Ще торік у грудні обласна рада проголосила 2025-й Роком Опанаса Заливахи в нашому регіоні – на відзначення 100-річчя від дня народження видатного художника-дисидента. Тож оте живописне дійство тижневої тривалості – Всеукраїнський відкритий художній пленер «Вертикалі Заливахи», організований управлінням культури ОВА та Музеєм мистецтв Прикарпаття, стало одним із вузлових заходів у його ключі з популяризації творчої спадщини митця-патріота, сприяння активізації культурного середовища у галицькому краї та зміцнення міжрегіональних мистецьких зв’язків.
Учасників пленеру – крім прикарпатських митців, художників, які прибули з Харкова, Черкас, Чернівців, Львова, Хуста, Полтави та інших куточків України, централізовано забезпечили безкоштовними харчуванням та проживанням, а також кількома полотнами на підрамниках та фарбами для роботи. На урочистому відкритті дійства на майдані Шептицького в обласному центрі відбулась і презентація ошатної книги «Повернення: Опанас Заливаха у спогадах, листах, архівних документах». Упорядниками цього видання виступили наші відомі краянки – Галина Литвин і Олександра Мечева. А побачила книжка світ за сприяння Тетяни та Романа Родзоняків. На презентації мала слово донька Опанаса Заливахи – Ярина. Розповідь про життя художника вражала.
О. Заливаха – легендарна постать дуже непростої долі: шістдесятник, борець за правду та національні пріоритети, за неперебутню колористику мовлення в живописі; людина скромна, тактовна і в тому велична. Він – лауреат Шевченківської премії часів Незалежності України. А народився митець на Харківщині. В часі голодомору 1930-х виїхав з батьками до родини в росію, нелегко здобував освіту художника, проте зміг закінчити Ленінградський інститут живопису.
Ще під час навчання Опанас побував на практиці у Львові, а згодом у Косові. Саме там він і занурився в українське мистецтво й народну традицію, в українське слово. По закінченні навчання приїжджає на Прикарпаття, вступає до Івано-Франківського товариства художників, тут створює свою першу художню виставку, проте за тиждень її закривають, бо партія визначила в її експонатах «занепадницькі настрої»… Їздить до Києва, там пише свої полотна в майстерні Алли Горської. Його друзями стають Іван Світличний, Іван Дзюба, Михайлина Коцюбинська, Іван Драч, В’ячеслав Чорновіл.
Саме у столиці України він із групою митців створює прекрасний вітраж до 150-річчя від дня народження Тараса Шевченка. На вітражі «замислений і гнівний Шевченко готовий оборонити Жінку-Україну, що припала до нього, шукаючи захисту» (зі спогадів Михайлини Коцюбинської), проте за день до його відкриття за наказом партійців вітраж знищують, а за художниками полюють… 27 серпня 1965р. в Івано-Франківську О. Заливаху заарештовують і відправляють в Мордовію. Малювати забороняють, пропонують працювати на систему, проте Опанас відмовляється. Потайки займається малою графікою, та його твори знаходять і знищують (понад 200 робіт). У справі Заливахи викликають на слідство художників М. Фіголя, О. Коровая, П. Кулика, яких відстежує пильне око кагебе. Аж 1970-го митця звільняють, і він повертається в Україну. Втім, жити йому вже немає де, – помешкання конфіскували. Одяг, особисті речі друзі зібрали для нього, дещо купили. В. Чорновіл потурбувався, аби десь винайняти йому житло. Опанас одружується, працює креслярем, оформлювачем книг З 1988 року створює персональні виставки в Івано-Франківську, Львові, Києві.1995р. стає Шевченківським лауреатом. І працює, працює, працює, пишучи нові роботи аж до самого відходу у засвіти. Поховали Опанаса Заливаху в Івано-Франківську – на цвинтарі в Дем’яновому Лазі.
Учасники пленеру відвідали могилу художника-дисидента. Відтак побували на екскурсії в Національному заповіднику «Давній Галич», відвідавши більшість його локацій. Зокрема молилися в церквах Успенській та Святого Пантелеймона, пили цілющу воду з Княжої криниці… Для митців з інших регіонів нашої держави це була незабутня поїздка, бо вони мали можливість відчути нашу історію через священні пам’ятки Галичини. Власне, вони й були захоплені побаченим, хотіли побачити якомога більше, сфотографувати цікаві експонати нашої дідівщини і тепер, на цьому пленері, чи в майбутньому, зобразити ці неповторні види у своїх улюблених техніках. І хоч я була там не вперше, але все сприймалося якось по-новому в оточенні таких цікавих творчих людей, які помічали кожен порух світла, барву трав і дерев, емоцію одне одного і сповнювалися силою, забувши на якусь часину про наш тривожний час.
Пленер розгорнули в локаціях, пов’язаних із життям і творчістю О. Заливахи. У його програмі – виїзди на етюди, відкриті майстер-класи, вечори пам’яті, мистецькі дискусії та виставки просто неба, відвідування оселі Опанаса Заливахи, зустріч з донькою Яриною, – і завзята праця художників над своїми роботами…
Заключним етапом пленеру став відбір робіт, створених під час мистецького дійства, до фонду Музею мистецтв Прикарпаття і відкриття в ньому їхньої виставки. Чимало з експонатів, серед яких є і гірські пейзажі та види Давнього Галича, присвячено постаті Опанаса Заливахи – це портрети митця, виконані в олії, акрилі, акварелі, дереві. «Для нас, прикарпатців, Заливаха – не лише художник, а й частина нашої мистецької ідентичності, – наголосив директор Музею мистецтв Василь Романець. – Його присутність у регіоні – це історія спротиву, чесності, справжнього мистецтва».
Він відзначив цікаві професійні роботи учасників і нагородив художників грамотами. Ось імена тих учасників пленеру, чиї мистецькі твори було представлені на виставці. Це – Карина Волошко, Віктор Снісаренко, Олександр Смородин, Олексій Смородин, Богдан Губаль, Надія Бабій, Надія Нікіфорова, Іван Гуцул, Анатолій Шевчук, Орест Цупко, Сергій Лаушкін, Віктор Цапко, Василь Боднарчук, Василь Андрушко, Наталя Проданчук, Віктор Проданчук, Сердюк Олександр, Анатолій Фурлет, Володимир Сандюк, Христина Дувірак, Валерій Дувірак, Микола Якимечко, Анатолій Мельник, Тетяна Мурафа, Володимир Сандюк, Богдан Бринський, Орест Заборський. Їхні роботи, зроблені з любов’ю, стали новою чудовою сторінкою в мистецькому літописі Івано-Франківська і Прикарпаття загалом
Це був дуже добре зорганізований захід. Варто відзначити в цьому роботу вже згадуваних обласного управління культури та В. Романця, а зокрема – наукової співробітниці Музею мистецтв Прикарпаття Тетяни Мурафи, яка щодня супроводжувала учасників художнього пленеру. Як зазначила начальниця управління культури ОВА Тетяна Бойко, «Опанас Заливаха – це постать, яка уособлює силу мистецтва в боротьбі за свободу. Його картини, як і його життєвий шлях, – це маніфест любові до України та непокори будь-якому поневоленню. Пленер «Вертикалі Заливахи» показав, що сучасні митці здатні продовжувати цю високу місію, творячи мистецтво, яке надихає».
