В івано-франківській книгарні «Є» відбулася презентація нового роману прикарпатської письменниці Марії Микицей «Dolce vita». Роман вийшов у видавництві «Дискурсус» до Львівського книжкового форуму і був презентований у його рамках.

На зустрічі у книгарні, яку модерувала письменниця і науковець Ольга Деркачова, письменниця розповіла, з чого почалася історія написання тексту, як він писався, і що надихало в процесі писання. Як з’ясувалося, надихати можуть найбуденніші речі – добра кава, яскраве сонце, випадково почута розмова. Пані Марія, яка є авторкою як поетичних, так і прозових книжок, каже, що особливої різниці в писанні поезії та прози немає.

«Але якщо поезію можна писати будь-де і будь-коли, бо ти просто живеш, займаєшся своїми справами, а десь у підсвідомості крутиться якесь слово чи образ, з якого поступово виникає вірш, то проза – ще та штучка. Вона не хоче тебе ділити ні з ким і ні з чим, вона хоче самотності, тиші, доброї кави, квітів, музики, якщо вдається знайти відповідну. Проза хоче вибору – або життя або писання, і в цьому, як на мене, полягає найбільше протиріччя».

Це була цікава розмова не тільки про роман, а й про письменницьке життя – яким воно бачиться збоку і яким є в дійсності. Письменниця розповіла, що свої тексти бачить наче фільм, і його потрібно швидко перенести на папір або наговорити на диктофон. А вже потім вона сідає за цей, так би мовити, конспект і доводить його до книжки. До процесу писання ставиться серйозно і з великим задоволенням. Може двадцять разів перечитувати один абзац, бо для неї дуже важливо, щоб кожне слово було на своєму місці.

Прекрасну і суголосну обкладинку до роману «Dolce vita», який за жанром визначили як інтелектуальний роман мелодраматичного характеру намалювала івано-франківська художниця Світлана Хміль.

«Dolce vita» – це книжка для осіннього читання, адже події в ній теж відбуваються восени – впродовж жовтня-листопада і це «історія дивної дружби і ще дивнішої любові, історія здійснення найсокровенніших бажань, навіть якщо для цього потрібно чекати півжиття, історія про неповторність і загадковість кожної миті і про неможливість знайти відповіді на всі запитання».

І принагідно запитання з роману « … яким загальним словом назвати того, хто вас надихає, хто робить вас кращою, розумнішою, красивішою, цікавішою, хто є для вас більше ніж чоловіком, більше ніж коханцем, більше ніж другом?...».

Марія Микицей – представниця так званого «станіславського феномену», лауреат івано-франківської міської премії у галузі літератури за роман «Трофей на довгу пам'ять» (2012р.), авторка восьми книжок. Учасниця міжнародних літературних фестивалів та поетичних читань. Вірші перекладалися російською, німецькою, англійською та польською мовами.