На сцені Івано-Франківського академічного обласного театру ляльок ім. Марійки Підгірянки відбулася нова прем’єра – біблійна історія у переказі білоруського письменника С. Ковальова «Дорога до Вифлиєму» у постановці режисерки Ольги Гнатюк у своєму довершеному вигляді прийшла до глядачів якраз напередодні Різдва. Однак до цього казку відшліфовували ще кілька тижнів, доводячи до філігранного звучання весь акторський ансамбль. І творцям казки це вдалося якнайкраще – нова постановка здивувала довершеністю музичного оформлення, сценографії та ляльок, а також грою акторів-лялькарів. Тож казка-притча для сімейного перегляду зібрала багато вдячних глядачів у час, коли кожен із нас по-особливому відчуває присутність Бога.
Твір Сергія Ковальова «Дорога до Вифлиєму» є в репертуарі багатьох театрів ляльок, тому робота над ним – це завше виклик для режисера-постановника. Ольга Гнатюк зібрала прекрасний акторський склад – Катерину Тисяк, Тараса Винника, Олексія Бакіна, Миколу Мацьківа, Наталю Лемчак, Олену Семенькову. Сценографію та ляльки – у своїй впізнаваній неперебутній манері – створила відома художниця з Харкова Дар’я Кушніренко.
Фабула казки цікава і нескладна, а біблійна основа знайома всім: малий Віслючок, в якого нелегка доля і дуже жорстокий господар, одного разу дізнається, що має велике завдання – допомогти Богові. Про це йому каже небесна Зірка. І цей шлях до зустрічі з Богом, інакше кажучи – із собою, справжнім, зі своїм покликанням – має, звісно ж, багато-багато перешкод. Окрім сюжетної лінії Віслюка, в казці йдеться і про біблійну історію народження Ісуса у стаєнці в Вифлиємі та про воїнів царя Ірода, котрі вбивають немовлят. У дорозі до Вифлиєму Віслюк зустрічає спершу Порося, котре вмовляє його залишитися, бо господар так любить і так добре годує рожевощокого, тому їм може бути добре обом. Мовляв, нащо ризикувати і кудись вирушати, йдучи в невідомість у пошуках Бога, про котрого ти ніколи нічого не чув?
Далі головний герой зустрічає Мавпочку, заґратовану у вежі, бо вона хоче спалити місто. Та обманом спонукає Віслюка відчинити їй двері, називаючи себе Богом. Але малий тягне свого воза і не здається, не піддається розчаруванню і не звертає з дороги. Пізніше про свої пошуки Господа Віслюкові розповідає Кріт. Він каже, що всі його пращури тільки це й роблять, тому він уже точно знайде Бога, ось-ось, істина вже близько… І не спиняючись ні на мить, той крутиться, зариваючись у землю в пошуках вічного.
На шляху до свого покликання Віслючкові стрічається і золотогривий володар Лев та рятує його від гніву господаря, обіцяючи спокійне і сите життя під опікою сильного звіра, котрий не зазіхатиме на вибір малого. Лев дивується, що Віслюк шукає Бога, коли поруч є він – Цар всього звіриного світу, добрий і справедливий.
І тільки Зірка нагадує Віслюку про його призначення і рятує від зазіхань злих сил. І той таки знаходить непримітну стаєнку, де від погоні рятуються Марія із новонародженим Сином Божим, Котрого чекає увесь світ, а Йосип у цей час із останніх сил шукає воза та осла.
Малий Віслюк відчуває радість від того, що може допомогти Богові, а той натомість перетворить його на зірку – такою є мрія малого. І ця метафора може мати безліч трактувань. Та чи потрібно Віслюкові втрачати себе і ставати зіркою? Чи таки краще залишатися самим собою, відчуваючи Господній доторк до свого життя.
Ці та чимало інших запитань, котрі виникнуть у малих і дорослих глядачів (нагадаємо, казку в анотації визначено як притчу для сімейного перегляду), повинні мати змістовні відповіді. Саме для цього і є мистецтво театру: не завжди давати чіткі відповіді, а обов’язково ставити багато запитань, змушувати мислити, шукати свої відповіді. І не менш важливо, коли ці запитання з’являються в умах найменших. Окремо варто відзначити цікаве обрамлення казки. Поміж мізансценами до глядачів виходять Ангели – легкі, світлі і величні, вони повільно рухаються і крутять землю. Цей рух заворожує і заспокоює. Світлове і музичне оформлення допомагають у цей час малим глядачам замислитись над долею головного героя. Діти вголос вболівають за Віслючка і дають йому поради, деякі батьки щось розказують своїм малюкам. Казка-притча «Дорога до Вифлиєму» засвідчує глибокі режисерські пошуки Ольги Гнатюк і, без сумніву, стане окрасою репертуару театру ляльок.
