Відповідно до попередніх результатів президентських виборів українці віддали перевагу артисту – Володимиру Зеленському, який змагався у другому турі за крісло на Банковій з чинним Президентом України Петром Порошенком. Згідно з даними, оприлюдненими на сайті Центральної виборчої комісії, за В. Зеленського проголосувало понад 73 відсотки виборців, а за П. Порошенка – майже 25. Галичина» запросила відомих політологів та політичних експертів поділитися своїми думками з цього приводу. Отож нині вони відповідають на такі запитання газети:

Василь Климончук, доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри політології ПНУ ім. В. Стефаника:

– Результати виборів і сам хід виборчої кампанії дають нам підстави стверджувати, що вибори відбулися за демократичними принципами та правовими нормами. Прозорість голосування, доступність контролю звели нанівець маніпулювання та фальсифікації, які були можливі у попередніх президентських кампаніях.

Попри певні намагання чорних PR технологій на початку виборчої кампанії, вибори завершилися демократично.

Щодо результатів голосування, то, на мій погляд, є декілька особливостей. Виборча кампанія відбувалася на тлі великої недовіри суспільства до органів державної влади, правоохоронних органів, судової системи, в умовах недієвості й незавершеності розпочатих реформ. Складна соціально-економічна ситуація, міграційні процеси, корупційні скандали, які стосувалися оточення Президента, незавершеність війни створили передумови для різкої критики чинної влади та Президента країни.

Також у суспільстві виник запит на нових державних лідерів та нові обличчя в політиці. Тому реультат голосування 73% за В.Зеленського – це радше протестне голосування, а не усвідомлений вибір. Суспільний запит виборців надзвичайно високий, про що свідчить одностайність голосування у регіональному вимірі.

Заслуговують на увагу та окреме вивчення виборчі технологій команди В. Зеленського, які посприяли перемозі. Ми вперше обрали Президента України з такою високою електоральною підтримкою, попри те, що він спілкувався з виборцем через телеекран та соціальні мережі. Це є свідченням низького рівня політичної та громадянської культури суспільства, де верх беруть емоції, а не раціональний вибір.

Основний розвиток подій в Україні за нового президента мав би полягати в достроковому обранні нового парламенту, який би дав можливість сформувати новий Кабінет міністрів, та обрати прем'єр- міністра. Але, схоже, дострокових виборів не відбудеться, оскільки таке рішення залежить від Верховної Ради, а у новообраного президента відсутня підтримка в парламенті. Тому слід очікувати чергових парламентських виборів 27 жовтня 2019 року.

Для нового Президента дуже важливо, щоби в парламент потрапила його політична сила «Слуга народу». Таке ж завдання буде стояти і перед усіма політичними партіями, які намагатимуться потрапити у парламент. Від конфігурації політичних сил у парламенті залежатиме можливість дій президента, оскільки у нас парламентсько-президентська республіка.

Також новообраному президенту доведеться вирішувати багато соціально-економічних проблем, які залишилися не вирішеними (повернення боргу, війна з Росією, виборча реформа, децентралізація). Ці процеси відбуватимуться на тлі високого соціального запиту від суспільства та жорсткого контролю і критики від опозиції.

Звичайно, всіх турбує зовнішньополітичний курс України. Ті напрацювання в зовнішній політиці нашої держави, а саме –євроінтеграційний вимір, декларування та намагання вступу в НАТО, які задекларовані в Конституції України повинні та, схоже, будуть продовжені новим президентом. Певну ясність в цьому напрямі дасть визначення тих, хто опікуватиметься зовнішньою політикою і це мають бути не «нові політики», а кар’єрні дипломати. Не просто складатимуться відносини з Росією, які полягатимуть у сприйнятті/несприйнятті В. Путіним нового президента України, маніпуляції щодо Донбасу.

Узагальнюючи цей політичний момент, можна стверджувати, що Україна вступила в дуже складний політичний період – тривалий стан турбулентності, пов’язаний з парламентськими виборами, виборами в ОТГ, кадровими призначеннями, зовнішньополітичними та геополітичними викликами.