Перший заступник голови Івано-Франківської обласної ради, кандидат політичних наук Василь ГЛАДІЙ (ВО «Батьківщина») в інтерв’ю для газети «Галичина» напередодні Дня місцевого самоврядування звернув увагу, що на зорі незалежності України місцеве самоврядування було більш розвинутим, порівняно із сучасним його станом, натомість нині воно має обмежені можливості; наголосив на низькому рівні фінансової забезпеченості ОТГ Прикарпаття і що, розширюючи повноваження місцевого самоврядування, потрібно надати й ресурс для виконання цих повноважень та наголосив, що ефективність управління, кадрова політика представницької влади – це надзвичайно важлива складова успіху реформи місцевого самоврядування.
– Пане Василю, саме у грудні сповнюється 25 років, як Ви розпочали свою роботу в органах місцевого самоврядування області. Як змінилося місцеве самоврядування за чверть століття?
– На зорі незалежності України місцеве самоврядування було більш розвинуте, порівняно з сучасним його станом. Всенародно обирали не лише сільських, селищних та міських голів, а й чільників районних та обласних рад, які одночасно виконували обов’язки голів районних та обласних виконавчих комітетів. Виконкоми сільських, селищних, міських, а також районних та обласних рад були наділені управлінськими функціями щодо власних повноважень та повноважень, делегованих державою. Саме такою була система місцевої влади у 1994 році, коли я розпочав свою працю в органах місцевого самоврядування і виконавчої влади. Згодом відповідно до Конституції було створено районні та обласні державні адміністрації, які перебрали на себе повноваження від місцевого самоврядування. Відтоді голів місцевих адміністрацій призначає Президент, а голів районних та обласних рад обирають не прямим голосуванням виборці, а з числа депутатів відповідної ради. Фактично ми отримали централізацію влади з обмеженими можливостями місцевого самоврядування. А районні та обласні ради взагалі відповідно до законодавства делегують свої повноваження державним адміністраціям, які донині виконують функції виконавчих комітетів цих рад. І тільки в 2014 році розпочався реальний процес децентралізації влади на базовому рівні місцевого самоврядування. Було прийнято Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», який дав поштовх розвитку місцевого самоврядування на цьому рівні. Щодо реформування районного та обласного рівнів, то це є завдання, яке треба виконати до наступних місцевих виборів.
– А нині чи наближається місцеве самоврядування за своєю суттю до принципів, закладених в Європейській хартії місцевого самоврядування з огляду на його реформування, яке триває в країні уже понад п’ять років?
– Європейська хартія місцевого самоврядування є стандартом демократичного місцевого самоврядування. Вона зобов’язує країни, які її ратифікували, гарантувати політичну, адміністративну та фінансову самостійність місцевим органам влади. Щодо сучасного стану місцевого самоврядування в Україні, то воно, на мою думку, є далеким від стандартів Хартії. Перше, що потрібно зробити – це прийняти нову Конституцію України, адже вона є основою діяльності органів місцевого самоврядування. Чинна Конституція не гарантує незалежність і самостійність органів місцевого самоврядування. Відтак потрібно прийняти базовий закон про місцеве самоврядування в Україні. Це два перші кроки. Проте ще потребує змін податкове, бюджетне, земельне законодавство тощо. Чинна модель самоврядування не відповідає потребам суспільства, не надає людям доброякісних та доступних послуг. Ми перебуваємо тільки на початковому етапі реформування місцевого самоврядування, ми розпочали цей процес. Але попереду у нас ще дуже багато роботи.
– Одним із важливих компонентів реформування місцевого самоврядування є об’єднання громад. Як би Ви охарактеризували процес об’єднання громад на Прикарпатті?
– Обласна рада попереднього скликання прийняла перспективний план об’єднання територіальних громад Прикарпаття. А в цьому скликанні рада вносила відповідні зміни за пропозицією облдержадміністрації. На сьогодні саме в ОДА опрацьовують цей документ з наступним поданням його до Кабінету Міністрів. Остаточна редакція перспективного плану наразі не відома. Але, схоже, обласні ради не братимуть участі в їх затвердженні. З цією метою Верховна Рада планує змінити законодавство. Тобто обласна державна адміністрація напрацює остаточну редакцію документа, подасть його на затвердження в Кабмін, який схвалить перспективні плани усіх областей, на основі чого буде проведено місцеві вибори.
Головний принцип формування об’єднаних територіальних громад – це їхня фінансова спроможність. Якщо проаналізувати показники фінансової діяльності ОТГ нашої області, то вони свідчать про низький рівень їх фінансової забезпеченості. Про це ми, до речі, говорили у наших попередніх інтерв’ю, коли аналізували, як виглядають ОТГ Прикарпаття на тлі України з точки зору фінансової спроможності. І дійшли висновку, що їхній стан, м’яко кажучи, далекий від того, який ми хотіли би бачити. А це означає, що при внесенні змін до перспективного плану області потрібно зробити відповідні висновки для того, щоб ОТГ після найближчих місцевих виборів були фінансово спроможні.
– Проте місцеве самоврядування – це не тільки право, а й реальна здатність вирішувати питання місцевого значення. Наскільки готові органи місцевого самоврядування до розширення повноважень?
– Основний Закон визначає місцеве самоврядування як право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення. А у Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» аналогічну норму визначено як гарантоване державою право та реальна здатність громади вирішувати місцеві питання. Потрібно створити умови органам місцевого самоврядування для реалізації їхнього права вирішувати питання, які належать до їх повноважень. Розширюючи повноваження місцевого самоврядування, необхідно надати й ресурс для виконання цих повноважень. На практиці дуже часто трапляється, що повноваження є, а ресурсу немає. Бувають і випадки, коли органи місцевого самоврядування виконують делеговані повноваження держави за рахунок власних ресурсів, тому що коштів, які надходять у місцеві бюджети як субвенції або дотації з Державного бюджету на виконання повноважень держави, не вистачає. Тому, очевидно, що органи місцевого самоврядування не завжди мають реальну здатність виконувати ті повноваження, які передбачено законодавством. Інша складова – це ефективність управління, кадрова політика представницької влади. Це надзвичайно важливе питання, тому навчання, підготовка і перепідготовка посадових осіб місцевого самоврядування – важливий елемент успіху реформи. Місцевому самоврядуванню потрібні професійні кадри, щоб забезпечити розвиток територій області та України.
– В Івано-Франківській обласній раді чимало акцентують на співпраці органів місцевого самоврядування. А що вже вдалося досягти в цій царині?
– Форми співпраці можуть бути різні, але я зупинюся тільки на одній. Про неї ми раніше вже багато говорили, але, на мою думку, вона є ефективною і свідчить про позитивну динаміку співпраці. Маю на увазі наші обласні конкурси проєктів та програм розвитку місцевого самоврядування. Наведу декілька цифр. Протягом 2011–2018 років обласна рада організувала і провела 9 конкурсів, на які було подано понад 1,5 тис. проєктів від майже 300 громад. А це сільські, селищні, міські ради міст районного значення і останні два роки – ОТГ. З них переможцями визначено майже 700 проєктів. Очевидно, половина із поданих проєктів знайшла фінансову підтримку. Загальна сума коштів, яку було залучено до виконання цих проєктів, становить 165 млн грн, з яких 95 млн – кошти обласного бюджету, 32 млн. – місцевих бюджетів тих органів місцевого самоврядування, які реалізовують проект, і 38 млн. – кошти організацій-партнерів. Отож, передбачивши 32 млн. грн. у своїх місцевих бюджетах, органи місцевого самоврядування реалізували проєкти на 165 млн. грн., використавши тільки 20 відсотків власних коштів. За цими цифрами – робота, яку виконано щодо розвитку територій. Зокрема це школи, дитячі садки, будинки культури, амбулаторії, благоустрої. А останні два роки – це тільки розвиткові проєкти: туризм, рекреація, створення робочих місць, екологічна безпека тощо. На мою думку, така форма співпраці є яскравим прикладом консолідації зусиль для розвитку територій нашої області.
– Все ж, що нині гальмує розвиток місцевого самоврядування і які законодавчі зміни актуальні для його реформування у перспективі?
– Втілення в життя європейського курсу в нашій країні ставить перед нами завдання унормувати систему державної влади та місцевого самоврядування відповідно до норм Європейського Союзу. Саме такою дорогою ми рухаємося, і важливо зробити наступні кроки. Найперше – це прийняття нової Конституції, тому що редакція чинного Основного Закону не відповідає сучасним вимогам розвитку місцевого самоврядування і реформування системи влади. Звісно, потрібна нова редакція базового Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» з огляду на реалії, тобто із врахуванням формування ОТГ, зміни їхніх повноважень, утворення виконавчих комітетів обласних рад тощо. Також є велика потреба у зміні виборчого законодавства, яке безпосередньо впливає на діяльність органів місцевого самоврядування. Що ми бачимо сьогодні? В обласній раді не представлено всі громади попри те, що обласна рада – це орган місцевого самоврядування, який представляє спільні інтереси громад області. Наприклад, від міста Калуша немає жодного депутата в обласній раді. Є й інші округи, що не мають представників в обласній раді з огляду на норми виборчого законодавства, яке вже треба змінювати. Бюджетне, податкове законодавство також потребує нової редакції. А разом – це сотні нових законів, які потрібно прийняти, тому що адміністративно-територіальна реформа є базовою, найважливішою реформою українського суспільства. Є думка експертів, яку я підтримую, що в перспективі було б доречно прийняти муніципальний кодекс, який би систематизував законодавство, що регулює діяльність місцевої влади. Але працювати над таким кодексом потрібно тоді, коли буде зроблено перші, необхідні кроки в законодавстві.
