Хіміки-токсикологи застерігають, що звичайний сигнал повітряної тривоги може стати сигналом хімічної атаки.
Ще у 2013 році режим Асада за підтримки Росії атакував у Сирії власний народ нервовим агентом зарином. Ця отрута невидима, без запаху і не дає слідів уражень на тілах жертв. Проте наслідки від цієї бойової отруйної речовини страшні – майже у всіх випадках смерть, часто – у муках.
Перші симптоми ураження зарином – посмикування м'язів тіла, обличчя, очей, сухість у роті. Якщо не зупиняються, то можуть бути і жахливі судоми, парез сфінктерів. Судоми дуже болісні самі по собі. Зарин вражає нервову систему, тобто блокує передачу імпульсів між нейронами. Тому його внесено до списку отрут номер 1, які не можна використовувати за женевською конвенцією.
Як українська, так і іноземна розвідка застерігають, що російські терористи можуть і надалі використовувати проти українців заборонену у всьому світі хімічну зброю зарин – ЦПД та інші її види, адже фосфорну вони вже на сході застоcували.
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки заявив, що знайшли ще одне підтвердження підготовки ворогами хіматаки проти нашої країни. Зокрема серед документів окупантів виявили спеціалістів-хіміків. До цього про ризики хімічної атаки повідомляла Великобританія. А нині інформаційні рашистські пропагандисти розповідають зазомбованим жителям РФ про міфічні біолабораторії в Україні. І таким чином начебто виправдовують імовірне застосування хімічної зброї на нашій території.
"Цинізм полягає в тому, що хімічна зброя, яка взагалі не наносить шкоди матеріальним ресурсам, спрямована виключно на живі об'єкти і розроблялася як зброя максимального ураження теплокровних – людей, тварин, птахів... Ні про яке знищення біологічних лабораторій не йдеться взагалі", – наголошує хімік-токсиколог Володимир Саркісян.
Доставляти хімічну зброю окупанти можуть за допомогою ракет та артилерійських снарядів. Звичайні вибухають сильно, руйнують будівлі, вбивають людей шляхом вибуху. Хімічні ракети вибухають слабше, адже розбризкують речовини у вигляді аерозолю. Одна з ознак застосування такого виду зброї – це масова загибель довкола тварин, птахів і комах, бо речовина впливає на теплокровних. Також людина в повітрі може відчути незвичний фруктовий запах або запах сіна. Отруєння організму з усіма наслідками настає поступово. Тож хіміки-токсикологи застерігають: звичайний сигнал повітряної тривоги, що свідчить про майбутні ймовірні обстріли, може в майбутньому стати й сигналом хімічної атаки.
"Є спеціальний сигнал хімічної небезпеки, який подається сиреною, – довга - коротка - довга - коротка, або гудками", – пояснює Володимир Саркісян.
Ми маємо справу зі злочинцем, який будь-якими методами тероризує світ, тому треба бути готовими до всього. Так говорять про підступні дії путіна сирійські військові лікарі. Вони на власному досвіді знають про всі наслідки хімічних атак рашистів. Тож нині, під час повномасштабної війни московії в Україні, запропонували українським колегам навчання–тренінг протидії хімічним атакам. Найперша їхня настанова – сховатися в укриття. Потім такий алгоритм дій:
Велика кількість отруйних газів важча за повітря, серед них зарин та хлор. Тому теоретично для людей безпечніше буде перебувати на вищих поверхах. Аміак навпаки – йде догори, тому краще перебувати внизу будівель. Але розпізнати, який саме газ випустив ворог, скоріш за все люди одразу не зможуть. Зарин взагалі не має запаху. Тому токсикологи радять в жодному разі не принюхуватися, а ховатися в найближчому можливому укритті, якщо ви на вулиці, й зачиняти наглухо всі вікна й двері.
Найперше – спробувати не панікувати та не бігти, бо пришвидшене дихання збільшує кількість отрути в організмі. Перевага для сховку - метрополітени та бомбосховища, що обладнані системою фільтрації повітря. Не маєте до них доступу – тоді квартира, верхні поверхи, але з урахуванням імовірних обстрілів. Вікна, двері, димоходи мають бути зачинені, щілини заклеєні, завішені мокрими ковдрами.
Якщо ви назовні, то потрібно шукати будь-який прихисток - може бути навіть авто з вимкненим двигуном та піднятими вікнами. Увімкнути телебачення чи місцеве радіо для отримання вказівок від рятувальників чи військових. Попередити близьких про небезпеку та можливу евакуацію. Мати в укритті 2-денний запас їжі, води, ліків.
Що ж до накладання пов'язок, просякнутих розчинами, то хіміки заперечують їхню ефективність. Ніякі ватно-марлеві пов'язки чи будівельні респіратори, на жаль, не працюють проти бойових отруйних речовин. Небезпечні й тим, що дають примарний захист. Можна хіба що одягти окуляри, аби отрута не потрапиа на очі, – сказав хімік-токсиколог.
Газ залишається на одязі, тому його обов'язково треба швидко зняти. Якомога ретельніше змити з поверхні тіла та слизових оболонок очей. Щонайменше звичайна вода, навіть технічна, яка не уражена, і мильний розчин допоможуть змити отруту з тіла. Змивати треба досить тривалий час - 10, а краще 20 хвилин. Не просто обтиратися, а активно змивати великою кількістю води.
Ні в якому разі не можна робити потерпілим штучного дихання, бо таким чином можна самому вдихнути отруту. Антидот теж не завжди може спрацювати, адже майже неможливо одразу продиференціювати, яке отруєння та який газ використав ворог.
Під час атаки фосфорними бомбами спеціалісти радять передусім перебувати у сховищах до закінчення терміну повітряної тривоги. Якщо фосфор потрапив на одяг, його терміново потрібно зняти і нічого з ним не робити, адже отрута палає доти, доки сама не згорить. При цьому спалює усе, на що потрапляє. Цю речовину нічим не можна гасити.
Не можна вдихати пари фосфору, бо вони отруйні. Тому якщо ви ще далеко від сховища, треба хоч чимось прикрити дихальні шляхи (наприклад, мокрою тканиною), щоб якнайменше отруйного газу потрапило в легені.
Якщо фосфор потрапив на тіло, те місце треба заливати великою кількістю води або прикласти мокрої землі чи піску до повного гасіння, бо як тільки він має доступ до кисню, то одразу ж знову загорається.
Також важливо під час хімічної атаки будь-якими із вище названих отрут зберігати спокій, наскільки це можливо, бо це може стати вирішальним фактором порятунку. І головне – не нехтувати сигналами повітряної тривоги та за можливості ховатися в спеціально облаштованих бомбосховищах.
