Вечір пам’яті учасників Революції гідності відбувся в музеї меморіального комплексу «Дем’янів Лаз». Коли згадую події Євромайдану 2013–2014 рр., особливо період найбільших втрат серед протестувальників під час лютневих розстрілів у Києві, з’являються аналогії з приходом «перших визволителів» у наш край 1939 р. і проголошенням радянської влади в Галичині.
Спершу ця влада викликала надії в місцевого населення на те, що з її приходом рівень життя підвищиться, зростуть заробітні плати, зникне відчуття національної та культурної дискримінації, яку терпіло місцеве населення в попередній польський період. Але дуже швидко ця омана розвіялась і всім стало зрозуміло, що «золотий вересень» насправді є «червоним терором» для галичан з боку тоталітарної за своєю суттю держави. В суспільстві запанував страх перед репресіями та засланнями. Наприкінці червня 1941 р., покидаючи терени нашого краю перед наступом німецьких військ, радянські спецслужби здійснили масові розстріли в’язнів Станіславської в’язниці (понад 2,5 тис.) та в інших місцевостях Галичини. Одним із місць поховань жертв тоталітарного режиму стало урочище «Дем’янів Лаз» на околиці Івано-Франківська…
Отож, як на мене, вшанування пам’яті героїв Євромайдану варто також проводити в місцях, де кілька десятиліть тому гинули наші співвітчизники від рук репресивних політичних режимів. Бо лише так можна усвідомити всю вагу жертовності нашої нації в боротьбі за самостійну Українську державу. Власне, в такому контексті в музеї меморіального комплексу «Дем’янів Лаз» вшанували пам’ять учасників Революції гідності, усіх, хто боровся за вільний вибір шляху розвитку нашої країни у 2013–2014 рр. Значної частини з них уже немає з нами – передусім Героїв Небесної Сотні, котрі поклали свої життя за наше сьогодення. Однак їхні побратими, котрих кулі снайперів обминули, в нинішні важкі часи продовжують справу, розпочату в листопаді 2013 р. До них належить зокрема Ігор Чернецький – людина мужнього та мудрого серця, який, пройшовши Майдан, Дебальцеве, сьогодні опікується реабілітацією наших побратимів воїнів АТО/ООС у створеному ним же Центрі для учасників АТО та їхніх сімей «Бандерівський Схрон» у селі Клубівцях поблизу Івано-Франківська. Він поділився із присутніми своїми спогадами про оборону Майдану в грудні 2013 р., під час якої командував Михайлівською сотнею, про протистояння із силовиками та «тітушками» в ніч із 18 на 19 лютого 2014 р., коли отримав важкі травми. Втім, сам Ігор, якого, до речі, нагороджено орденом «За мужність», говорив про це скромно та неохоче.
У заході взяли участь переважно учні Вищого професійного училища №13 м. Івано-Франківська. Саме цим молодим юнакам за кілька літ вступати в самостійне доросле життя, одним із ключових завдань якого стануть оборона Батьківщини та патріотичне відстоювання її інтересів. Тому переданий їм досвід І. Чернецького безперечно знадобиться молодим хлопцям у житті.
Пам’ять учасників Євромайдану цього дня вшанували також поетичним словом. Учні ВПУ №13 Дмитро Ходарєв, Олег Дирда, Назарій Зварич та учениці Івано-Франківського приватного НВК «Католицька загальноосвітня школа ІІ-ІІІ ступенів-гімназія св. Василія Великого» Юлія Лапіна, Юлія Оношко, Анна Козакевич продекламували вірші, присвячені учасникам Революції гідності.
За посередництва духовенства місцевої Свято-Троїцької церкви учасники дійства також помолились на тутешньому кладовищі за упокій душ похованих учасників АТО. Пам’ятаймо, що похованих і перепохованих у «Дем’яновому Лазі» об’єднує з тими, хто віддав своє життя за ідеали Євромайдану, дуже прості й водночас високі життєві цінності – любов до рідної землі та прагнення вільно на ній жити...
