Причому облаштували такий музей саме в урочищі «Скала» в Дорі, неподалік від місця розташування справжньої криївки УПА, однієї з цілого десятка, що діяли тут, яка в нерівній боротьбі протрималася найдовше – аж до грудня 1952-го.

Правда, за свідченнями очевидців, вона була вдвоє меншою, ніж нинішня, побудована на вершині гори над скалою, а вхід до неї приховував кущ ліщини. Перекриття й стіни були дерев’яними і цілковито заховані в землі. Для повстанців важливим був не комфорт, а безпека, тож вхід був дуже вузьким, протискатися туди треба було боком. Повітря вентилювалося, а посеред криївки було джерело, завдяки якому повстанці не мали потреби шукати воду. Їжу тут готували на примусі, бо ватра одразу б видала сховок. Криївка була пристосована до зимівлі та обігрівалася.

«Дуже хочу, щоб нова криївка була трохи зручнішою, ніж справжній сховок повстанців, щоб відвідувачам було комфортно в музеї, – акцентував ще на початку робіт зі спорудження музею голова Яремчанської міської ради ТГ Андрій Мироняк. – Але все має бути автентично, щоб одразу було зрозуміло, у яких умовах проживали «упівці». Це наша історія, яку не можемо забувати».

Власне, й вдалося облаштувати саме таку криївку, яка, за задумом, має стати місцем, де кожен відвідувач своєрідного музею під землею матиме змогу дізнається більше про життя в підпіллі та боротьбу українських повстанців.

Відкриття музею-криївки, в якому взяли участь жителі Яремчанської ТГ, учасники україно-російської війни, родичі «упівців» та всі, хто пам’ятає про діяльність УПА й має що розповісти про ті часи, традиційно розпочалося зі служби та освячення криївки. Отці місцевих церков, звертаючись до присутніх, наголосили, що пам’ять про подвиги захисників має жити вічно, а ми зобов’язані розповідати про їхню боротьбу.

Громаду привітав із «днем історичної правди» перший заступник голови Яремчанської міської ради ТГ Роман Якубовський.

«Відновленням криївки, де проживали повстанці і звідки вирушали на бойові завдання, – зазначив він, – ми засвідчуємо, що знаємо історію Української повстанської армії та розуміємо її значущість у контексті визвольних змагань українського народу, зокрема тих, які точилися від початку XX століття і тривають і досі, пам’ятаємо про полеглих у цих місцях вояків УПА. Відкрили ми такий музей і для того, щоби наші гості зі всієї України та інших держав бачили тут правду про побут, політичну діяльність, військове подвижництво українських повстанців».

Р. Якубовський відзначив подяками учасника бойових дій Зіновія Гайдука, активістів громади, людей, які допомагали повстанцям, зокрема Михайла Косила та Василя Яворського, котрий поділився спогадами про те, як юнаком приносив їжу у криївку на вершині скали.

«1952 мені було 17, і я, як і багато-хто тоді носив їсти хлопцям: лишав посудину з картоплею чи пирогами в кущах у визначеному місці, а ввечері забирав порожню, – розповів пан Василь. – Облави ж тривали кожного дня, шукали під кожним каменем, то, якби мене хтось зустрів, я мав казати, що несу їжу косарям, які там на горі працюють. То було справді небезпечно, бо за допомогу повстанцям влада тоді дуже сильно карала – могли й убити. Я двічі натрапляв на облаву. Так було аж до свят у грудні 1952 року. Тоді я зранку почув стрілянину і зрозумів, що сховок знайшли. Мені було цікаво, тому на другий день я пішов у криївку. На стінах біля лежанок усе було в крові. А на підлозі всюди були запаси продуктів – буряки, картопля, морква. То все потім совіти забрали»

Як вдалося з’ясувати дослідникам, тіла тих трьох повстанців, які перебували у криївці, спершу скинули з обриву, а потім перевезли в центр Яремча, щоб усі бачили їх. Аж через кілька днів їх дозволили поховати, звісно, без священника та відправи. У цій криївці тоді загинули Василь Орфенюк – «Чорноморець», Юрко Струк – «Гора» та Микола Дзудзяний – «Чорноус».

«Для облаштування криївки-музею долучилася вся громада: хтось приносив старі фотографії, хтось ділився ужитковими речами з власної скрині, інші допомагали відтворити обстановку криївок так, як пам’ятали її. Усе те, що ми не могли знайти в людей, ми купили в колекціонерів. І за це подяка міському голові Андрієві Мироняку, який виступив меценатом і допоміг придбати зброю і стару друкарську машинку. Дуже вдячний волонтерській групі «Дорянський борщик», яка сьогодні частує нас справжнім борщем із ватри», – наголосив під час урочистого відкриття секретар міської ради Василь Озорович.

Роботи з облаштування криївки-музею тривали протягом кількох місяців, а на завершальному етапі, щоб встигнути до 14 жовтня, – до пізнього вечора.

«У переддень відкриття ми працювали просто при ввімкненому світлі фар», – зізнався представник підрядника. Зате все виконано вчасно і згідно з планом. Під час проєктування об’єкту довелося внести певні зміни, адже це музей, а не тимчасовий сховок. «Ми погодили з підрядником, що треба робити споруду капітально, – пояснював на презентації готовго проєкту А. Мироняк. – Саме тому вирішили спершу залити бетонну стінку, а вже потім усе обробити деревом. Так музей зможе прослужити десятки років, навіть під землею».

А напередодні її відкриття голова громади наголосив, що «важливо розуміти, яку величезну працю вклали ми в цей музей. Тут добре попрацювали всі – робітники, підрядники, історики, працівники культури, бухгалтери й фінансисти, вся громада долучилася до спільної справи. Я був на будівництві щотижня, іноді й частіше, і точно можу сказати, що цей музей об’єднав дуже багатьох людей. Це зрозуміло, бо збереження місцевої історії, пам’ять про наших героїв якраз і є тією основою, на якій ми всі виховувалися і яку маємо передати своїм дітям».

Наразі музей лише відкрили, але на цьому зупинятися не планують. Як каже начальник відділу туризму, інвестицій та зовнішніх зв’язків Яремчанського міськвиконкому Петро Бабчук, тут буде розроблено тематичний туристичний маршрут, а музей буде інтерактивним.

«Кожен зможе зрозуміти, як жилося повстанцям, – підтвердив він. – Поки що плануємо тематичні екскурсії, розробляємо план розвитку цієї туристичної локації. Думаю, що з часом цей музей стане популярним місцем відпочинку та проведення дозвілля. Природа довкола дуже мальовнича, тож плануємо використати цю перевагу, зокрема гарно підсвітити скалу, зробити зручні місця для відпочинку на березі річки. Спорудження музею стало можливим завдяки міській раді та конкурсу проєктів обласної ради: ми виграли часткове фінансування – 250 тисяч гривень, а ще 253 тисячі – це кошти міського бюджету».

Урочистості з нагоди відкриття музею-криївки продовжили концерт за участі хору ансамблю «Гуцулія» та частування з вогню від згадуваного «Дорянського борщика». Справді приємно, що громада та гості Яремчі так масово відвідали урочисті заходи та ще довго не розходилися після завершення, відпочиваючи над річкою.