Уже кілька років поспіль напередодні чергової річниці з часу завершення Першої світової війни (ПСВ) й задушних днів на військовому кладовищі в Галичі збираються волонтери, які жертвують особистий час та працю для впорядкування його території. Не став винятком і 2021-й. Хоча через нинішні обставини участь в акції взяло менше осіб, ніж попередніми роками, це не завадило максимально виконати запланований обсяг робіт.
Загалом вдалося зробити низку важливих речей, які поліпшать вигляд місця пам’яті, законсервують на триваліший період певні об’єкти перед природними негодами. Зокрема пофарбували надмогильні хрести, вхідну браму та каркас анотаційної таблиці, дерев’яну огорожу покрили відпрацьованим машинним маслом, обробили частину території гербіцидами. Матеріали, які використовували на цих роботах, придбані коштом волонтерів.
Склад активістів, котрі дбають про військове кладовище в Галичі, постійно змінюється. Є такі, хто цим займається вже роками, і такі, котрі долучилися вперше. А цього року тут працювали і асистент кафедри іноземних мов і перекладу Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, волонтер Угорського культурно-освітнього центру в Івано-Франківську Дора Домонкош та ще один волонтер центру Кріштіан Ковач, а також директор Інституту післядипломної освіти та довузівської підготовки, професор кафедри міжнародних відносин факультету історії, політології та міжнародних відносин ПНУ ім. В. Стефаника Михайло Нагорняк, керівник Угорського культурно-освітнього центру Мирослава Нагорняк, старший науковий співробітник відділу охорони культурної спадщини НЗ «Давній Галич» почесний краєзнавець України Андрій Чемеринський.
Учасники робіт встановили й лампадки біля пам’ятного знаку на честь похованих тут легіонерів УСС та біля хрестів на могилах угорських військовослужбовців, і помолилися з розумінням того, що лише спільними зусиллями й можна належно дбати про збереження пам’яті про полеглих – без огляду на національність похованих на цвинтарі.
А спочивають на військовому кладовищі ПСВ у Галичі представники багатьох національностей, які ще століття тому пробували спільно жити як громадяни монархії Габсбургів. Зокрема воїни цісарсько-королівського війська та союзної німецької армії, які загинули в боях за місто Галич або померли від поранень та хвороб у польових лазаретах, а також два стрільці Легіону УСС.
На кладовищі збережено 337 поховань. Упродовж 2011–2021 рр. дослідники встановили особи 249 похованих. Військові меморіали в Галичі є пам’ятними місцями. Вони підпадають під дію міжнародних домовленостей, зокрема угод між урядами України і Республіки Польща (1994) та Угорської Республіки (1996) відповідно «Про збереження місць пам’яті і поховання жертв війни та політичних репресій» і «Про збереження та увічнення місць пам’яті загиблих військовослужбовців та цивільних жертв воєн та про статус поховань».
