необхідного для встановлення наразі брезентових покрівель та плівок замість пошкоджених вікон і дахів у людських оселях та навчальних закладах. Доки поступово їх не відремонтують, як годиться, оскільки таких об’єктів чимало, й усі відразу не оновити…
Справді, перший після початку російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022-го, коли кілька разів бомбили івано-франківське летовище, повітряний напад на обласний центр (причому ціллю ворога, як написала на своїй сторінці у фейсбуку С. Онищук, стала цивільна інфраструктура міста), має послужити нам усім уроком на майбутнє. І не лише в тому сенсі, що в часі повітряної тривоги треба ховатися в укриття. Не просто так же влучили цього разу, так би мовити, по мирній, аж ніяк не військовій, інфраструктурі ІФНТУНГ. Не тільки тому, що це єдиний в Україні виш нафтогазового профілю, один із таких лише чотирьох, які функціонували на весь колишній Союз…
Можна тут і більше було б говорити на цю тему. Наприклад, і про розтиражований у медіа проєкт «Бойові ворони» (з наголосом на першому складі), та, либонь, і сказаного достатньо. Думаю, надалі варто обережніше звістувати на весь світ у соцмережах та на інших інформаційних платформах про те, що ми тут, у тилу, робимо для фронту, для перемоги: де в’яжемо маскувальні сітки для наших захисників чи виробництва яких бойових засобів для них відкрили. Бо всі такі повідомлення – просто знахідки для ворога, який удень і вночі моніторить інформаційний простір України в пошуках цілей для ракетного обстрілу.
Як видається, мабуть, ліпше й не демонструвати просто неба, що й кому з військових передаємо, – які необхідні їм техніку, пристрої, супутнє приладдя, як це часто відбувається. Бо завше існує ймовірність, що колись і туди (боронь Боже!) прилетить, і вже не вночі чи вдосвіта, як недавно, коли там нікого не буде, а в самому розпалі презентабельного дійства. І вже не порівняно звичайна крилата модифікація Х-101 чи Х-555, як тепер, а потужніша й менше вразлива для ППО балістика типу «Іскандер М»…
Справжня допомога Силам оборони України, певно, має бути мовчазною й, безперечно, від того не менш дієвою. Інакше – ті всі публічні презентації будуть схожими лише на легковажні вихваляння й дешевий піар, який, однак, може коштувати надто дорого і для цивільної інфраструктури, і навколишнім жителям. Інакше – невдовзі за кожним вантажним мікроавтобусом із написом «Волонтер» на вітровому склі полюватимуть «шахеди»…
Аякже, той, хто одержав удар від ворога через власну необачність, не має честі, як констатує «Жива етика». Звичайно, нікого не лякаємо, не звинувачуємо й не намагаємося нагнітати паніку в галицькому суспільстві. Лише нагадуємо, що в нинішній ситуації в Україні, ще й за сучасного вже вельми високого рівня розвитку інформаційних технологій з їхніми супутниковими системами зв’язку, через що ми всі – наче на долоні в наших одвічних недругів, заходи перестороги ніколи не будуть зайвими. Навіть начебто й надмірні.
