14 жовтня уже 6-й рік поспіль українці святкували Покрову Пресвятої Богородиці, День захисника України та День українського козацтва в один день.

Ці три свята тісно між собою пов’язані. Разом їх почали відзначати згідно відповідного указу президента з 2014 року. Після збройної агресії Росії в українському суспільстві посилилися тенденції до відмови від радянських символів і свят, тому постало також питання заміни радянського Дня захисника Вітчизни, що відзначався 23 лютого. Перенесення святкування на 14 жовтня відновило тим самим традицію вшанування українських вояків на Покрову.

Свято Покрови Пресвятої Богородиці було встановлене цього дня на згадку про дивовижну появу Богоматері віруючим. За переказами, відбулося це у 910 році в Константинополі, коли столицю тримали в облозі полчища ворогів. Жителі візантійської столиці зібралися в храмі й молили Богородицю про порятунок. І вона з’явилася перед людьми, почала молитися Господу, а потім вкрила людей своїм покровом (омофором), таким чином врятувавши жителів міста. А свято стало символом заступництва Богородиці за всіх людей. Його відзначають і православні, і греко-католики.

День українського козацтва теж збігається зі святом Покрови. Козаки вважали Богоматір своєю заступницею й захисницею від ворогів, особливо шанували її, тому головна церква українських козаків була названа на честь Покрови, а ікона Божої Матері була в кожному курені. Зображали Богоматір і на хоругвах, під якими козаки йшли у походи.

Для українських козаків день Покрови Божої Матері, як і для багатьох поколінь усіх українців, завжди був найбільш шанованим святом. Саме у цей день, 14 жовтня, у козаків відбувалися і вибори нового отамана. Після зруйнування Запорізької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай на еміграцію, взяли з собою образ Покрови. Вони так вірили у її силу й настільки щиро та урочисто відзначали це свято, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву – Козацька Покрова. День українського козацтва почали відзначати в Україні з 1999 року.

* * *

Відзначення цього потрійного свята цьогоріч, як зазвичай, відбувалося у столиці та інших містах України. І першочергово вшануванням пам’яті загиблих захисників Вітчизни. Цього року у зв’язку з останніми тривожними політичинми рішеннями головних керманичів нашої держави, які викликали резонанс у суспільстві, святкові марші пройшли під гаслом "Ні капітуляції!". Учасники ходи вимагали від президента Зеленського не йти на поступки Росії та не погоджуватись на нищівні умови так званої "формули Штайнмаєра". Лише у Києві мітингувальників зібралося понад 12 тисяч. Люди обурювалися і з приводу ганебних рішень щодо поступок Росії, і з приводу ігнорування главою держави вшанування пам’яті полеглих в АТО, як перед цим - жертв трагедії в Бабиному Яру, і щодо несправедливого звинувачення в тому, що їхня акція проплачена.

Учасники акції, серед яких було багато військових, учасників АТО, продовжили ходу мітингом на Майдані Незалежності і біля офісу Президента. Вони висловлювали протест проти так званого розведення військ, яке насправді є здачею українських територій; проти виборів у ЛНР і ДНР, що сприятимуть легалізації влади сепаратистів і терористів, а отже, і влади п'ятої колони Росії на нашій території; проти надання особливого статусу для окремих районів Донецької та Луганської областей, що фактично розпочне федералізацію країни і початок розвалу України зсередини.

Мітингувальники заявили "Ні капітуляції!", а самі військові пообіцяли, що не дозволять владі зашкодити інтересам України і у разі потреби займуть позиції на територіях розведення сил на лінії розмежування.