Коли видається, що влада своїми рішеннями тебе вже ніяк не може здивувати, то завжди з’ясовується, що ти помилявся. На жаль, у більшості випадків дивує вона неприємно. І традиційно вже ці неприємні «здивування» пов’язані з енергетичним сектором. Цього разу нагадала про себе так звана зелена енергетика – сонячні електростанції (СЕС) та вітрові електростанції (ВЕС).

Якщо коротко, то Україна нині має, як стверджують експерти, один із найвищих «зелених» тарифів у Європі, що був затверджений ще 10 років тому. Це спонукало галузь до швидкого розвитку. Навіть на Прикарпатті останніми місяцями чуємо про плани будівництва СЕС. Однак ті самі експерти уже давно кажуть, що тариф на екологічно чисту електроенергію завищений.

Мало того, він лягає тягарем на всіх споживачів енергії, оскільки чинна система розподілу коштів передбачає, що за електрику платять усі в загальний котел енергоринку, відтак уже звідти виплачують кожному за різними тарифами. Найменше (у відсотковому співвідношенні до виробленої енергії) – атомникам, а найбільше – «зеленій» генерації.

Відтак уже готовий законопроект, який має на меті збалансувати систему та запровадити спеціальні енергетичні аукціони. І тут з’являється лист Міністерства енергетики, у якому чиновники, підтримуючи законопроект загалом, просять уряд підтримати доповнення його поправками, «критично важливими для розвитку галузі».

Найбільшу увагу привернула поправка, котра передбачає заборону будівництва СЕС на землі, натомість, як бачить міністерство, вони є доречними лише на дахах будинків або їхніх фасадах.

Думається, тут варто надати слово голові Асоціації споживачів енергетики та комунальних послуг, колишньому членові Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Андрієві Герусу. Думками з цього приводу він поділився на своїй сторінці у Facebook.

«Міністр енергетики І. Насалик, – пише експерт, – розпочав боротьбу із українцями, які встановлюють домашні приватні сонячні електростанції потужністю до 30 кВт.

У листі, яке Міненерго подало в Кабінет Міністрів, ідеться про те, щоб заборонити домашні СЕС встановлювати на землі, а можна було б тільки на дахах або фасадах (дотепер можна і на землі, і на дахах). Це пункт 3 відповідного листа...

У листі міністр бідкається, що вже аж 7,5 тис. домогосподарств встановили такі приватні СЕС загальною потужністю 160 МВт, це «переросло у високорентабельний бізнес», і тому пропонує заборонити будувати такі приватні домашні СЕС на землі.

Насправді якраз саме домашні приватні СЕС найменше шкодять довкіллю та дають найбільше користі для енергосистеми:

1. Ця дрібна розосереджена генерація наближена до споживача – середній розмір такої сонячної станції тепер становить 21 кВт. Розташовані вони від Львова до Сєверодонецька, від Чернігова до Одеси.

2. Саме такі СЕС сприяють енергоефективності, бо в мережу можна продавати лише надлишок е/е (після власного споживання), тобто є прямий економічний стимул економити.

3. Це розвиває середній клас, який може інвестувати 15-20 тис. дол. у такі проекти.

Водночас лише одна сонячна станція ДТЕК Ахметова на енергопрофіцитному півдні України має потужність 240 МВт, і це більше, аніж 160 МВт у 7 500 домогосподарств маленьких СЕС по всій Україні.

Але міністр Насалик (за квотою Блоку Петра Порошенка) жодного слова не каже про «високорентабельний бізнес» гігантських і шкідливих сонячних станцій Ахметова, який планує збудувати понад 1 000 мегават, але ініціює боротьбу із тисячами/десятками тисяч маленьких сонячних станцій українців середнього класу. Звичайно, як же це українці можуть самі для себе виробляти е/е – всі мають купувати дорого у Ахметова.

Нам потрібна Україна як найбідніша країна Європи із декількома супербагатими олігархами чи Україна із мільйонами заможних українців середнього класу?»

Дещо згодом А. Герус додав, що за словами посадовців Міністерства енергетики, пропонуючи згадані зміни до законопроекту, вони керуються «виключно інтересами споживачів», бо бачать загрозу, що через домашні СЕС може зрости тариф на електроенергію. Він також навів кілька цифр для ліпшого розуміння того, що відбувається в енергетичному секторі України. Думаємо, вони будуть цікаві і для наших читачів.

Зокрема, як стверджує експерт, понад 50% грошей із ринку забирають вугільні електростанції, 80% яких належить ДТЕК Ахметова і які працюють відповідно до тарифу «Роттердам+». Ці вугільні електростанції працюють за найвищим тарифом у світі. Такий тариф на 40–100% вищий, аніж ціна електроенергії на біржі в Угорщині.

Промислові «зелені» сонячні та вітростанції забирають із ринку 15 млрд. грн., або 8% від усіх грошей енергоринку. Загальна потужність таких великих СЕС та ВЕС становить понад 000 МВт, вони працюють на «зеленому» тарифі, котрий удвоє–втроє вищий, аніж у Європі. Малі домашні приватні СЕС складають 160 МВт – це близько шести відсотків усіх «зелених», забирають з ринку вони 0,9 млрд. грн. на рік. Це приблизно піввідсотка усіх грошей енергоринку, які ідуть аж на 7 500 різних домогосподарств у всій Україні.

«І тут міністерство раптово почало керуватися інтересами споживача, – іронізує експерт. – Тобто ні «Роттердам+» (50% грошей енергоринку), ні промислові «зелені» тарифи (8% грошей енергоринку) так не розхвилювали Міненерго, як дрібні домашні приватні СЕС, які забирають аж 0,5% грошей енергоринку.

Саме з цього міністерство розпочало свою нібито «боротьбу за інтереси споживачів». Причому вирішили навіть не зменшити відповідні «зелені» тарифи, а просто заборонити будувати дрібні домашні СЕС на землі».

Експерт Реанімаційного пакету реформ з питань енергоефективності Святослав Павлюк, якого цитує «Українська правда», вважає, що питання індивідуальних та великих електростанцій треба розглядати комплексно.

«На цьому етапі я залишив би все як є, – стверджує він. – В принципі ця цифра в 30 кВт (обмеження для однієї приватної СЕС. – О. Б.) є розумною. На мою думку, ставити дрібні станції набагато розумніше, ніж великі на десятки і сотні МВт, коли виходять великі інвестори і займаються мародерством «зеленого» тарифу». На думку Павлюка, єдине, що технічно може впливати на доцільність введення обмежень – це те, наскільки малі станції дезорганізовують роботу регіональних мереж.

До цього варто додати, що за всіма виборами, спочатку президентськими, а відтак і парламентськими, думається, у депутатів навряд чи дійдуть руки до згаданого на початку законопроекту. А восени уже зовсім інший уряд та парламент займатимуться наведенням порядку, у тому числі і в енергетиці. Тож хвилюватись тим, хто уже має або збирається встановлювати свою СЕС, не варто.

Чи таки варто?