Чимало співробітників управління СБУ в Івано-Франківській області виконують завдання за межами Прикарпаття. Дехто з них бачить родину, як сонце полярної ночі. Про їхні здобутки з цілком зрозумілих причин не особливо повідомляють. Наприклад, свого часу авторові цих рядків стало відомо, що саме прикарпатські «есбеушники» здобули вагомі докази причетності терористів і російської зброї до збиття малайзійського літака. Журналістська душа затремтіла в очікуванні сенсаційного матеріалу. Та не пояснюватиму, куди мене ввічливо і коректно послали у відповідь на мої запитання. Але про деякі факти все ж можна писати, тож на основі повідомлень пресслужби СБУ в області ознайомимо читачів з деякими успіхами співробітників нашої спецслужби.
Отож, тільки за офіційними даними, з початку війни завдяки їм було затримано більше десятка учасників бандугруповань. Цих осіб виявили на підконтрольній Україні території. Це, до речі, цікавий нюанс, бо фактично усі ці покидьки були колишніми бойовиками. Можливо, дехто з них свого часу приєднався до сепаратистів, так би мовити, з ідейних міркувань. Та, нагадаємо, донедавна українська армія вела активні бойові дії, звільняючи нашу територію від загарбників. Було розгромлено чимало угруповань на кшталт «Бетмена», батальйону «Рим», добряче потрусили «козачків» з так званого «Вєликого войска Донского». Тож чимало їх учасників, усвідомивши безперспективність авантюри, в яку вони встрягли, кидали зброю і втікали. А куди?.. По-перше, ці особи влилися в ряди бойовиків, коли їхні населені пункти захопили сепаратисти, по-друге, вже потреби в них не було і нічого їм не залишалося, як повертатися, так би мовити, «домів». Дехто, усвідомлюючи, що за скоєне доведеться відповідати, навіть вдавався до методів конспірації, раз у раз змінюючи місце проживання. Не допомогло.
Найогидніше, що в лавах сепаратистів воювали і двоє вихідців з нашої області. Один навіть брав участь у допитах українських патріотів у підвалах колишнього луганського СБУ, а другого – 19-річного калушанина – використовували для російської пропаганди. Вдома його оголосили в розшук за шахрайство, тож він і втік, вирішивши, очевидно, що найкраще сховатися од відповідальності серед терористів. Неодноразово він брав участь у боях проти української армії, можливо, стріляючи і в своїх земляків. Та був поранений і, лікуючись у Донецьку, дав інтерв’ю для ворожих інформаційних каналів, заперечуючи присутність тут російських військових та щось там белькочучи про наявність так званих загороджувальних загонів «Правого сектору». Авжеж, «западенець» був неабиякою знахідкою для тамтешніх пропагандистів. Тільки виходить на таке, що його використали і викинули, як ту шмату. До речі, затримані бойовики надавали конкретні докази участі регулярних російських військ в агресії проти України.
Звісно, затримати цих осіб і притягти до відповідальності за скоєне важливо. Мабуть, ще більшим успіхом нашої спецслужби можна вважати знешкодження внутрішнього ворога, який продовжував діяти проти нашої держави і завдавав неабиякої шкоди. Йдеться про так званих інформаторів бойовиків на підконтрольній Україні території, більшість з яких мала кураторів саме з російських спецслужб. Знову ж таки, маємо близько десяти випадків виявлення таких, будемо називати речі своїми іменами, шпигунів, причому подекуди йдеться про ліквідацію цілих агентурних мереж із двох і більше осіб. Наприклад, на Луганщині діяла резидентура ФСБ, до складу якої входив керівник районного відділу Державної служби надзвичайних ситуацій України, заступник керівника місцевого осередку забороненої комуністичної партії та особа, головним джерелом доходів якої була контрабанда. До їхніх завдань належали не лише збір розвідувальних даних, а й підривна діяльність. До речі, нерідко під час затримання ворожих агентів у них виявляли тротилові шашки та гранати Ф-1. Можливо, останні призначалися не так для скоєння диверсії, як для того, щоб героїчно підірвати себе під час арешту, забравши з собою якомога більше життів ворогів. Але на «амбразуру» ніхто з тих осіб не мав наміру кидатися. А зла вони наробили чимало. Зокрема, надану ними інформацію використовували для корегування артилерійських обстрілів українських позицій. Причому нерідко страждали й цивільні об’єкти. Було й таке, що, спираючись на отримані дані, бойовики спробували прорвати нашу лінію оборони. І зазначимо: цих інформаторів до ворожої діяльності спонукали не так ненависть до України чи любов до Росії, як просто гроші. Скільки їм вдалося заробити в грошовому еквіваленті, важко сказати, а ось терміни ув’язнення заробили реальні. Тільки, на відміну від українських полонених, їм не так уже й погано ведеться.
Розповімо про ще два випадки з розряду, так би мовити, дотепних. Скажімо, уродженець Маріуполя жив і провадив свій бізнес в окупованому Донецьку. Справно платив бойовикам податки, що можна розцінити як фінансування терористичної організації. Більше того, його бізнес був пов’язаний з пошиттям уніформи для членів незаконних збройних формувань. Тканину та фурнітуру закуповував у Росії. І велося йому настільки непогано (за даними СБУ, заробив на цьому близько двох мільйонів гривень), що вирішив якось відпочити від трудів своїх неправедних на найпрестижнішому українському курорті «Буковель». Але от недооцінив бізнесмен компетентність нашої спецслужби. Тут його і взяли, спровадивши в менш розкішні апартаменти, ніж курортні.
Другий випадок стосується особи, яку можна «охрестити» такою собі «Мата Харі». Молода жінка була співробітницею якогось, звісно, незаконного, «міністерства внутрішніх справ», а конкретно – агентом ФСБ Росії. І вирішила здійснити «подвиг». Перебралася на підконтрольну українській владі територію і почала шукати серед наших військовослужбовців об’єкт для вербування. Зокрема, їй впав в око один прикордонник, схиляючи якого до переходу на бік терористів, як зазначено в повідомленні пресслужби управління СБУ в області, жінка не гребувала жодними засобами. Планувалося, що завербований «перебіжчик» мав дати пресконференцію для ворожих ЗМІ з новою порцією брехні про Україну. Натомість «інтерв’ю» довелося давати самій вербувальниці слідчим СБУ.
Тут слід вказати, що коли наші оперативники відловлювали осіб, причетних до ворожої діяльності проти України, слідчі УСБУ в області її розслідували. Зокрема діяльність уже згаданого «комерсанта» з Маріуполя та його партнера, так званого начальника штабу артилерійської бригади незаконних збройних формувань терористів, до речі, колишнього офіцера ЗСУ. Була ще низка інших проваджень, більшість з яких знайшла своє логічне завершення в судах.
Протистояння спецслужб називають «тихою» війною. Бачимо, що в ній є наші перемоги. Хочеться підкреслити: оперативники управління СБУ в області їх здобули, так би мовити, на «чужій» території. Адже потрібно було налагоджувати відповідні знайомства, мати джерела інформації, тим більше, що в тих краях немає одностайної прихильності до України. Але це не завадило прикарпатським операм успішно виконувати свої завдання.
