Через нову хвилю пандемії COVID-19, що накрила Україну з початком фактичної осені, з кінця жовтня Івано-Франківщина функціонує в умовах червоної зони. Яким був місяць, що минув, у лікувальних закладах області? Чи спадає і в нашому регіоні це чергове нашестя коронавірусної недуги, як уже спостерігається в Україні? І якщо так, то влягається воно остаточно чи, навпаки, лише тимчасово, щоби накотитися з новою силою в січні, як прогнозують деякі медичні експерти? Якою загалом порівняно з попередніми сплесками інфекційного захворювання є нинішній? Важчим чи легшим як за перебігом недуги, вірус якої постійно мутує, так і за навантаженням на медичні заклади й сімейних лікарів? На ці й інші запитання нашого кореспондента відповідає Тарас МАСЛЯК, добре знайомий читачам «Галичини» директор комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківська центральна міська клінічна лікарня», провідного у краї форпосту боротьби з пандемією.
– Пане Тарасе, як би Ви підсумували-узагальнили, сказати б, перші результати четвертої хвилі коронавірусної атаки, яку переживаємо нині?
– Фактично з вересня цього року до нас щодня надходить на стаціонарне лікування в середньому 25–40 хворих на «ковід» і приблизно стільки ж ми виписуємо як таких, котрі одужали. Тобто як склалося на початку цього спалаху захворювання, що в нашій лікарні заповнено такими недужими в межах 220–240 ліжко-місць, так і зостається надалі.
Я назвав би цю тенденцію, так би мовити, нормально стабільною – без тих стрибків, які ми мали в минулому, коли в різні періоди від атипової пневмонії, викликаної коронавірусом, лікували одночасно і 300, й 400 пацієнтів. Без такого, приміром, як тоді, коли одного дня надходило десятеро хворих, а вже наступного приймали під сотню, коли не лише всі відділення довелося перепрофілювати під «ковід», а й коридори лікарні були вщерть заповнені «коронованими» пацієнтами.
– А тепер, до речі, скільки відділень довелося залучити до спротиву пандемії?
– Нині таких пацієнтів лікують у чотирьох відділеннях. Також розміщуємо недужих, які надходять до нас, у ще одному відділенні, яке відкрили в міському перинатальному центрі, розрахованому на 60 осіб: там постійно від 25 до 30 хворих.
Інша річ, що цього сезону SARS-CoV-2 набагато агресивніший, тому перебіг «ковідних» захворювань значно важчий. До того ж, якщо, скажімо, людина перебула вдома пять–сім днів з відповідними симптомами – високою температурою, нерідко й діареєю, то відтак зазвичай потрапляє на стаціонарне лікування у важкому стані – із запаленням легень, причому враженими на 35-70 відсотків, що потребує перебування під апаратом ШВЛ.
Ще одна особливість теперішнього «ковідного» спалаху – до лікарні потрапляє більше людей літнього віку, тобто яким за 65–70 років. Тоді як минулих сезонів було більше молодших – 40–50 річних. Так, трапляються й у нинішньому потоці хворих порівняно молоді пацієнти, але переважно ті, що мають супутні захворювання.
Цього сезону також зросла кількість приречених – більше помирає. Причому перебіг хвороби буває нерідко блискавичний. Якщо торік на цей час у нашій лікарні померло 70 пацієнтів, то нині таких на порядок більше. А ще, як засвідчує нинішня практика ЦМКЛ, серед недужих – мінімальна кількість імунізованих від COVID-19. А це означає, що вакцинація – життєво необхідний крок для кожного.
– Яка ситуація у лікарні сьогодні – наростає чи, навпаки, спадає наплив «ковідних» хворих? Адже в Україні прогнозують пік недуги на середину січня наступного року…
– Наш попередній досвід, коли, повторюю, одного дня ми приймали на стаціонарне лікування лише десятеро пацієнтів із запаленням легень, а наступного вже вдесятеро більше, свідчить, що може бути все, й до будь-якого розвитку подій маємо бути готові – і лікарі, й суспільство. Але наразі доволі помітний спад захворювання на «ковід». Нічого критичного цього коронавірусного сезону не було й немає.
Що ж буде далі, судити не беруся. Скажу лише, що ми навчилися лікувати COVID-19. Крім того, вже маємо все необхідне для цього. Скажімо, уряд забезпечив нас достатньою кількістю відповідних препаратів, є серед них і новітні медикаменти – противірусні, імуностимулятори, які добре зарекомендували себе під час клінічних випробувань для локалізації коронавірусної інфекції.
Звісно, ці засоби призначені для приймання протягом перших днів зараження – до тижня. Крім того, поєднувати їх з антибіотиками аж ніяк не можна. І це в медичних колах добре знають. Та все ж нагадую про таке, бо, на жаль, трапляється, коли сімейні лікарі відразу, щойно в людини з’явилася висока температура, призначають їй антибіотики, і то зазвичай широкого спектру дії, під впливом яких і противірусні препарати, й імуностимулятори стають неефективними. І нерідко суто через це такі особи стають нашими пацієнтами.
– Чи препаратами, які надходять по урядовій лінії, лікуєте своїх пацієнтів безплатно?
– Не завжди, через що на нас інколи скаржаться пацієнти, які змушені купувати медичні засоби за свої гроші. Але ми діємо згідно з відповідною урядовою постановою, яка регламентує безкоштовне лікування лише тих, хто потрапляє до лікарень із позитивним ПЛР-тестом. А якщо він негативний, і діагностуємо лише запалення легень, яке може бути й бактеріальним, і виникати з інших причин, то лікуємо людину в межах так званого терапевтичного пакета – а це 4,5 тис. грн. Але що нині можна вилікувати на такі мізерні кошти? Тим паче, коли мова – про атипову пневмонію. Тому деякі препарати пацієнти просто змушені докуповувати. Іноді доводиться пояснювати хворим і навіть просити вибачення в них, аби люди розуміли, що інакше бути не може. Не від нас це залежить, не я так вирішую-призначаю чи мої лікарі, а є на те повеління держави.
– А якщо хтось із запаленням легень потрапляє і з позитивним ПЛР, то скільки на нього виділяють бюджетних коштів?
– На весь період лікування, скільки би він не тривав. І не існує спеціально визначеного терміну для зцілення від COVID-19 – у кожного він суворо індивідуальний: для одного достатньо десяти днів, другому й три тижні замало. Тому виділяємо все, що необхідно, і скільки треба, – й антибіотики, й гормони. Інша річ, що люди нерідко собі забагають – із власної ініціативи докуповують імпортні препарати, бо ми ж можемо використовувати лише ті, які є в національному переліку медичних засобів, причому переважно українського виробництва. А пацієнт, приміром, хоче, щоб його лікували американськими медикаментами, які не входять до антикоронавірусного пакета…
– На початку розмови Ви зазначили, що так званих кисневозалежних пацієнтів побільшало порівняно з попередніми хвилями інфекції. Якщо тоді нерідко йшлося про нестачу кисню, то як із цим справа тепер?
– Нині систему постачання лікарні киснем для ШВЛ фактично налагоджено так, що не було жодного дня, щоби нам його забракло. Бо то висока відповідальність: якби його не вистачило, скажімо, на 10 – 15 хвилин, то це потягло б за собою хвилю одночасних смертей від «ковіду». Тож пильнуємо, аби такого не трапилося, щоби в нас, попри щоденну потребу в 2 – 2,5 т кисню, був і належний резерв його, адже траплялося, що окремими днями використовували й 3,2 тонни.
Безперечно, й тепер проблем достатньо: то автомобіль, який регулярно підвозив кисень, раптом ламається на пів дорозі й доводиться нагально шукати інший транспорт, аби вантаж було доставлено вчасно, то завод-виробник несподівано зупинився – як-от недавно на Львівщині, й тоді мусимо аврально залучати додаткового постачальника.
Але маємо добру співпрацю з багатьма структурами, які виробляють і постачають кисень. Насамперед – із калуським «Карпатнафтохімом», звідки й отримуємо більшість кисню. Тому перебоїв немає. А недавно з фонду Ріната Ахметова, з якого нам свого часу подарували рентгенустановку, підвезли вісім тонн кисню.
Я свого часу постарався роздобути-розжитися на майже сотню кисневих балонів – познаходив, стягнув звідусюди, звідки міг. Вони всі заправлені й готові до використання. Всього обладнали 260 кисневих точок, тобто забезпечили ними лікарню на 90 відсотків від потреби. Уряд нам багато допоміг у цьому й помагає далі. Зокрема надали нам кисневий генератор, який може виробляти кисень на 35 точок. Правда, такі пристрої добрі, коли потоки хворих невеликі. Якщо ж вони зростають, то його потужності недостатньо, щоб апарати ШВЛ могли працювати суто від нього. Але, безумовно, з цією установкою надійніше, ніж без неї.
Прикро, правда, що нерідко нам інкримінують у соцмережах, що ми нібито торгуємо тим киснем, який призначений для «ковідних» хворих. Та це абсурд! Як можна це зробити?! То ж не вибрати з кишені й передати, як мобільний телефон. Як з великої цистерни на шість тонн можна продати 100 кг кисню – це ні технічно, ні фізично неможливо. Та, на жаль, різні недоброзичливці на це не зважають і пишуть дурниці і мерові, і скрізь, куди завгодно…
– Чи вдається рівнобіжно з боротьбою проти пандемії розгортати діяльність Вашої установи і в інших важливих напрямах?
– «Ковід» спричинив проблеми і для пацієнтів із хронічними захворюваннями, які підлягають плановому лікуванню, – можна сказати, коронавірус перекреслив усі ті плани. Ось уже другий рік поспіль недостатньо працюють з такими хворими й сімейні лікарі. Тож ці люди постійно перебувають у зоні ризику – їхні недуги лише погіршуються і в разі загострень вони змушені звертатися по допомогу. І суто через те, що вділяємо менше уваги у плані профілактики їхніх недуг. Останнім часом явно побільшало випадків шпиталізації пацієнтів із діабетом, зросла кількість діабетичних гангрен, панкреатитів і некрозів, судинних захворювань. Так, нині відкрилося чимало приватних клінік. Але там лікують тих, хто має багато грошей. Тож не дуже туди йдуть, а віддають перевагу державним лікувальним закладам, особливо люди старшого віку, які мають там своїх постійних лікарів.
Є проблеми і з тими кардіохворими, які мали би регулярно приймати профілактичне лікування, оскільки відповідне відділення перепрофілювали під «ковід». Так, звичайно, кардіологи приймають і консультують хворих, працюють у поліклініці, але забезпечити всіх стаціонарним лікуванням не маємо змоги. Боюся, що це все з часом може дуже сильно відгукнутися, зле відбитися на громадському здоров’ї загалом у регіоні…
Та водночас, скажімо, вдається розвивати трансплантологію. Приміром, на базі урологічного відділення, де недавно здійснили так звану сімейну пересадку нирки, про що широко писала преса, невдовзі проведемо ще дві тотожні операції, щоби закріпити перший результат.
Також паралельно зі спротивом наступові «корони» працюємо над вивченням вірусу та його впливу на людський організм у межах науково-дослідної діяльності. Адже набули величезного досвіду в боротьбі з ним. Є в нас свої кандидати й доктори медицини, які з власної ініціативи виробляють наше корпоративне бачення проблеми COVID-19 та ефективних методів його лікування. Вже дві статті з цієї тематики запропонували для публікації в американських фахових часописах, а ще одну – для розміщення у вітчизняному профільному журналі…
