В Івано-Франківській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка зустріч з учасником Революції Гідності, піаністом Майдану, ветераном російсько-української війни, автором книг «Танець смерті. Щоденник добровольця батальйону «Донбас» та «Фуга 119 в тональності полону», нашим краянином – уродженцем села Кут на Косівщині Ігорем МИХАЙЛИШИНИМ.
Ігор – один із багатьох тисяч українців, чиє життя кардинально змінили Революція Гідності і російсько-українська війна. До війни він закінчив юридичний факультет і готувався складати іспити, щоб стати адвокатом, у планах було звичне життя – придбати будинок, автомобіль, з часом – одружитися і мати чудову сім’ю. Натомість став активним учасником Майдану, добровольцем батальйону «Донбас», який брав участь у найзапекліших боях за Попасну, Мар’їнку, Артемівськ, Іловайськ, під час виходу з якого потрапив у полон, де провів 119 днів на межі між життям і смертю. Після звільнення з полону повернувся в зону АТО, воював, демобілізувався, вступив до Київського інституту музики ім. Р. Глієра...
Зустріч, на якій Ігор знайомив зі своїми книгами, вийшла далеко за межі звичної презентації, бо надто справжніми й болючими були події в них описані, бо йшлося про власне життя автора і його бойових побратимів. Про силу духу і смерть на війні в ім’я порятунку інших, про мужність життя у ворожому полоні. «Танець смерті. Щоденник добровольця батальйону «Донбас» – це триста сторінок спогадів про побратимів: початок датується червнем 2014 року і закінчується 29 серпня – днем виходу з Іловайського котла. «Фуга 119 в тональності полону» – описує трагічний і важкий досвід виживання, коли смерть здавалася найкращим і єдиним виходом, ідеальною втечею від принижень та страждань. Ці книжки непросто читати, бо доводиться пропускати все через власне серце, і тому так тремтів голос у модераторки презентації – директорки бібліотеки Людмили Бабій і наверталися сльози на очі у присутніх жінок – бо наче впритул для всіх присутніх постала війна, що можна було відчути її жаский подих на своєму обличчі.
«Музичні» назви книжок дуже символічні – і саме з музики – з виконання автором прелюдії Бориса Лятушинського, написаного в 1944 році, почалася презентація. Саме музика була провідною зорею і оберегом автора на Майдані, в боях та в полоні, саме музика починається там, де закінчуються слова і саме нею можна оплакати смерть бойових побратимів, віддати шану їх героїзму та самопожертві і почати нове життя…
Оскільки книжки не містять жодних ілюстрацій та світлин, бо їхні тексти є абсолютно самодостатніми і цілісними, то візуальним доповненням до них став документальний фільм, в якому назавжди зафіксовано епізоди російсько-української війни та її героїв, багато з яких віддали своє життя за нашу свободу і незалежність – зокрема побратими з позивними «Утьос», «Череп», «Варг», «Берег», «Амбал», «Сократ», «Лисий», «Шок», «Усач», «Камаз», про яких розповів І. Михайлишин.
– В Іловайську вів щоденники. Один згорів, коли міна поцілила в машину. Ще один я загубив, потім по пам’яті відновлював і заново записував. Коли потрапив у полон, то третій щоденник, в якому записував події в Іловайську, подер і полем розкидав. Ще один щоденник залишився в Кураховому на турбазі, де ми жили після полону. Він потім дивом знайшовся, – згадує автор.
Письменник працює над третьою книжкою, яка буде завершенням трилогії.
Була присутня на презентації і мама Ігора Михайлишина – пані Марія: вона розповіла про свої переживання тих непростих подій, про те, як любов та молитва допомогли витримати важкі випробування і дочекатися миті такої довгожданної зустрічі з сином.
Варто зазначити, що ця небуденна подія відбулася за сприяння волонтерки, членкині Спілки журналістів України Ольги Гарасим’юк.
