11 жовтня вже називають історичною датою. Адже цього дня Синод Вселенського патріархату в Стамбулі вирішив ряд ключових питань: підтвердження «вже прийнятого рішення про те, що Вселенський Патріархат приступив до надання автокефалії Україні»; відновлення «Ставропігії Вселенського Патріархату в Києві»; скасування Синодального листа 1686 року, яким Київська кафедра була де-факто передана під керівництво Московської Церкви; зняття анафеми й визнання «канонічності» глави УПЦ КП патріарха Філарета і глави УАПЦ митрополита Макарія з їх відновленням у всіх правах; заклик до всіх сторін утриматися від захоплення церковного майна, актів відплати і т. п. Тобто за церковними канонами юридично підготовлено основи для надання об’єднаній УПЦ Томосу про автокефалію. Наступний етап – оформлення офіційних паперів, яке українці очікуватимуть від чергового засідання Синоду що має відбутися 9–11 листопада.
Про знаковість Синоду свідчить вельми швидка реакція нашого північного сусіда. Вже на другий день, увечері, Президент Росії Путін провів оперативну нараду з постійними членами Ради безпеки РФ, на якій обговорювалося питання автокефалії української Церкви… Київська Патріархія УПЦ роз’яснила напрацювання Синоду Вселенського Патріархату і накреслила стратегію наступних кроків на шляху отримання Томосу: «1… Ці рішення усувають ряд канонічних аномалій та відкривають шлях до утворення в Україні єдиної помісної автокефальної Української Православної Церкви і до одержання нею Патріаршого і Синодального Томосу про автокефалію. 2. Відновлення патріаршої Ставропігії як представництва Вселенського Патріарха в Києві сприятиме кращій взаємодії між Константинопольською Матір’ю-Церквою та Помісною УПЦ, слугуватиме видимою ознакою постійного спілкування між двома Церквами.
3. Задоволення Апеляції Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета на неканонічні дії щодо нього з боку Московської Патріархії, визнання не дійсними і не чинними рішень про нього Російської Православної Церкви щодо «позбавлення сану» та «проголошення анафеми» – є відновленням канонічного порядку і справедливості. Від 1992 р. наша Церква і особисто Патріарх Філарет вважали не законними і не дійсними всі ці заборони, бо вони були накладені з політичних причин, а не через порушення догматів та канонів Церкви.
Вселенський Патріархат засвідчив, що всі згадані рішення Московського Патріархату є не чинними, відтак поновив на всеправославному рівні канонічне визнання ієрархічного сану і Патріарха Філарета, і всього єпископату та духовенства Київського Патріархату. Так само підтверджено дійсність та дієвість усіх звершених ними Таїнств.
Відтепер не існує штучно створеної Російською Православною Церквою ізоляції Київського Патріархату від церковного, молитовного та євхаристичного спілкування з Повнотою Православ’я.
Все сказане вище однаково стосується й УАПЦ.
4. Київський Патріархат з радістю сприймає усунення наслідків, до яких привела анексія Московським Патріархатом Київської Митрополії, здійснена у 1686 р. Вкотре було підтверджено, що Московський Патріархат не має канонічних прав щодо Православної Церкви в Україні та що Українська Православна Церква, як спадкоємиця давньої Київської Митрополії, не має підпорядкування Церкві Росії.
5. Зазначені вище рішення відкривають шлях до скликання Надзвичайного Об’єднавчого Собору ієрархів Української Православної Церкви у складі всього українського єпископату, який у квітні 2018 р. звернувся до Вселенського Патріарха Варфоломія з проханням надати Томос про автокефалію УПЦ.
Київський Патріархат закликає ієрархів УАПЦ та залучених до процесу єднання ієрархів Московського Патріархату в Україні приступити до підготовки Надзвичайного Об’єднавчого Собору. Завданням цього Собору є затвердити рішення про церковну єдність, обрати Предстоятеля єдиної помісної автокефальної УПЦ, який від її імені одержить Патріарший і Синодальний Томос про автокефалію УПЦ.
Ми очікуємо того, що беручи до уваги всі обставини – давність історії, плідну діяльність, велике число єпископату, духовенства і вірних, монастирів та духовних шкіл, інші фактори – Патріаршим і Синодальним Томосом також буде всеправославно затверджене достоїнство Патріарха за Предстоятелями помісної УПЦ.
Київський Патріархат закликає єпископат, духовенство та вірних УАПЦ, як і єпископат, духовенство та вірних Московського Патріархату, підтримати процес об’єднання українського православ’я.
6. Київський Патріархат повністю та беззаперечно поділяє звернення Вселенського Патріархату до всіх залучених сторін із закликом утримуватися від захоплення церков, монастирів та іншого майна, а також від будь-яких інших насильницьких дій та помсти, щоб перемагали мир і любов Христові. Процес об’єднання українського православ’я повинен відбуватися добровільно, мирно та без примусу, кожен член Церкви, як і кожна громада мирян чи ченців матимуть право вільно обрати центр свого церковного підпорядкування – належати до Української чи до Російської Церкви.
Ті ієрархи, духовенство і миряни, які бажатимуть, попри всі обставини, надалі підпорядковуватися Московському Патріархату, мають право на це. Російська Православна Церква в Україні буде рівноправно співіснувати з усіма іншими Цервами і релігійними організаціями, як це гарантовано Конституцією та законами нашої держави і міжнародним правом.
7. Святійший Патріарх Філарет закликає всіх вірних Київського Патріархату та усіх віруючих продовжити підносити молитви за Вселенського Патріарха Варфоломія, за Президента України Петра Порошенка і Верховну Раду України, за всіх, хто працює для досягнення єдності українського православ’я і проголошення Томосу про автокефалію УПЦ.
8. Київський Патріархат висловлює вдячність Президенту України П. Порошенку, Верховній Раді та Уряду України, представникам місцевого самоврядування, політичним партіям та громадським організаціям, українським дипломатам, науковій та творчій інтелігенції, Українським Православним Церквам у Діаспорі та в цілому світовому українству, представленому через Світовий конгрес українців, журналістам та усім, хто своєю працею і допомогою наближав нинішній день відновлення справедливості щодо Української Церкви.
Нехай у довершенні доброго діла єднання Української Церкви та утвердження її автокефалії всім нам допомагає Господь!».
Коротко кажучи, Синод Вселенського патріархату в Стамбулі анулював перепідпорядкування Київської кафедри Москві, що трапилося триста з гаком років тому. Це рішення захитало основи Московської Церкви, яка намагалася останнім часом конкурувати з Константинополем за першість у православному світі. У тому числі й за рахунок «належності» до неї тисяч українських парафій. Отож тепер, на основі підтверджуючих архівних документів з Фанару, Синод наголосив (ознайомитись з відповідним документом можна за посиланням: https://www.kpba.edu.ua/publikatsii/all-news/news/2638-jk.html): Київ – канонічна територія православного вселенського престолу древнього Константинополя.
Гарантія духовної самостійності
Зрозуміло, що для православних українців автокефалія Української Православної Церкви – це передусім право бути незалежною від Московської Церкви. А Томос – гарантія духовної незалежності від Москви. Таке право не тільки завдасть серйозного удару в осердя історичних претензій Росії до України, а й заперечить московську релігійну владу над мільйонами українських православних віруючих. Тобто, Томос УПЦ – це кінець «Русского міра».
І саме тому наприкінці вересня РПЦ (МП) припинила дипломатичні зв’язки з Константинополем у відповідь на повідомлення, що томос для України – неминучий. Патріарх Кіріл сказав, що «перестане молитися за патріарха Варфоломія». Втім, про непримиренну позицію Кіріла проти незалежності УПЦ відомо усім. Чого вартує тільки його заява на почерговій зустрічі зі Вселенським патріархом Варфоломієм у серпні, коли він повторив слова, які завжди декларував Кремль та російські ЗМІ. Мовляв, керівництво України не представляє українську громадськість, і що українці та росіяни «є однією країною та одним народом». Ми пам’ятаємо і подібні слова Путіна, коли РФ загарбала Крим у березні 2014 року: «Ми – один народ. Київ є матір’ю російських міст і ми не можемо жити один без одного». Господи, збережи нас від цих заклятих «братів», які ладні вбити десять тисяч християнського люду, щоб «довести» як вони нас люблять…
Директор Національного інституту стратегічних досліджень Володимир Горбулін цілком справедливо і давно розглядає «Русскій мір» як ідеологічну основу російської агресії на міжнародній арені. Він зазначає: «Концепція «Русского мира», яка де-факто перетворилася на відверто нацистську й шовіністичну, слід заборонити на міжнародному рівні – так само, як свого часу заборонили нацистську. І для людей (або держав), котрі її просувають, мають бути такі самі правові наслідки, як і для послідовників нацистської ідеології. Адже насправді, кажучи про практичне вираження концепції «Русского мира», ми стикаємося зі справжнісіньким «православним ІДІЛом» – на Сході України діє (або діяли) відразу кілька різних «православних армій», що творять такі безчинства, які навіть бойовикам ІДІЛу не спадали на думку». І з цим неможливо не погодитися. Ще 2016 року сайт censor.net.ua заявляв: щороку уряд Москви, агентство і фонд «Русскій мір» переказують «професійним російським» в Україні 85 мільйонів доларів США. Ці гроші серед 141 проросійської організації розподіляв депутат ВР Вадим Колєсніченко. 85 млн – це легально. А скільки коштів перераховували ФСБ та подібні їм російські спецслужби нелегально – невідомо. Про «великі заслуги» «Русского міра» в організації окупації Криму і війни на сході України також знають усі. Як відомо і про фінансування фондом «Русского міра» в Ізраїлі найманців інформаційної війни з Україною.
Днями екс-нардеп від «Свободи» Юрій Сиротюк у ефірі «Радіо Свобода» заявив, що в Україні діє безліч так званих культурних центрів, якими керують співробітники ФСБ: «У Києво-Печерській Лаврі Гіркін сидів під час Майдану! І там ще ніхто не допитаний. Там були склади зброї «антимайдану». Звідти виходили організованими колонами вбивці». Цей терорист і російський диверсант ГРУ ЗС РФ добре відомий, як Стрєлков нещодавно розповів, як священнослужителі Святогірської Лаври УПЦ (МП), в тому числі духовенство, активно підтримували і благословляли так зване «ополчення Новоросії». Вони не лише благословляли терористів на вбивство українців, а й самі брали до рук зброю. За словами Стрєлкова, вся його особиста охорона «складалася з духовних синів, ченців, ієромонахів Святогірської Лаври. Повністю. До останньої людини ... У нас одним з підрозділів у слов’янській бригаді командував послушник Святогірської Лаври. Причому послушник займав досить серйозне становище в Лаврі». Відомо також коли священик УПЦ (МП) виступав у ролі коригувальника артилерійського вогню по позиціях української армії. І таких випадків багато, оскільки сьогодні маємо високу інфікованість російською агентурою українського суспільства, політичної та підприємницької еліти і спецслужб. А коли поглянемо на «Русскій мір» Москви-Третього Риму у світі, то побачимо що він все більше стає схожим на «третій рейх»...
Повертаючись до питання національної безпеки України зауважимо: заборони на міжнародному рівні «Русского міра» можна буде досягти за умови, коли держава Україна та її відповідні спецслужби й силові структури не тільки констатуватимуть і збиратимуть зазначені факти приналежності до терористичних угрупувань тих чи інших ворогів української державності, а й дадуть їм належну правову оцінку й притягнуть їх до українського суду.
Світ – «за» церковне унезалежнення Києва від Москви
Ще 25 вересня прес-секретар Держдепартаменту США Гізер Науерт заявив: «Сполучені Штати поважають намагання українських православних релігійних лідерів та прихильників отримати автокефалію». Підтримує українську автокефалію і Туреччина в особі її президента Реджепа Ердогана. В інтерв'ю «ВВС Україна» Лідер кримськотатарського народу і нардеп України Мустафа Джемілєв заявив, що надання Українській Православній Церкві автокефалії важливе і для мусульман України: «я з такою радістю та насолодою спостерігаю, як біситься Кремль від того, що ми отримаємо томос. Ми (тобто, кримські татари – Ред.) системно працювали та пояснювали Ердогану, як важливо для України і кримських татар, щоб в Україні була незалежна помісна Православна Церква. Я Ердогану пояснював, що томос і автокефалія Української Церкви має політичне значення і для Туреччини. Президент Туреччини твердо сказав, що зробить усе можливе і він упевнений, що в нього це вийде, і в нас буде автокефалія».
Нам залишається дочекатись чергового засідання Вселенського Синоду Православної Церкви в Стамбулі, що має відбутися 9—11 листопада. Сподіваємось, що в скорому часі відбудеться об’єднавчий собор українських Церков. А ще — збудуться слова патріарха Філарета: після отримання томосу залишки Московського Патріархату не називатимуться Українською Церквою.
