Україна у нас одна. Роздуми фронтового капелана та воїна-добровольця про нинішній момент та майбутнє нашої держави

Фронтовий капелан о. Василь ЖУПНИК, «Грім», і «майданівець» та воїн-доброволець ДУК Василь БАЙДА, позивний «Дід», з початку Революції Гідності, а згодом і російсько-української війни – в числі знакових патріотів Прикарпаття. Ми попросили цих славних людей поділитися роздумами про 30-ліття Незалежності України, яке відзначатимемо цього року, про те, на що маємо звертати увагу в часі випробувань і лихоліть, а також що бажають вони своїм близьким і загалові громади.

– З давніх-давен українці захищали свою свободу в боротьбі як із зовнішнім ворогом, так і з внутрішнім, – розповідає о. Василь ЖУПНИК. – У ній народжувалась і гартувалася нація сміливих вільних людей. 30 років тому мрія багатьох поколінь стала реальністю: Україна здобула незалежність. Пролетіло майже чверть віку. І народ, який вважає себе гідним свободи, виборював її під час Революції Гідності. Але наш одвічний ворог не дав нам вільно жити у спокої і мирі та розбудовувати свою країну: Росія розпочала війну проти України.

Наше священство, так само, як і на Майдані та в усі часи випробувань, пішло на фронт разом із вірними синами й доньками свого народу. Ми бачили їхні безстрашну відвагу і велику славу, кров і смерть, сльози й невимовне горе матерів. Вони мають велику і непроминальну вартість в очах Бога Вседержителя та залишаться такими в славній пам’яті вдячних сучасників і майбутніх поколінь українців. Схиляю голову перед їхньою світлою пам’яттю і постійно згадую їх у своїх молитвах. Щиро дякую усім воїнам-фронтовикам. Звертаюся сьогодні до своїх бойових побратимів, з якими довелося бути на передовій і на фронті: я пишаюся вашим товариством!

Моє серце радісно щемить, що мав честь пліч-о-пліч з моїми молодими побратимами і посестрами відстоювати свободу й незалежність України. А командирам і бійцям ЗСУ і добровольчих батальйонів, які нині перебувають у зоні бойових дій, щиро бажаю повернутися живими і неушкодженими. Адже Україна потребує відданих і відважних патріотів і в мирному житті, можливо, не менше, ніж на фронті.

Окремо наголошу, що в час випробувань маємо пам’ятати про братолюбство і пошанівок у ставленні одне до одного. Адже, крім війни, маємо ще одне випробування – пандемію. Бережімо одне одного, не обізлімося на ближнього, шануймо лікарів і медсестер та волонтерів, які самовіддано служать громаді загалом і кожному з нас зокрема. І пам’ятаймо: якщо в нас охолоне любов до своїх братів і сестер, годі сподіватись на єдність у народі.

Дорогі краяни! Нехай щира віра в Бога і любов до ближнього вас ніколи не полишають, а всі разом у своїх серцях плекаймо любов до нашої Батьківщини і тверду віру в нашу перемогу. Шануймо, бережімо, захищаймо, розбудовуймо Україну, бо вона в нас одна. А хто не має любови до неї у важкі часи і люту годину, той гірший за безвірка.

– За 30 років відбулося багато змін, на жаль, не завжди нам приємних і корисних, – зазначив Василь БАЙДА. – Втім, маємо не забувати, яких людських втрат у голодоморах, війнах, сталінських концтаборах зазнав наш народ у ХХ столітті. А нині ми мусимо довершити славні діла наших дідів-прадідів, щоби витягти Україну з того ганебного стану, в якому вона перебуває. Бачимо: ворог хоче розсварити і поневолити українців. Ми не маємо жодного морального права йому те дозволити. Російсько-українська війна показала, що коли ми єдині, то здатні на великі справи.

Мусимо також завжди пам’ятати, що наш народ у часи випробувань вміє самоорганізуватись і дати відсіч навіть набагато численнішому й сильнішому ворогові. Та тепер, на сьомому році війни, бачимо збайдужіння в народі не лише одне до одного, а й до Бога, до Божих слів. Не зневірюймося, бо цим ми робимо себе слабшими. І пам’ятаймо: це наша земля, яку маємо берегти.

Я маю справу з вихованням наших дітей у національно-патріотичному дусі, беру участь у відзначенні пам’ятних дат і подій з історії ОУН-УПА, вшануванні національних свят і героїв сучасності, проведенні молодіжних таборів. І сміливо можу запевнити: покладаю великі надії на молодих патріотів, їхні завзяття, ретельність, намагання прислужитися громаді. Безсумнівно, ми маємо добру зміну майбутніх захисників Вітчизни.

А різдвяне побажання і для побратимів, і для наших краян в мене одне: щоб усі ми залишались у новому році здоровими.