15 серпня сповнилося 75 років Євстахієві Крижанівському – академіку Національної академії наук, лауреатові Державної премії України в галузі науки і техніки, заслуженому діячеві науки і техніки України, повному кавалеру орденів «За заслуги», доктору технічних наук, професору, відміннику освіти, який понад півстоліття свого життя присвятив підготовці фахівців для нафтогазової галузі, а також підготував 16 докторів наук та 21 кандидата технічних наук і 30 років очолював Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу…

Євстахій народився у селі Побережжі неподалік Івано-Франківська, був молодшим третім сином в сім’ї Крижанівських Івана та Анни. Батько Іван працював у кузні ковалем і змалку навчав сина особливостям професії та дозволяв працювати помічником уже з шостого класу. До речі, після Другої світової війни всі найважливіші і найнеобхідніші речі з металу в господарці села «переходили» через горнило кузні. Тож роботи вистачало.

Тієї пори у Стася (так батьки називали сина) вже появилися перші зароблені кошти. Та набагато більше, ніж гроші, його манило важке дихання міхів кузні, живі іскри вогню в горнилі, де грало кольорами розпечене в різних червоно-білих відтінках залізо. І це вже хлопця так і не відпустило. А ті всі спостереження за ковальською працею і навики й технології, які використовував батько, чи не всі він потім повторив і науково опрацював під час навчання в аспірантурі! Більше того, один розділ своєї дисертації присвятив саме тим технологіям.

Шкільними роками здібний юнак розвивав навики в опануванні точних дисциплін. Допитливість школяра не обмежувалась шкільними знаннями, він почав детально вивчати науково-популярний журнал «Наука і життя». Звідти дізнався про гармонійний метод розвитку обидвох півкуль кори головного мозку і почав експериментувати. Через рік-другий вправ-занять запам’ятовування математичних формул і способів розрахунків давалися вже доволі легко. Тоді вчитель математики Єзупільської середньої школи Теодор Чеверда звернув увагу на талановитого учня, оскільки за короткий час той дивував свого вчителя вельми добрими знаннями зі свого предмету. І як зауважує Євстахій Іванович, «завдяки його учительському вмінню й лагідній наполегливості ми дійшли до такого рівня, що він приходив у клас, запитував про отримані завдання декількох учнів, показував ряд нових завдань, а далі казав мені: «Стасю, йди до дошки! Продовжуй!». Результатом такої роботи була перемога на обласній олімпіаді з математики серед випускників середньої школи 1966 року.

Свій життєвий шлях Є. Крижанівський пов’язав із нафтогазовим фахом, коли поступив 1967 року на механічний факультет тодішнього Івано-Франківського інституту нафти і газу. Після закінчення навчання залишився на роботі у виші на посаді інженера науково-дослідного сектору. Перспектива стати науковцем була приваблива, оскільки працювати в цій сфері було престижно, а наукові здобутки і звання відчутно впливали на добробут. Працюючи в науково-дослідному секторі, проводячи експериментальні дослідження та публікуючи перші статті у наукових журналах, Євстахій Іванович знайомиться із науковими доробками вченого Василя Похмурського – професора Фізико-механічного інституту НАН України. «Я почав глибше цікавився його науковими статтями і дослідженнями – згадує академік Крижанівський. – Василь Іванович був вельми перспективним ученим, молодим доктором наук, в якого серйозна наукова школа. У мене з’явилося сильне бажання поступити до нього в аспірантуру. Нагадаю, що, як колись, так і тепер, поступають в аспірантуру до конкретного науковця, який займається конкретним напрямом у науці і буде для аспіранта науковим керівником. Тому й приїхав до В. Похмурського у Львів, щоби розповісти про свої наукові інтереси. Наша розмова вийшла змістовна і приємна, а на її завершення професор погодився бути моїм науковим керівником».

За три роки навчання в аспірантурі Є. Крижанівський напрацював багато досліджень, опублікував ряд наукових статей. Хоч поступив в аспірантуру у 27 років і за віком був найстаршим серед аспірантів професора Похмурського, але став наймолодшим серед його учнів доктором наук. Між захистами ним кандидатської (1980), а відтак і докторської (1990) дисертацій минуло лише 10 років.

Досягнення на ниві наукових досліджень дозволили Євстахію Івановичу створити та очолити власну наукову школу «Матеріалознавство, міцність та надійність машин і обладнання нафтогазового комплексу», виховати цілу плеяду учнів та послідовників. Ректор ІФНТУНГ професор Ігор Чудик, учень академіка Крижанівського, так окреслює наукову школу свого вчителя: «Це насамперед талановиті науковці й наукові колективи, які працюють над комплексною широковекторною науковою платформою з розробки, впровадження високоефективних технологій видобування та постачання газу, а також забезпечення міцності та надійності машин і обладнання нафтогазового комплексу для підвищення енергетичної безпеки держави та її сталого розвитку.

Євстахій Іванович разом з аспірантами і докторантами й далі активно розвиває наукові напрями своєї наукової школи та працює над актуальними проблемами декарбонізації виробництва і зменшення викидів парникових газів в атмосферу об’єктами промислового виробництва. Це – новий перспективний науковий напрям досліджень, який має надзвичайну актуальність.

Сьогодні учні зі своїм вчителем науковими дослідженнями і працею вкладають вагомий доробок у розбудову наукової сфери України, й далі нарощують науковий і кадровий потенціал ІФНТУНГ та всієї нафтогазової галузі держави. А окремі з них уже розпочали формування своїх наукових шкіл і колективів».

У рамках наукової школи Є. Крижанівського опубліковано понад 500 наукових праць. Євстахій Іванович є співавтором наукового відкриття. А в портфелі винахідника-академіка Крижанівського – більше 90 винаходів, захищених патентами.

Інший здобуток науковця – налагодження тісної співпраці ІФНТУНГ з Національною академією наук України (НАНУ). «Хоча наш університет і виконував серйозні наукові проекти, до 2000 року ми не мали жодної роботи, яка б отримала високу оцінку НАНУ, а на рівні держави була відзначена, наприклад, Державною премією в галузі науки і техніки, – згадує Євстахій Іванович. – Тоді в університеті ми почали формувати науково-творчі колективи, які стали ґрунтовно і плідно працювати над сучасною глобальною проблематикою як у фундаментальних, так і прикладних аспектах науки. Тож 2006 року першою Державною премією було відзначено роботу, до складу авторського колективу якої входив і я.

Активна робота в цьому напрямі тривала впродовж десятиліття, і наступні наші науково-дослідні роботи вирізнялися високою якістю наукових досліджень й новизною. Отож на сьогодні ІФНТУНГ має 12 наукових робіт, що їх блискуче виконали наші науковці, які відзначено Державною премією України в галузі науки і техніки. Тобто в числі її лауреатів – 21 працівник університету».

Керівник Західного наукового центру НАН України академік Зіновій Назарчук окреслив журналістові постать свого колеги та університет під його орудою так: «Ми запізналися з Євстахієм Івановичем, коли він ще навчався в аспірантурі в нашому Фізико-механічному інституті НАНУ і де сформувався як науковець…

Cьогодні, по суті, ІФНТУНГ – чільний науково-освітній вищий заклад, який забезпечує кадровий, науковий, експертний, проєктний супровід нафтогазової галузі України. Цей виш на Прикарпатті – кузня кадрів для вітчизняних нафтогазових компаній, як свого часу для багатьох країн близького й далекого зарубіжжя. Академік Крижанівський з колективом ІФНТУНГ – поважні експерти в нафтогазовій галузі як для великих і малих компаній, так і на найвищому державному рівні. Хочу сказати, що Євстахій Іванович та академік Патон мали спільний проєкт, що стосувався нафтогазової галузі та її розвитку».

Серед досягнень у сфері освіти за той час, коли університетом керував Є. Крижанівський, слід відзначити сертифікацію персоналу у нафтогазовій галузі, на яку виш отримав міжнародну акредитацію на право сертифікації спеціалістів-буровиків за стандартами International Well Control Forum, що відкриває доступ його фахівцям на міжнародні ринки праці.

За підтримку й розбудову євроінтеграційних процесів та формування співпраці з університетами інших держав професора Крижанівського обрали Почесним професором технічного університету м. Бая-Маре (Румунія) та Почесним консулом гірничо-металургійної академії ім. С. Сташиця в Кракові (Польща).

За особистий внесок у розвиток наукових досліджень, широке впровадження їх результатів у нафтогазову галузь, вагомі досягнення при підготовці фахівців і організацію їхньої міжнародної сертифікації, а також за багаторічну сумлінну працю на благо України та Прикарпаття Євстахій Іванович Крижанівський удостоєний багатьох державних і недержавних нагород та відзнак.

На завершення нашої розмови Є. Крижанівський склав щирі слова подяки всім, хто був для нього опорою і підтримкою, добрим приятелем і вірним товаришем на життєвій ниві, хто творив разом із ним науку і працював над розбудовою України: «Батьки і брати Роман і Михайло створювали умови для щасливого дитинства та стимулювали до успішного навчання. Дружина Марія завжди була і є надійною опорою та мудрою порадницею. Дочки Леся й Анна підтримують і гріють моє серце, а внуки і правнуки додають життєвих сил.

І завжди я відчував і вдчуваю підтримку друзів, яких у мене чимало.

Дякую великому і мудрому колективу нашого університету. 30 років ми всі разом, у непростих умовах становлення держави, розбудовували навчальний заклад, готували фахівців, вирішували актуальні проблеми для забезпечення сталого розвитку держави. Тепер, у часі жорстокої війни, наш колектив активно працює для підвищення енергетичної безпеки та обороноздатності України, для наближення нашої перемоги, в яку ми свято віримо».