Про пріоритети Івано-Франківської обласної ради в умовах війни, підтримку фронту й тилу, виклики для медицини, лісову реформу та проблемну взаємодію з центральною владою розповів в інтерв’ю для газети «Галичина» перший заступник голови Івано-Франківської обласної ради, кандидат політичних наук Василь ГЛАДІЙ.

– Пане Василю, українці щодня підтримують своїх захисників, і водночас чекають такої ж підтримки від влади. Що робить обласна рада для допомоги військовим у фінансовому плані?

– З часу введення в Україні воєнного стану питання оборони і безпеки, допомоги нашим військовим є пріоритетом у діяльності Івано-Франківської обласної ради. Видатки з обласного бюджету на вказані напрями можливі через програмно-цільовий метод фінансування. Тому обласна рада прийняла відповідні обласні програми, а саме програму надання шефської допомоги військовим частинам Збройних сил України, Національної гвардії України та Державної прикордонної служби України, військово-патріотичного виховання молоді. І друга програма – забезпечення мобілізаційної підготовки та оборонної роботи. Саме через ці дві програми здійснюється допомога військовим з обласного бюджету.

– Яку частку обласного бюджету нині спрямовано на підтримку військових, і що саме передбачає ця підтримка?

– В умовах воєнного стану обласна рада виконує свої повноваження відповідно до Конституції та законів України, що передбачає соціальний, економічний, культурний розвиток краю. Тому як і до війни, так і під час неї з обласного бюджету фінансують обласні заклади освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, культури, спорту тощо. На виконання двох вищеназваних обласних програм у 2025 році передбачено з обласного бюджету понад 108 млн грн.

Ця цифра не є остаточною, тому що під час внесення змін до обласного бюджету вона зростатиме. Підтримка передбачає придбання речового та медичного майна, засобів захисту, зв’язку, відеокамер, тепловізорів, коптерів, майна для радіаційного, хімічного, біологічного захисту, електрообладнання, пально-мастильних матеріалів, комп’ютерної техніки, а також перевезення особового складу, проведення різноманітних військових навчань, проведення капітальних ремонтів приміщень тощо. Попередні замовлення надходять від військових частин і їх виконують, закуповують необхідні речі і передають конкретним військовим частинам.

– Чи передбачено обласною радою окремі програми для родин військових і ветеранів?

– Так, є окрема комплексна обласна програма підтримки сімей загиблих, постраждалих учасників Революції гідності, осіб, які перебували у складі добровольчих формувань, учасників бойових дій, громадян, які брали участь у здійсненні заходів з національної безпеки й оборони, відсічі й стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, ще починаючи з 20 лютого 2014 року. Це об’ємна назва програми і вона включає дуже багато різноманітних заходів. Івано-Франківська обласна рада перша в Україні прийняла відповідну програму, коли ще фінансової підтримки для відповідних категорій осіб з державного бюджету не було.

На виконання заходів названої програми з обласного бюджету у поточному році на сьогодні передбачено понад 67 мільйонів гривень. Ця цифра також збільшуватиметься при несенні змін до обласного бюджету. Кошти спрямовуються для матеріальної допомоги сім’ям загиблих, зниклих безвісти, на лікування відповідним категоріям, для соціально-психологічної реабілітації осіб та на інші напрямки.

– Під час останньої сесії обласної ради було зроблено акцент на функціонуванні закладів охорони здоров’я під час війни. Які ключові виклики стоять перед обласними медичними закладами у воєнних умовах?

– На сесії обласної ради, яка відбулася 13 червня, депутати розглянули понад 60 проєктів рішень. З них майже половина – питання охорони здоров’я. Зокрема внесення змін до обласних програм здоров’я населення Прикарпаття, розвитку та фінансової підтримки комунальних і комунальних некомерційних підприємств охорони здоров’я області, а також програми розвитку служби екстреної та невідкладної медичної допомоги.

На фінансування вказаних трьох програм в обласному бюджеті на 2025 рік нині передбачено майже 100 мільйонів гривень. Це і придбання медичного обладнання, проведення необхідних ремонтних робіт, придбання дорогих ліків тощо. Крім цього, розглянуто два питання відповідно до плану роботи обласної ради на поточний рік, а саме про діяльність військово-лікарських комісій в лікувальних закладах області і про проблемні питання організації медичної допомоги хворим на цукровий діабет.

Як підсумок розгляду, дали відповідні доручення обласній військовій адміністрації та рекомендації міським, селищним та сільським територіальним громадам щодо покращення ситуації. Головні виклики перед закладами охорони здоров’я області у воєнний час – це надання якісних медичних послуг військовослужбовцям, родинам наших героїв, переміщеним особам, всім нашим краянам. Порівняно з довоєнним часом кількість наданих медичних послуг зросла в рази, а отже, і збільшилася кількість роботи.

– Як на сьогодні організовано харчування військових, які проходять лікування в обласних медзакладах?

– Частина коштів на харчування військовослужбовців під час лікування і реабілітації передбачено закладами охорони здоров’я із власних бюджетів. Це ті кошти, які вони заробляють через оплату наданих медичних послуг від Національної служби здоров’я України. А інша частина коштів на харчування військових надходить із Державного бюджету, як компенсація за харчування пацієнта-військовослужбовця.

Військові в закладах охорони здоров'я всіх форм власності – чи то державні, чи приватні, чи комунальні – повинні забезпечуватися харчуванням за нормою №5, яка застосовується у військово-медичних закладах.

– Чи оновлювали підходи до харчування для пацієнтів з-поміж військовослужбовців?

– Так. Це питання обговорювали у Верховній Раді. Було утворено тимчасову спеціальну комісію, до складу якої увійшли представники всіх фракцій. Очолювала цю комісію Юлія Тимошенко.

Комісія напрацювала відповідні зміни до законодавства, але уряд не спішив їх реалізовувати. Ще у вересні минулого року Івано-Франківська обласна рада прийняла звернення до Кабінету міністрів щодо покращення харчування військовослужбовців в закладах охорони здоров'я. Суть питання в тому, що військових повинні забезпечувати покращеним харчуванням в закладах охорони здоров'я всіх форм власності за рахунок Держбюджету.

Кабінет міністрів затвердив відповідний порядок, але він був недієвим. Медичні заклади не отримували компенсацію від держави для організації покращеного харчування військових. На сьогодні питання вирішується.

Компенсація з Держбюджету за покращення харчування військових надходить, хоча й із запізненням. Загальна сума компенсації, яка надійшла за п’ять місяців цього року в обласні заклади охорони здоров’я, становить приблизно 5 млн грн.

– Яка мета створення мережі комунальних аптек в обласних закладах охорони здоров’я, і як триває реалізація цього проєкту? У чому ж полягають переваги таких аптек?

– На сесії обласної ради було розглянуто сім проєктів рішень, які підготувала обласна військова адміністрація про затвердження в новій редакції статутів обласних комунальних некомерційних підприємств. Суть цих питань однакова, а саме – створення аптечних закладів як структурних підрозділів обласних закладів охорони здоров'я. Ці проєкти рішень підготовлено на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України про забезпечення доступності лікарських засобів. Мова про те, що в таких аптеках має бути запроваджено мінімальну націнку на ліки. І ліки мали би бути дешевші, ніж в інших комерційних аптеках. На мою думку, це питання дискусійне. Я вважаю, що в державних та комунальних закладах охорони здоров'я аптек взагалі не потрібно. Чому? Наведу приклад нашої Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні Івано-Франківської обласної ради. Маленькі пацієнти, які там лікуються, отримують всі лікарства безоплатно. Відповідно до протоколів від Національної служби здоров'я України, вона оплачує всі медикаменти. Навіть якщо необхідні лікарства поза протоколом, то наш заклад має можливість придбати такі лікарства. І сьогодні там ліки ніхто не купує.

Я думаю, що так би мало бути в усіх державних та комунальних медичних закладах, оскільки НСЗУ оплачує лікування відповідно до протоколів, і в ту оплату входить і придбання ліків. Якщо такі аптеки й потрібні, то вони можуть займатися тим, щоб придбавати для заходів охорони здоров'я відповідні ліки.

А інші аптеки комерційні там не потрібні. Все ж важливо, що робиться цей перший крок, який, на мою думку, має якраз вирішити питання належним чином.

– Які ключові зміни відбуваються нині в лісовій галузі Прикарпаття із врахуванням реформування, яке торік розпочала облрада?

– Відповідаючи на це питання, я можу говорити про комунальні ліси, власником яких є обласна рада. У 2024 році обласна рада приступила до реформування управління цією галуззю. А це в нашій області більше як 73 тисячі гектарів комунальних лісів.

На сьогодні сформовано чотири лісгоспи – Богородчанський, Коломийський, Долинський і Надвірнянський, які разом охоплюють біля 30 тисяч гектарів лісу. Косівський і Верховинський райони у процесі реформування, а це ще орієнтовно 43 тисячі гектарів лісу. Органом управління цих лісгоспів виступає вже обласна рада, для чого створені відповідні наглядові ради. Призначено керівників цих лісгоспів, затверджено фінансово-господарські плани, штатні розписи, завершується оформлення земельних ділянок. Наша головна мета – це зберігання і примноження лісу, а тоді вже господарка. Новоутворені підприємства мають працювати прозоро, ефективно на благо громади області.

– Які найбільші політичні та управлінські виклики постали перед обласною радою в умовах воєнного стану? Як змінилися пріоритети у вашій роботі?

– В умовах воєнного стану місцеве самоврядування відіграє не менш важливу роль, ніж у мирні часи. Думаю, що навіть важливішу, бо в час війни суспільство потребує ще більшої єдності й справедливості. Особливо чутливі люди до цього у час війни. Колегіальне вирішення питань місцевого значення, а саме таким воно є в органах місцевого самоврядування, більше сприяє атмосфері довіри в суспільстві, ніж одноособове. На мою думку, Івано-Франківська обласна рада була і залишається однією з небагатьох, хто повноцінно виконує свої повноваження, представляючи спільні інтереси територіальних громад області в цей час в умовах воєнного стану. Я дякую за це голові обласної ради Олександру Максимовичу і всім колегам-депутатам.

Щодо пріоритетності, то вона наступна: допомога військовим, сім'ям, родинам наших героїв, захисників; допомога переміщеним особам; питання безпеки, а саме укриття в наших обласних закладах; надання якісних медичних послуг в обласних закладах охорони здоров'я всім вищеназваним категоріям, іншим пацієнтам – нашим краєм. Важливими є питання соціального характеру та всі інші питання відповідно до повноважень обласної ради.

– Як сьогодні вибудовується співпраця обласної ради з урядом та Верховною Радою? Чи достатньо повноважень має місцеве самоврядування для оперативного реагування на виклики війни?

– Як я вже говорив, в умовах воєнного стану місцеве самоврядування продовжує свою роботу, але з певними особливостями. Органи місцевого самоврядування виконують свої функції, на мою думку, достатньо ефективно. Місцева влада активно підтримує військових, осіб, які постраждали від війни, внутрішніх переселенців, лікує військових, налагоджує безпеку тилу, роботу релокованого бізнесу.

Однак складається враження, що державна влада в умовах війни не бачить у місцевому самоврядуванні надійного і рівного партнера. Прослідковуються кроки щодо обмеження ролі місцевого самоврядування. Уряд своєю постановою позбавив бюджетних повноважень не тільки обласні й районні ради, які є під окупацією або в зоні бойових дій, але і на території, які є в тилу.

Обласними і районними бюджетами в переважній більшості адміністративно-територіальних одиниць безконтрольно розпоряджаються місцеві державні адміністрації. Уряд забрав у громад надходження до їхніх бюджетів від податку з доходів фізичних осіб, від військових та інших силовиків. Таких прикладів є багато.

Щодо взаємодії місцевого самоврядування з Верховною Радою та урядом, то, на мою думку, воно формальне, здебільшого через місцеві та всеукраїнські асоціації. Співпраця мала би мати змагальний характер, коли сторони аргументують позицію, і в підсумку з'являються суспільно затребувані закони або підзаконні акти. У парламенті, на жаль, немає справжньої дискусії, більшість займає неконструктивну позицію як щодо решти депутатів, так і місцевого самоврядування. Виходить так: ви пропонуєте все, що хочете, а ми проголосуємо те, що нам треба. Державній владі необхідно переглянути взаємодію з місцевим самоврядуванням, щоб ухвалені рішення максимально відповідали суспільним запитам.