«Нас бомбардують не лише в Києві – нашу столицю нині не впізнати, а й у Харкові, Вінниці, Одесі, Житомирі, Чернігові, Маріуполі – по дуже багатьох містах завдають ударів» – так відповів Президент України Володимир Зеленський на запитання американського телеканалу Ей-Бі-Сі про те, як довго зможе протриматися Київ в оточенні ворожих військ. Публікуємо головні фрагменти інтерв’ю Верховного головнокомандувача ЗСУ журналістам США.

– Пане Президенте, Пентагон повідомляє, що вже 95% російських військ, які останніми місяцями дислокувалися вздовж кордону з Україною, на її території, а це 150 тисяч вояків. Як довго українці зможуть стримувати росіян?

– Українці готові протистояти агресорам упродовж усього свого життя. Навіть у тих містах, які зайняли окупанти, вони отримали неабияку відсіч від цивільного населення, яке не мало жодної зброї. Така сміливість – це щось небачене, а російські вояки не мають такої мужності. Проблема в тому, що на одного українського солдата в нас 10 російських, а на один український танк – 50 ворожих, але ми їх знищуємо, і ця прірва скорочується. Питання в тім, як довго ми зможемо стояти. Багато чого залежить не тільки від нас. Ми будемо стояти, і навіть якщо вороги зайдуть в наші великі міста, вони зіштовхнуться зі всенаціональним опором, з народною війною, і ніхто не віддасть нашу незалежність.

Сьогодні війна тут, а завтра може бути в Литві, потім у Польщі, відтак у Німеччині. Це дуже серйозно. США далеко, але за останні дні в мене відчуття, що Сполучені Штати вже ближче до нас.

– Хотіли би знати Вашу реакцію на умови закінчення війни, які озвучив Кремль. Росіяни кажуть, що маєте змінити Конституцію, відмовитися від свого бажання вступити в НАТО, визнати Крим як частину Росії і незалежність двох російських сепаратистських утворень на Сході. Чи готові Ви пристати на ці умови?

– Ми готові до діалогу, але не до капітуляції. Питання не лише в мені, а й у людях, які мене обрали. Щодо вступу до НАТО, то я охолов до цього питання вже давно, після того, як ми зрозуміли, що Альянс не готовий приймати Україну, оскільки боїться конфронтації з Росією. Ми не хочемо бути країною, яка випрошує щось на колінах. Я не хочу, щоб ми були такою державою, а я таким її Президентом.

– Коли Кремль називає ті три умови закінчення війни, чи є Вашим меседжем нині те, що вони абсолютно неприйнятні?

– Я наголошую на гарантіях безпеки. Щодо тимчасово окупованих територій, цих республік, які ніхто не визнав, крім Росії, то ми могли б вести перемовини і знайти компроміс у тому, як вони мають жити далі. Але що важливо для мене – це люди на тих територіях: чи хочуть вони бути частиною України, а також те, хто в Україні прагне, щоби вони були з нами.

Питання набагато важче, ніж просто визнання цих республік, – це черговий ультиматум Москви, а ми таке не приймаємо. Що має бути зроблено? Щоб російський диктатор Путін почав говорити, почав діалог, вийшов з тої інформаційної бульки без кисню, в якій перебуває. Ми не знаємо, наскільки реалістична інформація, яку він отримує. Схоже, йому замилюють очі.

– Недавно Ви спілкувалися з Президентом Байденом знову. Про яку найважливішу річ Ви попросили США тепер?

– Для нас головним є безпека повітряного простору над Україною. Ми не можемо дозволяти Росії такої активності в небі, тому що нас бомбардують і обстрілюють, спрямовують на нас свої ракети, винищувачі, гелікоптери і багато всього іншого. А ми не контролюємо небо.

– У НАТО відмовилися запроваджувати безпольотну зону над Україною, бо занепокоєні, гадають, що це призведе до ще більшої війни, ніж та, яка вже йде. Адже те означає готовність збивати російські літаки… Що Ви скажете на це?

– Що означає збивати російські літаки? Ось днями ракета вдарила по університету в місті Харкові, по гуртожитку, влучила в дитячу лікарню в Києві, окупанти вдарили по пологовому будинку й дитячій лікарні в Маріуполі. Якщо ракета летить, то хіба ми можемо замислюватися над тим, збивати її чи ні? Її треба збити – тут і думки ніякої іншої бути не може, й іншої відповіді немає. Бойові літаки, ракети й гелікоптери треба збивати, щоби зберегти людські життя. Я впевнений, що американські солдати робили би це без вагань, знаючи, що рятують життя студентів, дітей, жінок.

– Ніхто нині не ставить під сумнів те страхіття, що відбувається в Україні. Але Президент Байден сказав, а наші законотворці – республіканці й демократи – його підтримують, що запровадження безпольотної зони над Україною призведе до втягування США у масштабнішу війну з Росією. Ось чому вони просто не хочуть цього робити.

– Україна – це простір свободи в Європі. Багато хто вважає, що ми далеко від Америки чи Канади. Але ні, ми теж, як і названі держави, є зоною свободи. А коли її межі порушуються, і на них наступають, ви маєте захищати нас. Якщо ж ні, то вийде так, що спочатку загинемо ми, а ви будете наступними. Бо, як відомо, чим більше хижак з’їдає, тим дужче розпалюються його апетити.

– Ви говорили про необхідність забезпечення України винищувачами. США нині шукають можливості постачання бойових літаків радянського виробництва із Польщі. Ви запросили саме ці винищувачі, бо українські пілоти знають, як літати на них. Чи є певні зрушення щодо цього питання?

– Ми просили про це не лише США, а й уряди багатьох інших країн. Ми вивчили це питання, знаємо, де ці колишні радянські літаки розміщуються, які країни ними володіють, і певною мірою це питання вирішуватимуть і у Вашингтоні.

– Чи вважаєте Ви, що Президент Байден міг би зробити більше, аби допомогти?

– Так, я переконаний у тому. І вірю, що лідер США спроможний зробити більше.

– Державний секретар США Ентоні Блінкен стверджує, що Вашингтон має достовірні звіти відповідних служб про те, що ворог в Україні навмисне атакує мирне населення, а в такому разі це воєнний злочин. Ми, звісно, бачили ці жахливі кадри з України. Чи вважаєте й Ви, що Путін зумисне нападає на цивільних?

– Яка відмінність – зумисне чи ні? Адже результат один і той самий – гинуть люди, під ударами – школи, садки, університети, гуртожитки… Бездумно бомбардували навіть атомні станції, що в разі гірших наслідків могло би призвести й до зникнення Європи. Щодня, щогодини одне й те саме – вмирають люди.

– Чи вважаєте Ви Путіна воєнним злочинцем?

– Я вважаю, що всі хто, прийшов на нашу землю, віддавав накази, всі російські чи інші солдати, котрі стріляли в українців, є воєнними злочинцями.

– Кажуть, що Захід та США пропонували Вам допомогу: задля Вашої безпеки виїхати з України і з-за кордону керувати життям та обороною держави. Чи справді вони це пропонували і як довго Ви збираєтеся залишатися в Україні?

– Так, мені це пропонували. Про це було багато інформації, декілька груп спецпризначенців із числа ворожих військ було направлено, щоби вбити мене й мою сім’ю… Та я відразу відмовився. Хіба я можу зробити це як громадянин своєї держави, як обраний її народом Президент України?!

– То Ви залишаєтеся в Києві до кінця, яким би він не був?

– Я б хотів, щоб закінчення цієї війни було таким, як в американських фільмах. З гепіендом для нашої держави.

– Кілька слів про атомну станцію, яку атакували, вона під контролем росіян, інтернет було відімкнено… Директор МАГАТЕ назвав цю ситуацію такою, що викликає велике занепокоєння. Він також повідомив, що фахівці станції працюють під дулами автоматів. Що Ви скажете про ситуацію на найбільшій АЕС в Європі?

– Тієї ночі ми пережили ймовірність великої катастрофи в Євразії. Адже найпотужнішу в Європі АЕС (в Енергодарі на Запоріжжі) було оточено. Але спочатку вороги бомбардували й обстріляли її територію. Загинули люди – частина охоронців і самої команди станції…

Це одне з того, через що українці стоятимуть за свою землю й волю до останньої хвилини. Тієї ж ночі ми попрохали у світу ввести до України миротворців. І я прошу підтримати цю нашу ініціативу, щоб ООН взяла під свій захист усі АЕС на нашій території. Бо ж зрозуміло всім, що йдеться про безпеку для Європи та всього людства. Але й досі це питання не вирішено.

– В. Путін сказав російському народу, що денацифікує Україну. Ми знаємо, що за національністю Ви єврей. У минулому Ви втратили члена своєї родини через Голокост. Що би Ви сказали Путіну про денацифікацію України?

– Я вважаю, що денацифікація зокрема й загалом – це знищення нації. Таке вже відбувалося в минувшині людства багато разів і завше закінчувалося дуже погано – і не лише для країн, з якими це коїли, а й для тих, які чинили таке, і для інших – які не завадили нищенню цілих етнічних спільнот.

У нинішньому світі на одній території уживаються люди різних національностей, але загалом у нас одна нація – людська, цивілізація людей. Отже, денацифікація в цих випадках є чистим нацизмом, що нищить народ України. Те саме сталося в 40-х роках минулого століття у Німеччині, в якій тоді фашисти денацифікували єврейський народ. Нині Росія вчиняє те саме. Я шокований. Я навіть не думав, що в теперішньому світі можна робити такі речі.

– Ми дивилися Ваше звернення до європейців, коли Ви сказали: якщо ми впадемо, впадете і ви. Що Ви мали на увазі?

– Українці захищають свої цінності, які поділяють усі цивілізовані народи, всі люди, незалежно від того, якою мовою розмовляють чи де живуть, і ми маємо на це право. І я знаю, що коли провідні держави дозволять російській армії знищити ті цінності, то це стане кінцем земної цивілізації. Українці, повторюю, оберігають та нині захищають ті самі цінності, які є основою життя і європейських народів. Наразі це випробування проходить саме українська нація, тому світ мусить нам допомогти, бо нині всі українці є армією Європи.

– Насамкінець, що Ви воліли би сказати В. Путіну?

– Я вважаю, що він здатен зупинити війну, яку розпочав, і навіть якщо він не думає, що розпочав її, то все одно повинен знати одну важливу річ, яку не можна заперечувати: зупинити війну – це те, на що він здатен.

– Пане Президенте, що би Ви хотіли сказати американському народові, зворушеному Вашою стійкістю та хоробрістю українського народу?

– Американці завжди високо відзиваються про свободу, бо знають, що це таке. І тепер, коли ви дивитеся на українців, думаю, відчуваєте, що те саме це означає і для нас. Отже, повторюю, ми не далеко від вас. І якщо ви розумієте, що ми боремося проти ворогів за свою свободу, то підтримайте нас. І не лише словами, а й конкретними справами. Зробіть це. І я переконаний, що ми переможемо, – всі разом, спільно з усім світом.