«Український національний кінематограф: спадщина та відродження» – таку назву має один із творчих проєктів, ініційованих і здійснюваних Івано-Франківським осередком Національної спілки кінематографістів України спільно з технологічною компанією «Благо». На початку 2024-го в обласному центрі Прикарпаття урочисто погасили створену в рамках цього проєкту поштову марку, представили й художньо оформлений конверт і листівку до 100-річчя від дня народження відомого українського і вірменського кінорежисера Сергія Параджанова, про що ми розповідали на шпальтах «Галичини». А тепер у день 20-ї річниці з дня смерті вшановано пам’ять Наталії Наум (23.11.1932 – 22.03.2004) – видатної української акторки театру й кіно, уродженки с. Старий Мізунь на Долинщині, життя якої в юності було пов’язане і з містом у межиріччі двох Бистриць.
Саме осередок НСКУ подав ідею встановити на фасаді будинку біля входу до театру кіно «Люм’єр» (вул. М. Грушевського, 1-а) анотаційну дошку народній артистці України. Її підтримали Івано-Франківська міська рада і згаданий заклад культури. Захід з відкриття пам’ятної таблиці розпочався з того, що керівник секретаріату міської ради Станіслав Козлов нагадав присутнім віхи й промовисті штрихи життєпису нашої землячки, знаної своїм великим мистецьким талантом і за межами України.
Народилася Наталія в багатодітній селянській сім’ї. 1942-го, під час німецько-радянської війни, помер її батько, а через рік тиф забрав маму.
Дівчинка потрапила до сиротинця в Долині, відтак навчалася в Калуській школі-інтернаті, у ремісничому училищі в Чернівцях, ученицею якого проявила свій неординарний акторський хист на самодіяльній сцені. В 1950–1953 рр. Н. Наум жила у Станіславі, працювала на швейній фабриці. Надалі її трудова біографія була пов’язана з Чернівецьким драматичним театром ім. О. Кобилянської, на керівництво якого справили неабияке враження виступи дівчини на аматорській сцені, тож її запросили поповнити штат акторів. У той початковий період своєї мистецької діяльності Наталія чи не найбільше запам’яталася глядачам роллю Парасини у виставі за повістю О. Кобилянської «Земля». Виняткові акторські здібності уродженки Прикарпаття запримітили видатні митці українського театру й кіно – спершу Амвросій Бучма, а потім Олександр Довженко, який побачив її у знятій 1954 року стрічці «Земля», першій у фільмографії Наталії Наум, і доручив своєму учню – молодому режисеру Володимирові Денисенку розшукати талановиту дівчину. Це знайомство Володимира з Наталею зрештою закінчилось їх одруженням – ось такий несподіваний поворот у долі нашої землячки.
1958 року Н. Наум закінчила Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого і почала працювати актрисою на Кіностудії ім. О. Довженка. Змолоду вона активно шукала в цій професії власні життєві, світоглядні й мистецькі сенси. Зокрема молода артистка припала до серця глядачам своєю чарівністю в образі Галі в комедійному фільмі «За двома зайцями» (1961), її акторську майстерність високо оцінили кінокритики, й за виконання цієї ролі вже за нашої Незалежності, в 1999-му, відзначили Державною премією України ім. О. Довженка. А загалом у мистецькому доробку акторки кіно і театру – понад 70 зіграних ролей, у яких вона розкрила свій неперевершений артистичний талант. Чимало фільмів з її участю увійшли до скарбниці національного кінематографа. 1974 року їй було надано звання «Народна артистка УРСР», 2003-го – нагороджено орденом Княгині Ольги III ст. Подружжя Н. Наум і В. Денисенко виростили й виховали двох синів – Олександра і Тараса (на жаль, помер у 2017 р.), котрі пов’язали своє життя з українським кіномистецтвом…
Пану Олександрові, який приїхав на урочистість зі столиці, й першому надали слово після відкриття анотаційної дошки на честь його матері.
– З розповідей моєї мами я склав для себе уявлення, що одна з її головних рис – почуття вдячності усім, хто підтримував її в житті, – сказав він. – У щойно освяченій священниками анотаційній таблиці вбачаю так само вияв вдячності іванофранківців, уже посмертний, уродженці Прикарпаття за її чималий внесок у розвій українського театрального й кіномистецтва, і це вважаю найвищою ознакою вашої культури. Я вдячний усім, хто доклався до створення цієї прекрасної пам’ятки, яка відкриватиме для молодого покоління – жителів і гостей вашого міста – ім’я Наталії Наум, зацікавлюватиме їх кінокартинами з участю моєї мами-акторки...
Також кінорежисер, член НСКУ й літератор О. Денисенко прочитав присвячений своїй неньці вірш – поетичну рефлексію на тему народної пісні «Ой розцвіла ружа край вікна», яку полюбляли співати його мама й тато.
Міський голова Руслан Марцінків відзначив ініціативу осередку НСКУ, яку підтримав театр кіно «Люм’єр», встановити анотаційну дошку народній артистці України Наталії Наум, мовив добрі слова на адресу всіх, хто доклався до її здійснення в рамках акції «Івано-Франківськ – місто героїв».
– А найбільша вдячність – нашим захисникам за те, що і в нинішній воєнний час маємо змогу відкривати в українському тилу такі анотаційні дошки, провести і цей захід на вшанування пам’яті видатної актриси, – сказав він. – Тому поколінню митців, представницею якого є Наталія Наум, доводилося працювати в дуже непростих умовах радянської влади, коли через цензуру вони не могли висловити й пропагувати у своїх театральних виставах і кінокартинах ідеї синівської любові до України, рідної мови, та все ж знаходили можливість донести їх до глядачів. Про це свідчать такі фільми, як «Олекса Довбуш», «Білий птах з чорною ознакою», інші талановиті кінострічки, в яких грала Наталія Наум. Вважаю, що без неї, як і без усіх митців її покоління, котрих наснажувала любов до України, не мали б ми нашої держави.
Р. Марцінків вручив О. Денисенку та голові НСКУ С. Борденюку подяки міського голови за підтримку кіномистецтва і вагомий внесок у розвиток прикарпатського кінематографа. Пан Сергій, подякувавши за цю відзнаку, назвав наш край кінематографічним. І не лише з огляду на те, що тут, у мальовничій гірській місцевості, кіномитці зняли вже багато фільмів, а й тому, що Івано-Франківський осередок їхньої творчої спілки, очолюваний Юліаном Яковиною, є одним із найактивніших в Україні. Сам С. Борденюк, кінооператор за фахом, родом із Чернівців, тож має приємність від того, що й це місто в роки юності Н. Наум певною мірою вплинуло на формування її як творчої особистості. Для нього уродженка Прикарпаття – не просто одна з яскравих представників української акторської школи, а мисткиня-перлина:
– Вона, як тепер кажуть, зробила себе сама. З того ж образу Галі у фільмі «За двома зайцями», знятому за 30 років до розпаду СССР, видно її український патріотизм, хоча з теперішнього погляду й непоказний – інакшим він у ті часи й не міг бути. Роль дівчини молода актриса зіграла так, щоб на підсвідомому рівні, а може, вже тоді цілком свідомо, стерти у глядачів насаджуване тоталітарним режимом нашому народу уявлення про його та української мови меншовартість порівняно з росіянами та їхньою мовою…
Столичний гість вручив для театру кіно «Люм’єр» його директорці Лідії Шкрібляк фотопортрет Наталії Наум.
Зі слів народної депутатки України від м. Івано-Франківська Оксани Савчук, до неї активісти осередку НСКУ приходили по допомогу у сприянні не лише у встановленні анотаційної дошки народній артистці, а й у заснуванні обласної премії на її честь для перспективних, обдарованих талантом молодих акторів, які є, приміром, у колективі Івано-Франківського національного академічного драматичного театру ім. І. Франка, серед студентів Інституту мистецтв ПНУ ім. В. Стефаника. Проте щодо другого прохання з ОДА отримали загалом негативну відповідь.
– Напевно, після цього досить-таки велелюдного урочистого відкриття пам’ятної дошки Наталії Наум, – сказала народна депутатка, – ми повторно звернемось до облдержадміністрації по допомогу у здійсненні і цього прохання осередку НСКУ. Я підтримую його ідею про потребу мати в області премію імені нашої славної землячки-артистки – відзнаку, яка активізувала б молодих акторів у творчому сенсі. Адже ми дуже хочемо, щоб про наших прикарпатських дівчат і юнаків, щедро наділених артистичними здібностями, знали не лише в Україні, а й за кордоном, щоб наших співвітчизників поважали у світі…
Директор і художній керівник згаданого театру, народний артист України Ростислав Держипільський наголосив, що творчу справу Наталії Наум, котра зіграла чимало пам’ятних для глядачів ролей у виставах і фільмах, продовжує теперішня потужна плеяда зірок українського театру й кіно. Є такі і в складі їхнього творчого колективу, від них переймають секрети творчої майстерності молоді актори.
– Без Наталії Наум, інших акторів її покоління, – зазначив Р. Держипільський, – не було б нас і нинішньої творчої театральної молоді. Тож встановлена на фасаді приміщення «Люм’єру» анотаційна таблиця видатній уродженці Прикарпаття, образно кажучи, щораз підживлюватиме нашу пам’ять про неї. А пам’ять і вдячність – одні з найбільших людських чеснот...
Голова координаційної ради осередків та відділень НСКУ Валентина Слобода прибула на урочистість із Дніпра. Вона нагадала, що їхній та івано-франківський осередки створено першими серед 15 осередків, які нині налічуються в складі цієї Національної спілки:
– Я означила б як зразкові для влади інших обласних центрів увагу вашої мерії до діяльності осередку Спілки кінематографістів, підтримку розвитку кіно, пошанування представників цього виду мистецтва. В Івано-Франківську розуміють значення фільмів для утвердження української ідентичності, нашої історичної пам’яті. Це переконливо підтверджують і заходи до 20-ї річниці з дня смерті вашої славної землячки Наталії Наум…
Заступниця голови осередку НСКУ Ольга Терешкун підкреслила:
– Наш осередок діє вже 26 років, і він є центром кінематографічного життя краю. Маємо підтримку від театру кіно «Люм’єр». Цими урочистостями на вшанування Наталії Наум ми сьогодні доторкнулися до історії українського театрального й кіномистецтва. Це допоможе іванофранківцям берегти пам’ять про народну артистку й передавати її майбутнім поколінням. Дякуємо за підтримку нашого проєкту міській владі і Національній спілці кінематографістів України.
Членкиня правління НСКУ Марія Вайно сказала:
– Наталії Наум випала доля сироти, проте дівчина зі Старого Мізуня зуміла перебороти важкі життєві обставини, здобути театральну освіту в Києві й, зрештою, стати знаменитою акторкою. Попри те, що їй у творчій діяльності підрізала крила радянська система, вона завжди залишалася за своєю сутністю артисткою проукраїнською. Найбільшою мистецькою заслугою Наталії Наум вважаю те, що вона створила в кіно образ української дівчини, жінки, матері. Акторка зачаровувала глядачів і вродою, і внутрішньою красою своєї душі. Коли вона якось приїхала до Польщі, то там називали її українською Мерилін Монро і, висловлюючись сучасною термінологією, зробили з нею цілу фотосесію. Можна сказати, що з відкриттям анотаційної таблиці видатна наша землячка знову повернулася на рідне Прикарпаття…
Порадувала присутніх, зігравши на скрипці ліричні мелодії, солістка-інструменталістка обласної філармонії ім. Іри Маланюк Ірина Борух.
Також з нагоди 20-ї річниці від дня смерті народної артистки України створено всеукраїнську поштову марку, поштовий конверт і листівку за проєктом «Укрпошти» «Власна марка» пам’яті Наталії Наум. Координаторкою проєкту, який сприятиме пропагуванню українського кінематографа як невіддільної частини української ідентичності у світі, є заступниця голови осередку НСКУ Ольга Терешкун. Автор марки із зображенням актриси – графічний дизайнер, член цього осередку Ігор Васюта. Одразу після відкриття анотаційної таблиці на честь видатної актриси у фоє театру кіно «Люм’єр» відбулося урочисте погашення марки з участю очільника Івано-Франківської міської територіальної громади Руслана Марцінківа, представників компанії «Благо», АТ «Укрпошта» в Івано-Франківському регіоні, приїжджих гостей. Також тим, хто доклався до встановлення пам’ятної таблиці й до створення поштової марки, конверта й листівки, вручили і їх, і подяки від осередку НСКУ. Отримали ці відзнаки також працівники медій, у тому числі газети «Галичина» – одного з інформаційних спонсорів проєкту. Зокрема завідувачку відділу культури редакції Ольгу Мончук нагороджено подякою осередку НСКУ за майстерність у висвітленні тем розвитку кіномистецтва Прикарпаття. Таку ж відзнаку вручено постійному авторові публікацій на шпальтах «Галичини» – заслуженому журналісту України Іванові Гавриловичу.
