Інтернет-ресурс газети

Понеділок, 21 січня 2019 -5° Передплата

В Івано-Франківську вшанували пам’ять українських патріотів, страчених 75 років тому

Далекого 1943 року енкаведисти зупинили оперету Ярослава Барнича «Шаріка». Була неділя, в залі – аншлаг. Виставу перервали через півтори години від початку. За доносом українського зрадника до зали увірвалися шеф станиславіського гестапо і німецькі офіцери. Вмикають світло і всім під страхом смерті наказують сидіти тихо на своїх місцях. Глядачів перевіряють, тримають до ранку. Третього дня – 17 листопада, на нинішній вулиці Страчених відбулися розстріли 27 чоловіків. Двох жінок вбили в тюрмі на Сахарова, а одна з них викинулася з вікна. Подія, котра зібрала в залі тогочасного театру лише українську публіку, стала кривавою.

2018-го іванофранківці змогли додивитися оперету Барнича до кінця і довго аплодували в фіналі. Але 17 листопада в тій же годині, коли поруч 75 років тому розстрілювали патріотів, усі вийшли із зали, щоб помолитися за їхні душі. Актори Франківського драмтеатру відтворили історичні події: у залі посеред вистави пролунав постріл, загорілося світло, на сцену вивели п’ятеро українців…

Директор Франківського муздрамтеатру режисер-постановник оперети «Шаріка» Ростислав Держипільський підніявся на сцену і звернувся до глядачів: «Чоловікам сказали піти у правий бік партеру, жінкам – в лівий, почалися допити і по черзі їх виводили на сцену. За кулісами сидів донощик, який показував на провідників ОУН, їх першими брали і допитували, людей не відпускали, обшукували. 140 осіб відвезли на Білінського (тепер Сахарова). Два дні тривали допити і катування. А 17 листопада, на вулиці поруч їх страчували. Забили десять стовпів, одного розстрілювало двоє, один стріляв у груди, другий – в голову. Хлопці кричали «Слава Україні», співали «Ще не вмерла України…», останніх сімох вже вивели із зав’язаними ротами. Їм потрібна наша молитва і наша пам'ять», – сказав Держипільський.

Публіка покинула залу філармонії. Біля пам’ятника страченим відбулася велелюдна панахида. До присутніх звернулася дочка одного з українських патріотів Олекси Маланюка Оксана Маланюк, котрій у день загибелі батька було лише кілька місяців. «Чи народилося б таке покоління, яке захищає нас із вами зараз у тих окопах на східній війні, якби не жертва наших батьків… Ми сьогодні маємо таку чудесну погоду, тільки сніжок невеличкий не тому, що ми такі чемні перед Богом, а тому, що це вони там стоять на смерть в болоті, в снігах і дощах», – сказала Пані Оксана.

Міський голова Івано-Франківська з дружиною поклали квіти до пам’ятника. Руслан Марцінків висловив вдячність усім, хто долучився до вшанування памяті закатованих українських патріотів, і анонсував, що буквально за кілька днів презентуватимуть книжку спогадів очевидців і учасників подій 75-літньої давнини. «Надзвичайно важливо, що ми приходимо на це місце, що ми молимося, це одне з наймасовіших вшанувань страчених наших патріотів за останні роки», – додав міський чільник.

До пам’ятника закатованим героям поклали квіти. Запалили поминальні свічки.

Редактор відділу газети “Галичина”
Сподобалась публікація? Поширте її на Facebook