Мій знайомий, назвемо його Василь, винаймає житло в Івано-Франківську. Самі розумієте, що нині попри те, що й старих квартир є чимало, й нових набудували на будь-який смак, але «задоволення» це не з дешевих. Отож він, як розповідає, щомісяця віддає третину заробленого за оренду помешкання. Але найважче – у зимові місяці. Бо крім оренди, сплачує ще й за комунальні послуги. І от коли батареї у квартирах нагріваються, комуналка забирає ще стільки ж коштів, як оренда житла.
Зрозуміло, чому так: найвагомішою ж складовою комунальних послуг нині є вартість газу, яка в тарифах на опалення й лягає тягарем на плечі українців, зменшуючи можливості придбати щось інше – чи то продукти харчування, чи одяг або взуття. Що вже казати, якщо крамниці «секондхенду» стали для українців звичним місцем для придбання одягу…
Взагалі ціна на газ фактично в усі роки незалежності нашої країни була питанням, тісно пов’язаним із політикою. Саме на блакитному паливі, доступі до газової труби, різниці в ціні на внутрішньому та зовнішньому ринках, різниці у вартості газу для різних споживачів у самій Україні було «зароблено» чимало найбільших статків наших скоробагатьків. Це вже потім у них з’явилася можливість купувати заводи і фабрики, підприємства інфраструктури. Втім, як видається, нині ситуація змінилась у цій сфері не надто сильно. Через конкуренцію між охочими заробляти у цій сфері зменшилась норма прибутку, змінились фінансові потоки, однак бажання заробити на українцях нікуди не зникло.
Нагадаємо нашим читачам, що напередодні виборів як президента, так і депутатів Верховної Ради проводили чимало соціологічних досліджень. Не думаємо, що для багатьох політиків стало відкриттям, що одним із ключових питань, яке вимагали вирішити українці, було зниження комунальних тарифів, які дедалі частіше називали і завищеними, і непосильними для багатьох. Тоді ж, під час передвиборчої кампанії, з’явилося чимало ініціатив у цій сфері, продиктованих не так бажанням полегшити життя громадянам, як очікуванням майбутніх електоральних дивідендів. Це і пришвидшена монетизація субсидій, коли за ініціативою уже колишнього президента було вирішено дати мільйонам українців за кілька місяців перед виборами додаткові кошти з Держбюджету, й ініційоване урядом зниження ціни на газ для населення через те, що європейські ціни на нього впали до дуже низького рівня. І було вже просто непристойно вимагати з українців понад 300 доларів за тисячу кубометрів у той час, коли його вартість у Європі була близькою до 160 доларів.
Несподівана радість… через вибори
Відтак від квітня, коли країна вже перебувала у виборчому процесі, почалося зниження ціни на газ для населення. Спочатку ціни для громадян «прив’язали» до ціни для промисловості за попередній місяць. Однак «Нафтогаз України» тоді підвищив ціну для промисловості, як вважав Кабмін, необґрунтовано, що мало б потягнути за собою подорожчання блакитного палива і для населення. Після цього було знайдено іншу формулу. Відповідно до урядової постанови, уже у червні «Нафтогаз» повинен був продавати газ для населення за ціною, найнижчою на одному з чотирьох майданчиків.
Це середня митна вартість імпортованого газу за минулий місяць за даними Мінекономрозвитку, середньозважена ціна на Українській енергетичній біржі, ціна для комерційних споживачів «Нафтогазу» за минулий місяць, ціна на газ за спецзобов'язаннями, визначеними постановою уряду №867.
Нагадаємо, що остання із перелічених – це так звана пільгова ціна для населення, яку відповідно до постанови Кабміну було покладено на «Нафтогаз України». Урядовий документ передбачав, що ціна на газ для населення є фіксованою незалежно від того, дорожчає газ на міжнародних ринках чи ні. Отже, уряд намагався нівелювати ефект від різкого зростання тарифів восени 2018 року. Згодом, за словами глави уряду В. Гройсмана, саме ця ціна мала б бути своєрідною «стелею», вище якої постачальник не мав права підвищувати свої тарифи для громадян. Отож із квітня ціна на газ для населення постійно знижувалась. З 1 серпня цього року вона становила для жителів Івано-Франківської області 6,76821 грн за кубометр. Зауважимо, що ціна відрізняється у різних регіонах, хоча ця різниця не є аж такою істотною.
Відтак на початку серпня з’явилось урядове повідомлення про те, що НАК «Нафтогаз України» зобов’язаний у серпні знизити ціну на газ для населення ще на 265 гривень за тисячу кубометрів. Про це повідомив «Урядовий портал», посилаючись на постанову Кабміну від 3 квітня № 293. Це та постанова, за якою, як ми вже розповідали, ціна газу для населення визначається як мінімальне значення з кількох показників. Отже, за повідомленням урядової пресслужби, на Українській енергетичній біржі вартість тисячі кубометрів газу в липні становила 4 654 грн., середня митна вартість – 4 812 грн., ціна «Нафтогазу» для промисловості за попередньою оплатою – 4 640 грн, ціна ПСО – 7 185 грн. Ціни вказано без врахування податку на додану вартість та тарифів на транспортування і постачання. Тож, за розрахунками урядовців, найнижча ціна становить 4 640 грн за тисячу кубічних метрів, що менше на 265 грн, ніж ціна в липні (4 905 грн). Нагадаємо, що у липні ціну вже було знижено порівняно із червнем на 11,7 відсотка, а у серпні порівняно з липнем – ще на 7,5 відсотка.
Несподіваний поворот
Можна було б вважати, що наразі все для громадян складається якнайкраще: ціна на газ знижується, закуповує його «Нафтогаз України» за нижчою ціною за кордоном, що дає можливість розраховувати на те, що й у зимовий період, коли, власне, газу споживається найбільше, його вартість мала б залишатись нижчою, ніж торік. Однак стали закрадатися сумніви, що все станеться саме так. Бо буквально наступного дня після появи урядового повідомлення про чергове здешевлення газу для населення стало відомо про те, що НАК «Нафтогаз України» оскаржує постанову Кабінету Міністрів, якою було змінено розрахунки ціни газу для населення. Відповідний позов, як ідеться в повідомленні інстанції, надійшов до Окружного адміністративного суду міста Києва. Позивач просить суд визнати протиправною та нечинною постанову Уряду від 5 червня 2019 року №485 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів від 3 квітня 2019 р. №293». Наразі суд вирішує питання про відкриття провадження за цим адміністративним позовом.
Отже, як бачимо, не все так райдужно у нашій перспективі. Адже коли буде визнано нечинною постанову уряду з нового визначення ціни за найменшим показником, залишиться чинною постанова про покладення спеціальних зобов’язань, а разом з нею і визначена тією постановою ціна. Нагадаємо, що наразі в серпні вона є найвищою – 7 185 гривень за тисячу кубометрів без урахування ПДВ та витрат на транспортування. І це на 2500 гривень вище, ніж за оскаржуваною постановою.
За все заплатить рядовий споживач
Здавалося б, момент для оскарження урядової постанови обрано правильно – вибори закінчилися, політики нині більше переймаються власним майбутнім, ніж майбутнім громадян. Причому як ті, що потрапили до парламенту, так і ті, що залишилися без мандата. Була, правда, надія, що відреагує на такі дії чинний прем’єр В. Гройсман. Раніше він не приховував свого негативного ставлення до багатьох ініціатив «Нафтогазу України». Починаючи від захмарних заробітків його керівництва, виплати премій за ще не отримані кошти від поразки «Газпрому» у Стокгольмському арбітражі і закінчуючи так і не реалізованим розподілом підприємства на газовидобувне, газотранспортне, підприємство з підземного зберігання газу чи тією ж ціною газу для населення. Втім, хоча прем’єр і вийшов з відпустки, про цю справу на засіданні Кабміну 14 серпня навіть не згадували. Наразі важко сказати чому. Чи то він вважає, що ця проблема має стати «головним болем» уже наступного уряду, чи з якихось інших причин.
Не додає оптимізму й те, що Андрія Коболєва, нинішнього голову НАК «Нафтогаз України», нині називають серед претендентів на посаду наступного глави уряду. Наразі можемо лише констатувати, що нинішні політики й далі переконують у тому, що їхні інтереси щодо турботи про громадян закінчуються разом із завершенням чергових виборів.
Що ж стосується згаданого на початку цієї публікації мого знайомого, то він уже готується до зими і потроху відкладає для цього гроші. Бо нині ніхто не може сказати, якою буде ціна вже найближчого опалювального сезону на тепло, вже відомо про наміри водоканалів підвищити тарифи на воду через здорожчання електроенергії, та й інші тарифи і ціни, як показує практика, ще обов’язково зростуть через здорожчання електроенергії. І хоча чиновники запевняють нас, що подорожчання струму населення не торкнеться, однак за товари і послуги ми заплатимо саме стільки, скільки нам порахують. Тобто так, як завжди: за все заплатить рядовий споживач.