Повідомлення про кодування найпопулярніших українських телеканалів викликало шок. Свого часу, до речі, за немалі гроші, встановив собі супутникову антену і, простягнувшись на дивані, насолоджувався різноманіттям телепрограм, сприймаючи це як належне. Причому не лише я. Супутникове телебачення доволі поширене в нашій області. І раптом кажуть, що «лафа» закінчилася. Хочеш подивитися, скажімо, програми «Антизомбі» на IСTV чи «Спецкор» на 2+2, плати. Створюється враження, що тільки й шукають, де би ще з людини здерти гроші.

– Нічого подібного, – заперечує представник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в Івано-Франківській області Ігор Маслов. – Почну з того, що телебачення реально завжди було платним, тільки завуальовано. Скажімо, як мені розповідали, в радянські часи щось на кшталт податку на ТБ було закладено у вартість телевізора. Нині ти купив супутникову антену. Але ж треба ще її встановити, придбати тюнер, кабель, тож мимоволі за щось продовжуєш платити. Більше того, навіть з «тарілок» можна було дивитися далеко не всі канали, бо чимало з них не були у вільному доступі. Що тоді робила людина? Шукала якогось фахівця, так би мовити, «хакера», котрий може «перепрошити» тюнер. Але ж це, м’яко кажучи, неправильно.

У нашій області супутникове телебачення доволі поширене, бо ще й досі є певні проблеми з її покриттям телевізійним сигналом, крім того, люди хотіли дивитися іноземні телеканали, в тому числі й російські, як би це прикро не звучало. Власне, супутникове ТБ фактично всюди – і в Європі, і в Америці –платне. Безоплатні тільки канали, котрі працюють у сфері суспільного мовлення. Тому не слід сприймати кодування українських телеканалів як зраду. Першими це питання порушили провайдери кабельного ТБ. Цілком логічно, бо вони платили каналам за їхній продукт, водночас брали за трансляцію гроші з абонентів, тоді як користувачі «тарілок» могли все дивитися безоплатно. Тему проговорювали, проробляли… Не все було просто. Спершу потрібно було відключити аналоговий сигнал і перейти на «цифру». Півтора року тому це сталося. І після цього вже можна було перейти до кодування телеканалів.

Наведу лише кілька аргументів. Але спочатку хочу звернути увагу, що кодують лише 23 розважальні телеканали, до речі, усі вони приватні. Можна їх назвати, хоча, міркую, це зайве, адже на них заздалегідь транслювали відповідні попередження. А ще понад 50 – інформаційні, на кшталт Першого, Прямого, 5-го чи ті, котрі входять до сфери суспільного мовлення – Культура, Рада тощо, залишаються безплатними. Інакше кажучи, інформаційна безпека при цьому не потерпає.

Повернуся до аргументів щодо кодування. Вже зазначав, що йдеться про приватні телеканали, інакше кажучи, бізнес, котрий передбачає отримання прибутку. Скажімо, якийсь телеканал купує право на трансляцію боксерського матчу з Олександром Усиком. Апріорі трансляція розрахована на певну територію. Але ж сигнал із супутника охоплює значно більшу площу і тут паркан не поставиш. Тож матч дивитимуться й там, де на це не розраховано. Або готують якесь телешоу. Запрошують відомих акторів, зірок, котрим потрібно платити чималі гонорари. Інакше кажучи, канал має витрати, а чим їх покрити?

– А ця набридлива тривала реклама, під час якої встигаєш і чай заварити, і цигарку викурити..?

– Як стверджують медіаексперти, реклама не компенсує усіх витрат. До речі, знову ж таки, за словами експертів, які при цьому посилаються на представників медіагруп, коли надходження від населення, котре хоче дивитися українські телеканали, що будуть закодовані, вирівняється з оплатою за рекламу, її обсяг на екранах поступово зменшуватиметься. Але це в перспективі.

– Добре, в необхідності кодування телеканалів і в тому, що тепер доведеться платити за телебачення, переконав. Хоча після того, як протягом стількох років дивився його задарма, до цього звикнути важко.

– Але ж за інтернет ти платиш, за мобільний зв’язок також, і то немалі гроші.

– Так, та в них одразу були такі правила гри. Але коли почали з’являтися повідомлення про кодування телеканалів, у мене виникло несприйняття цього чи навіть обурення – не так з фінансової точки зору, як з ідеологічної. Може статися так, що певна частина людей не захоче платити гроші, тим більше, що на супутнику у вільному доступі чимало російських каналів. І замість «Антизомбі», де розвінчують російську пропаганду, слухатимуть уже брехливі «трелі» Соловйова чи дивитимуться, як еротично облизує губки Скобеєва. І знову в ідеологічній війні з Росією пастимемо задніх.

– Цілковито хибна думка. Скільки на твоїй супутниковій антені головок?

– Три.

– Третя саме для того, щоби дивитись іноземні, переважно російські телеканали. І хто був, так би мовити, «заточений» на «русский мір», той і далі їх дивитиметься. Але їх також почали кодувати і чимало з них зникло з вільного доступу.

– Добре, я хочу й далі дивитися IСTV, Новий, ТЕТ тощо. Що робити?

– Найперше – купити спеціальний тюнер, який наразі коштує 1099 гривень. Це акційна ціна. В Україну завезли 400 тисяч цих тюнерів. Їх продають у будь-якому магазині електроніки, вони в упаковці синього кольору, на якій написано «УТБ». Кожен тюнер має індивідуальний номер. Хочу одразу застерегти, що вже з’явилися аферисти, котрі їздять переважно селами і пропонують за порівняно невеликі гроші «перешити» старі тюнери. Це обман. Бо цю систему, котру, до речі, використовують і в Америці, ще ніхто не зламав. Старий тюнер працюватиме і далі, але дивитися закодовані українські телеканали ви не зможете. Що стосується нового, то він «бачитиме» усе, що «бачить» ваша супутникова антена.

– Що ж, купив тюнер, під’єднав до телевізора – і все?..

– Ні, потрібно ще підключитися до оператора платного телебачення. Наразі в Україні їх два –Viasat і Xtra TV. Підключення відбувається за місцем придбання тюнера. Ну і купити ще пакет послуг. Найдешевший коштує 50 гривень.

– А є якась альтернатива?

– Ти живеш у Богородчанах, скільки кілометрів до Івано-Франківська?

– Від мого будинку до центру – 17.

– Отож якщо тебе влаштовує наявність тільки 32 українських каналів, то можеш підключитися до цифрового телебачення. Знову ж таки, купити тюнер Т-2, який коштує 300-350 грн. Я бачив навіть за 250. А є телевізори, де його вже вмонтовано. І дециметрову антену, яку бажано встановити на висоті кілька метрів і спрямувати в бік вежі. Більше ні за що платити не будеш. Недавно до мене зателефонував один чоловік з Долини. Також питав, що робити, бо звик до супутникової антени, здебільшого дивився саме українські розважальні телеканали… Пояснив йому, що за якихось два кілометри від Долини – в Малій Тур’ї є вежа, котра передає цифровий сигнал. До речі, його якість аналогічна тій, яку можна отримати по супутнику. Чоловіка це задовольнило. Щоправда, цифровим телебаченням у нас охоплено нині лише приблизно 40 відсотків території області. Вежі, котрі його транслюють, крім Івано-Франківська та Долинського району, є в Микуличині Надвірнянського району і Дебеславцях Коломийського.

Але є й інші варіанти. Можна, використовуючи інтернет, підключитися до, як їх називають, ОТТ-провайдерів. Це, наприклад, Мегого, Трініті…

– У мене є Мегого. Дивлюся на ньому фільми. Чимало їх там безплатні, хоча найбільш рейтингові – платні. Але плата невелика, якщо не помиляюся, 50 гривень коштує абонемент на місяць.

– Отже, ти вже є абонентом платного телебачення. І готовий платити за те, що тебе цікавить. Підключившись до Мегого, не потрібно буде навіть супутниковий тюнер купувати. Пакет послуг там коштує приблизно 100 гривень. До речі, до нього можна підключити не лише телевізор, а й комп’ютер, планшет, мобільний телефон. Але треба врахувати, що тут чимало залежить від якості інтернету. Якщо він почне «глючити» чи зникне, то і по телевізору нічого не зможеш подивитися.

– Я наразі розмірковую над ще однією альтернативою. Знайшов одного провайдера кабельного телебачення, котрий також надає інтернет. Кількість каналів, їх там близько 200, мене влаштовує…

– І не потрібно купувати тюнер і пакет послуг.

– До речі, ми часто згадуємо про інтернет. Є таке передбачення, що ера телебачення в нинішньому форматі поволі відходить. Молодь телевізор фактично не дивиться. Скажімо, мій наймолодший син, якому 23 роки, каже, що йому нецікаво дивитися те, що нав’язує ТБ. Чув навіть таку думку, що майбутнє телебачення, насамперед розважальних каналів, у Ютюбі.

– Справді, з кожним роком кількість людей, які дивляться телебачення в режимі реального часу, зменшується. Серед моїх знайомих як в Івано-Франківську, так і у Львові, Києві є чимало таких, котрі не мають вдома телевізора і від цього не страждають. Інтернет має чимало способів надання інформації, там працюють професійні журналісти, котрі виробляють високоякісний цікавий продукт. Та навіть якщо проаналізувати перегляди найбільш рейтингових передач ТБ, то в інтернеті їх більше. Але річ у тім, що і тут телебачення стане з 21 січня платним. І ми, глядачі, купуючи той чи інший пакет послуг, по суті, будемо своєю гривнею голосувати за певний телеканал, підтримувати українське телебачення.