Інтернет-ресурс газети

Понеділок, 21 січня 2019 -5° Передплата

Василь ГЛАДІЙ: Без нової Конституції неможливо впровадити нову систему організації публічної влади

Перший заступник голови Івано-Франківської обласної ради кандидат політичних наук Василь Гладій (ВО «Батьківщина») в інтерв’ю для газети «Галичина» підкреслив, що сучасна система місцевого самоврядування, на жаль, характеризується низькою ефективністю, наголосив, що євроінтеграція України неможлива без децентралізації влади, а також звернув увагу на те, що робота у місцевому самоврядуванні має стати престижною, а його кадрова політика – системною.

– Місцеве самоврядування є показником демократичного суспільства. З огляду на його реформування, яке триває в країні уже понад 4 роки, чи наближається воно нині за своєю суттю до принципів, закладених в Європейській хартії місцевого самоврядування?

– Слід звернути увагу на те, що місцеве самоврядування відіграє визначальну роль у розбудові демократичної, політичної системи будь-якої держави. Європейське законодавство щодо функціонування місцевого самоврядування має рамковий характер і не містить конкретних вимог до побудови системи місцевого самоврядування тієї чи іншої держави. Натомість європейські інституції протягом свого існування напрацювали систему стандартів місцевого самоврядування своїх країн-членів. Найповніше таку систему стандартів відображено в документах Ради Європи. А конвенції цієї поважної інституції вважаються найдосконалішими у своїх галузях. Сьогодні документом, який є стандартом демократичного місцевого самоврядування в Європі, справді виступає Європейська хартія місцевого самоврядування. Ця конвенція зобов’язує країни, які її ратифікували, в тому числі й Україну, гарантувати політичну, адміністративну та фінансову самостійність місцевим органам влади, а також визначає головні принципи функціонування органів місцевого самоврядування. Це такі принципи: прийняття необхідного внутрішнього законодавства щодо автономії місцевого самоврядування; принцип субсидіарності, який означає що управління місцевими справами має здійснюватися на найближчому до населення рівні і його передають на вищий адміністративний рівень тільки тоді, коли на нижчому рівні його неможливо виконати чи виконують неефективно; принцип адміністративної незалежності означає, що адміністративне втручання в справи місцевої ради державних чи регіональних влад можливе тільки у тому разі, коли місцева влада порушує Конституцію або закони України; принцип фінансової незалежності полягає в тому, що місцева влада має право на власні, адекватні фінансові ресурси, якими вона вільно розпоряджається у межах своїх повноважень та ін. Тепер в Україні відбувається процес становлення держави, політичної культури. Це фактично перехідний період від недемократичного минулого, залишків радянської моделі місцевого самоврядування до демократизації суспільства. Нині ми в процесі перебудови вітчизняного законодавства. А сучасна система місцевого самоврядування, на жаль, характеризується низькою ефективністю.

– Все ж, чи є нині істотні зміни у самоврядуванні з огляду на впровадження в країні децентралізаційної реформи, яка передбачає передавання на місця повноважень, ресурсів і відповідальності?

– Сьогодні я б не говорив про істотні зміни в системі місцевого самоврядування в Україні, а радше про початок довгої дороги. Європейська інтеграція зумовила внутрішньополітичні перетворення, а децентралізація є обов’язковою умовою входження України до європейського співтовариства. Коротко можна сказати так: євроінтеграція України неможлива без децентралізації влади. Саме ця вимога є головною рушійною силою проведення в Україні реформ. Що таке децентралізація? Це перерозподіл владних повноважень та обсягів компетенцій між центральним та місцевим рівнями влади. Відповідно децентралізація неможлива без реформи місцевого самоврядування. Що таке місцеве самоврядування? Це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб вирішувати питання місцевого значення. Дуже важливо визначити оптимальний діапазон повноважень для найефективнішого вирішення проблем на певному рівні громади при її здатності, готовності та можливостях вирішувати питання місцевого значення. Нам необхідно чимало ще зробити для реальних змін місцевого самоврядування. А саме: прийняти нову Конституцію, низку законів України, що дасть можливість вирішити багато важливих питань. Зокрема питання статусу об’єднаних територіальних громад, фінансової децентралізації, місцевого референдуму, ліквідації місцевих державних адміністрацій, функціонування виконавчих комітетів обласних та районних рад, чітко визначити конкретний перелік повноважень місцевого самоврядування різних рівнів. Потребують врегулювання і сотні інших питань розвитку місцевого самоврядування. Тому питання законодавчого забезпечення змін сьогодні на першому плані.

– Як відомо, розвиток держави багато в чому залежить від успішності добровільного об’єднання територіальних громад. Як би Ви охарактеризували процес об’єднання громад на Прикарпатті?

– Процес об’єднання громад на Прикарпатті відбувається відповідно до перспективного плану, який затверджено обласною радою попереднього скликання. За три роки діяльності облради вже 7-го скликання з 2015-го по 2018-й було внесено до цього документа низку змін, які базувалися на принципах добровільності та фінансової спроможності. Відповідно до перспективного плану на Прикарпатті заплановано утворення 59 ОТГ. На сьогодні працює 23 об’єднані громади, ще в 4 ОТГ у грудні мають відбутися вибори, загалом в об’єднаних територіальних громадах сьогодні проживає 214 тис. жителів, а це 15,5 відсотка населення нашої області. Площа об’єднаних територіальних громад становить 16 відсотків загальної площі області. Процес об’єднання громад на Прикарпатті характеризує аналіз показників фінансової діяльності 665 ОТГ України за підсумками 9 місяців 2018 року, зроблений експертами Центрального офісу реформ при Мінрегіонбуді. Усі 665 ОТГ експерти згрупували за чисельністю населення у 4 групи: 1) ОТГ з чисельністю понад 15 тис. осіб; 2) від 10 до 15 тис. осіб; 3) від 5 до 10 тис. осіб; 4) громади, де проживає менше 5 тис. жителів. Показники такі. До першої групи належать 87 ОТГ в Україні, з яких 3 у нашій області. Із 87 ОТГ наші 3 посідають такі місця: 81, 84 і 87. До другої групи належать 103 громади в Україні, у нашій області таких 4. Із 103 громад наші посідають 94, 95, 96 і 101 місця. 227 громад в Україні, зокрема 14 на Прикарпатті, належать до 3-ї групи. Наші місця: 33, 55, 196, 197, 204, 214, 216, 217, 222, 223, 224, 225, 226, 227. До четвертої групи належать 248 громад в Україні, у нашій області – 2. Їхні місця в рейтингу – 216 і 242. Ці цифри свідчать переважно про низький показник фінансової спроможності об’єднаних територіальних громад Івано-Франківщини. Тому необхідно думати про економічні перспективи цих громад, трудовий потенціал для їх розвитку. Можливо, треба думати про оптимізацію територіальної структури, підвищення ефективності управління територією, покращення інвестиційної привабливості тощо. Тому що ці місця, які сьогодні громади Прикарпаття займають у рейтингу фінансової спроможності громад України, м’яко кажучи, бажають бути кращими.

– Чимало політиків критикує саме впровадження реформи децентралізації влади, зокрема об’єднання громад. А наскільки готові органи місцевого самоврядування до розширення повноважень?

– Нагадаю, що місцеве самоврядування – це не тільки право, а й реальна здатність вирішувати питання місцевого значення. У цьому контексті маємо говорити і про професійність посадових осіб місцевого самоврядування. Адже кадровий ресурс завжди найважливіший. Місцеве самоврядування є багатогранним, охоплює комплекс питань соціально-економічного розвитку. Щоб ефективно управляти територією, необхідні знання і досвід. Кадрова політика має бути системною, а робота у місцевому самоврядуванні – престижною. В Івано-Франківську працює Інститут гуманітарної підготовки і державного управління ІФНТУНГ, що нині є реальним майданчиком для навчання посадових осіб місцевого самоврядування. У нас є Центр підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. Тут є можливість здобути знання щодо різних напрямів соціально-економічного розвитку територій. Обласна рада також систематично проводить семінари, тренінги, навчання для працівників місцевих рад для того, щоб вони ішли у ногу з часом, орієнтувалися у сучасних тенденціях розвитку територій. Думаю, що це важливий аспект спроможності й готовності органів місцевого самоврядування до роботи.

– Як Ви вважаєте, що мало би стати головним результатом децентралізаційної реформи для людей?

– Маємо розуміти, що децентралізація є не тільки необхідним кроком на євроінтеграційний зовнішній курс України, а передовсім головне її завдання – покращити життя людей, зокрема якість медичних, освітніх, соціальних послуг, доріг, водопостачання, теплопостачання, громадського транспорту тощо. Якщо люди відчують покращення свого життя, тоді ми можемо сказати, що реформа з децентралізації влади є успішною. І дуже важливо, щоб це відчули не тільки жителі великих міст, а й кожного населеного пункту.

– Значний суспільний резонанс викликав законопроект про державний контроль за відповідністю рішень органів місцевого самоврядування. Як оцінюєте ймовірне його схвалення?

– Поза сумнівом, державний нагляд за законністю рішень місцевого самоврядування необхідний. Раніше загальний нагляд за рішеннями місцевої влади здійснювала прокуратура. Три роки тому цей механізм було скасовано. Органи місцевого самоврядування мають отримати єдину чітку і прозору систему нагляду. На мою думку, це має бути один державний орган, який захищатиме інтереси держави і водночас консультуватиме місцеву владу щодо законності прийняття рішень. Всі інші процедури державного контролю необхідно скасувати. Важливо, щоб цей державний орган нагляду був прозорим, зрозумілим і єдиним. До його складу мають входити професійні юристи, завдання яких полягатиме у визначенні відповідності того чи іншого рішення органів місцевого самоврядування законодавству. Орган нагляду не повинен скасовувати рішення місцевої влади, а тільки звертатися до суду в разі, якщо вони суперечать Конституції і законам України. Він має бути наділеним адміністративними функціями, а не політичними. Це не орган контролю, а нагляду. Адже контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування має здійснювати громадськість через інституції громадянського суспільства. Той законопроект, який пропонував уряд, передбачав, що таким органом буде обласна державна адміністрація, яка матиме право зупиняти рішення органів місцевого самоврядування. А це вже не нагляд, а реальний політичний контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування. Тому цей законопроект викликав такий суспільний резонанс. Сподіваюся, що невдовзі ми отримаємо системний європейський закон про державний нагляд за місцевим самоврядуванням.

– Попри впровадження реформи місцевого самоврядування в Україні досі не прийнято новий Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Очевидно, що це гальмує впровадження реформи?

– Нагадаю, що у 2017 році Верховна Рада схвалила проект закону про службу в органах місцевого самоврядування. Цей закон не підписав Президент, його було повернуто для повторного розгляду. Відповідно він не набув чинності. Звісно, що новий закон про службу в органах місцевого самоврядування потрібний. Він повинен системно врегулювати питання статусу службовця органів місцевого самоврядування, прозорості прийняття на службу в органи місцевого самоврядування, стимулювання кар’єрного зростання, деполітизацію ОМС, модель оплати праці службовців органів місцевого самоврядування, механізми запобігання корупції тощо. Президент наклав на закон вето, оскільки вимагав змінити прив’язку в оплаті праці службовців органів місцевого самоврядування. У законі її було прив’язано до мінімальної зарплати, а гарант пропонував до прожиткового мінімуму. Звичайно, це суттєво вплинуло би на зарплату. Також була пропозиція глави держави обирати на конкурсній основі заступників сільських, селищних і міських голів. На думку багатьох експертів, це була спроба зробити заступників сільських, селищних і міських голів підконтрольними, оскільки Адміністрація Президента пропонувала, щоб порядок проведення конкурсу затверджувала рада. Ми розуміємо, що дуже часто голова представляє одну політичну силу, а більшість у раді – інші партії. І тут виникає конфлікт. Я думаю, що це неправильно. Якщо громада довіряє голові, оскільки обрала його, то він має право пропонувати кандидатів, яких хоче бачити своїми заступниками. А рада може пропозицію підтримати або не підтримати.

Насправді закон про службу в органах місцевого самоврядування є надзвичайно потрібним.

– Які ще законодавчі зміни сьогодні актуальні для подальшого реформування місцевого самоврядування?

– Передовсім Україні нині потрібна нова Конституція з новою системою організації публічної влади. Адже серед органів місцевого самоврядування немає об’єднаних територіальних громад, є райдержадміністрації і районні ради, які не мають своїх виконавчих комітетів, є облдержадміністрації й обласні ради, які також не мають виконавчих комітетів, є Адміністрація Президента, Кабінет Міністрів, які дублюють свої повноваження. Адміністрація Президента хоче впливати – і щодо багатьох питань впливає – на виконавчу владу. Президент призначає голів обласних і районних державних адміністрацій… Тому чинну систему треба змінити. А без нової Конституції впровадити нову систему організації публічної влади неможливо.

Науковці та експерти стверджують, що реалізація реформи місцевого самоврядування на практиці вимагає від Верховної Ради України опрацювання близько 500 законодавчих актів. Серед них базове законодавство: закони про місцеве самоврядування, новий адміністративно-територіальний устрій, земельне, екологічне, медичне, освітнє, бюджетне і фіскальне законодавство та ін. Тобто ми сьогодні говоримо про зміну усієї системи законодавства в Україні у зв’язку з децентралізацією влади. Ми на початку довгої дороги змін, які потрібно розпочати зі схвалення нової Конституції України.

Редактор відділу газети “Галичина”
Сподобалась публікація? Поширте її на Facebook