В Івано-Франківській області з науково-дослідною метою побувала група науковців з Угорщини. Вони, а це історики Pintér Tamás, Stenczinger Norbert, Juhász Balázs, а також віце-президент округу Чонград, представник товариства «Meritum» Csáki Béla, відвідали місця боїв та військові кладовища Першої світової війни (ПСВ). У складі делегації була й голова самоврядування українців у місті Сегеді (адміністративний центр округу Чонград) Наталія Шайтош-Запоточна, на прохання якої й за всебічної підтримки Почесного консула Угорщини в Івано-Франківську Василя Вишиванюка і відбувся цей візит.
Угорські науковці досліджують та вивчають історію Великої війни, пов’язану з однією із військових формацій монархії Габсбургів – цісарсько-королівським 46-м піхотним полком, який дислокувався у Чонграді, а під час ПСВ брав участь у бойових діях, у тому числі в серпні 1914 – травні 1915 рр. в Галичині, зокрема дислокувався на теренах Рогатинщини.
Дослідники готують до видання монографію, присвячену історії та бойовим діям полку, й саме період його «галицької доби» наразі фактично не досліджено. Власне тому угорці й захотіли побувати на Івано-Франківщині і поспілкуватися з українськими колегами, які могли би допомогти їм у збиранні матеріалу. У Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника вони зустрілися з істориками та краєзнавцями, мали розмову з доктором політичних наук, професором, ректором університету Ігорем Цепендою. Гості також вшанували пам’ять своїх земляків біля меморіальної дошки на ознаменування визвольної боротьби угорців за свободу (1956 р.) та пам’ятника Шандору Петефі.
Делегація мала зустрічі і в Почесному консульстві Угорщини, в тому числі і з керівниками Івано-Франківського району, та за сприяння голови Солотвинської селищної ТГ Манолія Піцуряка побувала в с. Богрівці на Богородчанщині, де дослідники змогли оглянути збережені фортифікаційні укріплення австро-угорських військ і дізнатися про майбутні туристичні перспективи цієї місцевості, відвідала Рогатин і кілька населених пунктів поблизу міста Роксолани, де розташовані військові кладовища періоду ПСВ.
У Галичі, що був важливим стратегічним пунктом для обох воюючих сторін як місце переправ через ріку Дністер, нині фактично нічого не нагадує жителям і туристам про тутешні воєнні події 1914–1917 рр., за винятком залишків кількох фортифікаційних укріплень та військового кладовища на Галич-горі. Та саме тут знайшли свій останній спочинок десятки угорських вояків. Науковці з Угорщини оглянули це поховання. Їх зацікавила історія його закладення та способи встановлення імен полеглих, чим займаються місцеві краєзнавці-ентузіасти (вже встановлено прізвища 248 піхотинців із 341 похованого тут), мотивація волонтерів, які власним коштом опікуються кладовищем, підходи до встановлення пам’ятних таблиць та дорожніх вказівників, можливості щодо опіки над кладовищем з боку органів місцевого самоврядування. Гостей приємно вразило, що кладовище підтримують у належному стані зі збереженням первинного планування та автентичних надгробних хрестів. За їхніми словами, дуже важливо, що в Галичі волонтери опікуються військовим кладовищем та впорядковують його – без огляду на національності й віру похованих – як місце пам’яті нашої спільної історії.
До речі, якраз у Галичі похований один з воїнів полку, яким цікавляться дослідники, – Glaser Bedřich, 1894 р. н. Він загинув 1915 року поблизу міста.
Угорці розповіли, що свого часу вони як волонтери теж починали відновлювати давній військовий цвинтар поблизу міста Естергома. І їхня праця дала поштовх для розуміння цієї проблематики в органах місцевого самоврядування…
Такі зустрічі дуже важливі. Вони активізують представників як наукових кіл, так і органів державної влади та місцевого самоврядування – у них з’являється розуміння того, що такі окремі локації мають бути належно облаштовані. Найперше як меморіали пам’яті, а відтак і як значимі об’єкти для розвитку громад – свого роду «туристичні магніти».
