Перший заступник голови Івано-Франківської обласної ради, кандидат політичних наук Василь Гладій (ВО «Батьківщина») в інтерв’ю для газети «Галичина» підкреслив, що відкриття ринку землі під час економічної кризи знищить українського товаровиробника, а досягати миру на Донбасі потрібно за українською формулою, а не використовувати нав’язані ззовні формати; звернув увагу, що вперше за роки незалежності Президент, уряд і більшість у Верховній Раді представлені від однієї політичної сили, тому нині є унікальна можливість змінити країну, проте може виникнути небезпека узурпації влади…

– Василю Івановичу, Верховна Рада ухвалила постанову про проведення 4 грудня цього року парламентських слухань на тему «Земельна реформа: вітчизняна модель обігу земель сільськогосподарського призначення», і це «батьківщинівці» вважають своєю заслугою. Чому «Батьківщина» так категорично виступає проти продажу землі? Адже чимало політиків та експертів пов’язують з відкриттям ринку землі прискорення економічного зростання країни.

– Партія «Батьківщина» послідовно виступає проти розпродажу землі сільськогосподарського призначення. І саме фракція ВО «Батьківщина» була ініціатором проведення парламентських слухань, тобто широкої дискусії у Верховній Раді на цю тематику. Перед прийняттям такого доленосного для України рішення, на нашу думку, має відбутися велика суспільна розмова за участі власників паїв, фермерів, орендаторів, науковців, експертів та ін. Остаточне рішення щодо продажу українських чорноземів було б правильно ухвалити на всеукраїнському референдумі. Адже рішення про продаж землі сільськогосподарського призначення визначає долю країни на десятиліття. Згідно з Конституцією земля України належить народу. То чи має влада право без згоди власника, тобто народу, виставляти землю на розпродаж? Нагадаю, що мова йде про 72 відсотки території України: саме стільки є земель сільськогосподарського призначення. Також ідеться про зайнятість людей, про долю українського села. Вже сьогодні іноземці через агрохолдинги обробляють більше 25 відсотків української території, а це приблизно 8 млн гектарів землі.

Недавно відбулося так зване таємне засідання аграрного комітету ВРУ, де було прийнято до розгляду на пленарному засіданні сесії парламенту законопроєкт про ринок землі, який дає змогу купувати землю саме компаніям з іноземними інвестиціями. З огляду на сьогоднішню ситуацію український фермер не може конкурувати з іноземними компаніями, бо не має доступу до кредитів під невеликі відсотки. Тому найперше, на нашу думку, потрібно створити умови для конкурентоспроможності українського фермера через фінансову підтримку та бюджетні дотації. А відтак уже говорити про ринок землі сільськогосподарського призначення. Необхідно сформувати переваги для українських фермерів перед іноземними партнерами, зміцнивши українську економіку. Тоді реформа буде прогресивною. А класичний ринок землі під час економічної кризи є знищенням українського товаровиробника. Такою є наша логіка щодо ринку землі і продажу земель сільськогосподарського призначення.

Не допустити Придністров’я

– Бурхливу реакцію в нашому суспільстві викликало розведення військ на Донбасі. Чи дає воно надію на мир? Якими наслідками це може обернутися для України?

– Найважливіше, що потрібно зробити – це встановити безпеку, а саме: домогтися виведення російських військ з тимчасово окупованих територій, встановити контроль на українсько-російському кордоні українськими прикордонниками, запровадити дію Конституції і законів України на тимчасово окупованих територіях. І дуже важливе питання повернення українських громадян додому на тимчасово окуповані території з гарантією їм безпеки. А з Донецької та Луганської областей виїхало приблизно 2 млн людей. Перше і головне – це безпекова складова. А відтак політичний процес, у тому числі й проведення виборів.

Розведення військ – це тільки необхідний крок, який дасть можливість відновити переговорний процес. Він не вирішує питання миру.

Ми всі хочемо миру. Питання єдине: як його досягти? Більшість українців вважає, що миру треба досягати дипломатичним шляхом. Формати обговорюють різні – мінський, нормандський, будапештський. Проте великою небезпекою для України є особливий статус Донбасу, тому що це такий своєрідний інструмент російського контролю, це російська влада в Україні. Фактично це друге Придністров’я на території України. Цього не можна допустити, оскільки це питання незалежності України.

Моновлада і відповідальність

– Як колишній народний депутат України, як з відстані часу оцінюєте роботу чинного парламенту?

– Головне завдання парламенту – це законотворча діяльність, а саме: кількість та якість ухвалених законів. Звичайно, оцінку парламенту повинні дати виборці. Минуло тільки 2 місяці його роботи. Тому характеризуючи цей термін, потрібно сказати, що Верховна Рада працювала в турборежимі. Але все змінюється, і на сьогодні ми вже не бачимо такої великої кількості законів, які на початку роботи парламенту ухвалювали навіть за день. На жаль, окремі законопроєкти розглядали з порушенням процедури розгляду, не завжди народні депутати могли внести свої пропозиції і поправки, не завжди було їх належне обговорення. Якщо говорити про кількісний показник роботи парламенту, то тут може бути позитивна оцінка. Адже якщо порівнювати це скликання з попередніми, то справді за перші два місяці роботи парламенту було розглянуто найбільшу кількість законопроєктів за всю історію української незалежності. Проте є питання до їх якості, про що нині говорить дуже багато експертів. Навіть чимало уже ухвалених законів зазнають серйозної критики від досвідчених законодавців, які не входять у монобільшість, а також представників експертного та наукового середовищ.

– З формальної юридичної точки зору в нас – парламентсько-президентська республіка, а фактично вся влада в руках Президента. Адже на сьогодні є пропрезидентська парламентська більшість, є уряд, створений ним… У чому ж переваги і недоліки моновлади?

– В Україні сьогодні в руках Президента, уряду, монобільшості в парламенті не тільки вся влада, а й вся відповідальність. Нині є унікальна можливість змінити країну. Раніше в Україні існував баланс влади у вигляді коаліційних об’єднань і компромісних призначень. Уперше за роки незалежності Президент, уряд і більшість у Верховній Раді представлені від однієї політичної сили. Це дає можливість приймати корисні для суспільства рішення, проводити необхідні реформи, рухатися вперед. Але така політична ситуація не дає можливості перекласти відповідальність на інших. І це добре з точки зору сучасного розвитку України. Проте може виникнути небезпека узурпації влади. Але, на мою думку, громадянське суспільство в Україні не дозволить цього зробити. Влада має не тільки слухати, а й чути людей. А щодо стратегічних рішень – використовувати принцип прямого народовладдя.

«Червоні лінії»

– «Батьківщина» часто не підтримує ініціативи нової влади. Все ж недавно Юлія Тимошенко заявила, що «Батьківщина» не перейде в опозицію до Зеленського та працюватиме за межами більшості, підтримуючи правильні, сильні рішення Президента, «Слуги народу» та уряду. Які для «батьківщинівців» існують «червоні лінії», котрі вони не переступлять?

– Справді, «Батьківщина» у ВР працює не в опозиції, а в меншості. Для нас «червоні лінії» – це ті рішення, які йдуть не на користь Україні та українцям. Є низка важливих питань, які нині «Батьківщина» ставить на порядок денний і не погоджується з їхнім трактуванням монобільшістю. Зокрема це питання досягнення миру на Донбасі. Ми говоримо, що досягати миру на Донбасі потрібно за українською формулою, а не використовувати нав’язані ззовні формати. Також це стосується питання земельної реформи і продажу земель сільськогосподарського призначення, про що ми вже детально говорили на початку інтерв’ю. Заборона приватизації, оренди, передачі в управління газотранспортної системи – це те питання, щодо якого «Батьківщина» не згідна з позицією влади. Саме наші партійці наполягали, щоб ГТС було залишено у державній власності. Наступне питання – заборона приватизації об’єктів державної власності, які мають стратегічне значення для держави. Адже сьогодні уряд пропонує розпродаж не тільки землі, а й державного майна. Це, наприклад, «Укроборонпром», «Енергоатом», «Укрзалізниця» та ін. «Батьківщина» відстоює заборону приватизації таких стратегічних об’єктів. Інша царина – соціальні питання. Як приклад, невідповідність розміру пенсій у проєкті Держбюджету-2020 прожитковому мінімуму. Це і є ті «червоні лінії», які, на нашу думку, не можна переступити.

Бюджетні ризики

– Кабінет Міністрів схвалив проєкт Державного бюджету на 2020 рік до другого читання на позачерговому своєму засіданні. Як оцінюєте цей законопроєкт? Наскільки в ньому враховано інтереси місцевого самоврядування?

– Наразі це тільки законопроєкт, і ми ще не бачили остаточної редакції. Проте, попередньо проаналізувавши його норми, бачимо, що є потенційні ризики для місцевого самоврядування. Які вони? Із 1 січня 2020 року відповідно до цього законопроєкту припиняють зарахування акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на територію України пального. У 2019 році його зараховували до місцевих бюджетів. Скажімо, орієнтовний обсяг такого податку загалом в Україні за цей рік становитиме майже 8 млрд грн. Якщо говорити про нашу область – це 200 млн грн втрати для місцевих бюджетів у разі припинення зарахування акцизного податку. На 2020 рік відповідно до проєкту Держбюджету зменшено обсяг субвенцій місцевим бюджетам на соціально-економічний розвиток. Якщо нинішнього року він становить 4 млрд 750 млн, то на 2020-й планують 2 млрд грн. З огляду на це є ризики збільшення кількості незавершених або у повному обсязі нереалізованих проєктів через неможливість їх фінансування у наступному році. Також не передбачено коштів для надання ОТГ субвенції на формування інфраструктури. На цей рік вона становила 2 млрд 100 млн. Під питанням залишається можливість реалізації заходів, спрямованих на розвиток системи охорони здоров’я у сільській місцевості, особливо йдеться про будівництво амбулаторій. В Україні нині будують майже 250 амбулаторій. І якщо на це не буде перехідних коштів, то ми отримаємо сотні довгобудів. А це первинна ланка медицина, яка є надзвичайно важливою. І ще дуже важливе питання: не передбачено в проєкті Держбюджету ресурсу на підвищення зарплати педагогічним працівникам. Мова йде про постанову Кабінету Міністрів від 10 липня 2019 року №822 «Про оплату праці педагогічним, науково-педагогічним та науковим працівникам закладів, установ освіти і науки». Зростання фонду оплати праці в середньому мало б відбутися на 35 відсотків, і потрібно 25 млн грн додаткового фінансування для того, щоб виконати цю постанову. Це головні ризики. Зрозуміло, що їх ще можуть усунути, але й можуть з’явитися нові. Коли матимемо остаточну редакцію Держбюджету, тоді зможемо говорити конкретніше. Проте тенденція не є позитивною і свідчить про те, що Держбюджет-2020 може стати серйозним випробуванням для місцевого самоврядування.