22 жовтня Конституційний суд (КС) Польщі зробив ще жорсткішим і так суворе її законодавство щодо абортів. Це, з одного боку, викликало масові заворушення в країні, а з другого, – привернуло увагу всього світу до цього неоднозначного питання…

Вікіпедія дає визначення аборту як переривання вагітності впродовж перших її 22 тижнів. Аборт може бути мимовільним (викидень) або штучним – хірургічним чи медикаментозним втручанням. Штучний аборт проводять у разі небажання чи неможливості жінки народжувати, а також за певних медичних показань. Такими є смерть плоду в утробі матері, загроза життю матері або необхідність проведення їй медичних процедур, порушення внутрішньоутробного розвитку плоду. Якщо переривають небажану вагітність, це рішення приймають батьки зачатої дитини.

Першою в новітній історії легалізувала аборти більшовицька Росія. Згодом в СРСР повернулися до кримінальної відповідальності за них, яку скасували 1954 року. У США аборти декриміналізовано 1973-го, наступного року – у Франції. А в Ірландії лише 2013 року дозволено їх у певних випадках.

Цілковито заборонено аборти і прирівняно їх до вбивства (крім випадків порятунку життя жінки) в низці країн Азії й Латинської Америки. У Великій Британії, Індії, Ісландії, Люксембурзі, Фінляндії, Японії, Іспанії їх дозволено проводити лише за медичними та соціально-економічними показниками, а також у разі зґвалтування жінки. У країнах колишнього СРСР, в Австралії, Австрії, Албанії, Болгарії, Канаді, США, Німеччині, Греції, Данії, Італії, Норвегії, Румунії та багатьох інших законодавство щодо абортів ліберальне. Тут законодавець виходить з права жінки самостійно вирішувати, народжувати їй чи ні. Карають лише позалікарняні аборти й переривання вагітності на пізніх стадіях.

До 30-х років минулого століття аборти у цій країні було цілковито заборонено. 1932-го було дозволено за медичними показниками і в разі зґвалтування. Далі серед можливих причин було названо важкі умови, а в 60-х дозволено й переривання вагітності на вимогу жінки. З 1993-го аборти в Польщі заборонено, крім випадків, якщо життя жінки під загрозою, якщо вагітність є результатом зґвалтування і в разі серйозних вад розвитку плоду.

Спроба цілковито заборонити штучне переривання вагітності (за винятком прямої загрози життю матері) була 2016 року. Депутати польського сейму прийняли відповідний законопроєкт у першому читанні. Згідно з ним мала бути введена кримінальна відповідальність за аборт – до 5 років позбавлення волі усіх до нього причетних. Це спричинило протестні рухи, які переросли 3 жовтня в загальнонаціональну акцію «Чорний понеділок». Понад 100 тисяч поляків, одягнених у чорне, взяли в ній участь, вимагаючи скасувати законопроєкт. Сейм змушений був відхилити проєкт закону.

І ось жовтень 2020-го. КС Польщі ще більше обмежив перелік ситуацій, в яких жінки можуть легально зробити аборт. Відповідне звернення подала консервативна партія «Право і справедливість». Прийнято рішення, за яким аборти через захворювання або нежиттєздатність ембріона вважають неконституційними. Тобто тепер жінка попри ризик народити дитину із серйозними вадами або взагалі приречену на смерть перервати вагітність не може. У своїй позиції суд зазначив, що переривання вагітності в таких випадках нагадує євгенічні практики нацистської Німеччини. «Положення, яке легалізує євгенічну практику в галузі права на життя ненародженої дитини й робить право на життя ненародженої дитини залежним від її здоров’я, не сумісне з Конституцією», – сказала чільниця КС Юлія Пржілебська.

Якщо рішення набуде чинності, польські жінки зможуть переривати вагітність лише у разі зґвалтування чи інцесту, а також якщо вагітність загрожує життю матері. Такі приводи становлять всього 2% причин абортів у цій країні останніми роками.

Словом, тема абортів, яка завжди була чутливою для католицької Польщі, є однією із найсуперечливіших напрямів політики нинішньої польської влади. Ліві партії відстоюють право жінки на вибір, помірковані виступають за збереження закону 1993 р., а праві партії захищають право зародка на життя. Ця тема розколола й суспільство. Якщо противники абортів вітали рішення КС, то прихильники прав жінок виступили проти. І других виявилося більше.

Незадоволені вийшли на вулиці в багатьох містах країни одразу ж після скандального рішення. 25 жовтня протестувальники вирішили влаштувати страйк у церквах, далі було перекрито дороги в багатьох містах. На вулиці вийшли не лише жінки, а молодь загалом. У масових протестах у Варшаві 30 жовтня взяло участь 100000 осіб. Учасниці демонстрацій несли плакати з написами «Досить!», «Моє тіло, моє рішення», «Пекло для жінок», «Ми хочемо мати вибір».

Акції протесту відбулися також у Вроцлаві, Кракові, загалом у 150 містах Польщі. Співзасновниця руху «Страйк жінок» Марта Лемпарт заявила: «Ми готові боротися до кінця». Свій контрпротест провела і група прибічників крайньоправих поглядів.

3 листопада уряд заявив, що збирається відтермінувати оприлюднення і втілення в життя рішення КС, поки лідери шукають вихід з глухого кута. Президент Польщі Анджей Дуда запропонував ухвалити новий закон, який дозволить аборти, якщо плід має дефекти, що загрожують життю, за винятком синдрому Дауна.

Але якщо спочатку протести були спрямовані лише проти рішення КС, то з часом вимоги протестувальників розширилися. Тепер поляки вимагають збільшення фінансової допомоги підприємцям і працівникам, які зазнали збитків внаслідок пандемії; збільшення витрат на культуру; надання дозволу дітям після 13 років самостійно вирішувати, відвідувати чи ні уроки релігії; скасування статті Кримінального кодексу про образу релігійних почуттів; забезпечення прав ЛГБТ-спільноти й навіть відставки уряду. Окремо штаб протестувальників вимагає збільшення фінансування охорони здоров’я до 10% ВВП, зокрема переведення всіх коштів, які надходять до Церкви, на потреби медицини.

Тим часом ставлення Церкви до абортів однозначне й непохитне. Тут можна навести слова Папи Івана-Павла II: «Безпосереднє переривання вагітності, тобто прямий аборт, задуманий як мета чи як засіб, завжди є серйозною моральною провиною, бо це свідоме вбивство невинної людської істоти. Жодні обставини, жодна мета чи закон на світі ніколи не зможуть зробити прийнятним те, що само по собі є негідним, бо суперечить Законові Божому, що записаний у серці кожної людини, пізнається розумом і проголошується Церквою».

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку в світі роблять 40–50 мільйонів абортів. А це 125 тисяч маленьких життів щодня…

Отож Церква в Польщі наразі звинувачує протестувальників у сатанізмі, вандалізмі щодо костьолів і перешкоджанні богослужінням. Активними противниками абортів є й віряни, особливо люди віком від 60 років.

Згідно з даними опитування ISPOS у 2018 році, 53% поляків підтримують безумовне право жінки на аборт у перші три місяці вагітності, а 78% – проти заборони штучного переривання вагітності через важкі вади плоду. Згідно з даними дослідження Kantar, опублікованими 28 жовтня 2020-го, лише 13% респондентів схвалюють рішення Конституційного суду Польщі. Дослідження, проведене IBRiS, показує, що нині 60% поляків підтримують протестувальників, причому 63% чоловіків відповіли ствердно на запитання, чи треба продовжувати акції протесту.

Комісарка Ради Європи з прав людини Дуня Міятович назвала те рішення порушенням прав жінок: «Сьогодні рішення Конституційного суду означає підпільні або закордонні аборти для тих, хто може собі це дозволити, і навіть серйозніші випробування для решти. Сумний день для прав жінок».

За даними Міністерства охорони здоров’я Польщі, торік у країні провели 1 116 операцій зі штучного переривання вагітності. Згідно з неофіційними даними, число нелегальних операцій і абортів, які польки провели за кордоном, може бути в десятки разів більшим. Будь-яка заборона не розв’язує проблеми. Заборона абортів призводить до того, що жінки роблять їх підпільно. А це нерідко загрожує і їхньому життю.

Події в сусідній Польщі не можуть не мати впливу на Україну. Насамперед тому, що в разі заборони абортів у цій країні процвітатиме медичний туризм у нашій. Адже нині перервати вагітність іноземній громадянці можна і в державній, і в приватній клініці. Головне – заплатити гроші. А сума, в яку обійдеться аборт польці в Україні, набагато менша, ніж, скажімо, в сусідній Німеччині чи Словаччині. Чіткої статистики, скільки польок роблять цю операцію в Україні, немає. Але про наявність такого явища, як аборт-туризм, пишуть і українські, й польські ЗМІ.

В Україні теж кілька разів реєстрували законопроєкти про заборону абортів, але вони не знаходили підтримки в парламенті. Тож нині аборти в Україні є законною медичною практикою в перші 12 тижнів вагітності, якщо її переривання відбувається за згодою жінки в офіційних лікарнях.

У 2019 році число їх становило 74606, з них 727 зроблено неповнолітнім. 2018-го – 46552 і 400 відповідно. Цифри вражають. Хоча не можна не зауважити, що, скажімо, 2005 року кількість абортів була значно більшою – понад 240 тисяч. А в 2017 р. газета «Німецька хвиля» наводила дані 90-х років минулого століття, коли в Україні реєстрували щороку по 500 тисяч абортів. Значне зменшення цих показників не може не радувати. Тут, безумовно, відіграли роль і вплив Церкви, й поліпшення соціально-економічного становища населення, і медико-просвітницька робота щодо планування сім’ї й контрацепції. Але в Україні й досі аборт вважають одним із методів регулювання народжуваності.

Водночас він ніколи не минає безслідно для організму жінки – залишає травми психічну, емоційну, фізичну, гормональну, механічну. У структурі причин материнської смертності, якій можна було запобігти, аборти й пов’язані з ними ускладнення забирають життя кожної десятої жінки.

З другого боку, є десятки тисяч сімей, які не можуть мати дітей, а хочуть. Для них нерідко саме усиновлення є єдиним виходом.

Зрештою, як би ми не називали те життя, що зародилося в лоні матері, – ембріоном чи дитиною, воно є. І вже на 21-й день після зачаття в нього б’ється серце (правильніше – серцева трубка). На шостому тижні формуються риси обличчя, очі, ніс, щелепи, розвиваються ручки й ніжки; наступного тижня починають розвиватися репродуктивні органи. І «те» згодом може стати чудовим хлопчиком чи чарівною дівчинкою. Або не стати...

Вибір – за жінкою. І він, безумовно, дуже важкий. Але, напевне, все-таки краще дати життя дитині, ніж забрати. А найліпше - не стояти перед таким вибором. І цього можна досягти через запобігання небажаній вагітності, шляхом сексуальної просвіти, профілактики незахищеного сексу, доступності контрацепції та насамперед моральним вихованням. Але вибір у будь-якому разі має бути.