Досить важким, але водночас і більш продуктивним за попередні роки був 2025-й для Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні, як стверджують в адміністрації медичної установи. Зокрема тут завершили реалізацію кількох транскордонних грантових проєктів та розпочали низку нових програм у ключі співпраці з європейськими колегами, провели ряд хірургічних операцій за новітніми технологіями, які на Прикарпатті наразі ще більше ніхто не освоїв, розширили географію іноземних партнерів, з якими налагодили співробітництво в різних сегментах охорони здоров’я наших краян. А вичерпніше про будні і свята, виклики й досягнення колективу лікарні, яку недавно визнали однією з найкращих в Україні, розповідає генеральний директор Івано-Франківської ЦМКЛ Тарас МАСЛЯК.

– Пане Тарасе, яким видався 2025-й для колективу Вашої установи? Чого домоглись, а що, можливо, не вдалося?

– Минулий рік для нас, як, либонь, і для всіх простих українців був складним, випробувальним, але і в цих нелегких умовах, у часі великої війни на теренах нашої держави, за відповідними показниками ми, слава Богу спрацювали доволі ефективно. Краще ніж попередніми роками…

Як самі бачите (перед цією розмовою ми з керівником лікарні пройшлися коридорами відділень хірургії, кардіології, терапії № 2 та інших підрозділів, – ред.), в нас на сьогодні не просто великий потік пацієнтів, а величезний. І це створює чимале навантаження на її персонал. З одного боку, звісно, вельми шкода, що серед наших краян так багато хворих. Але з другого – ми дякуємо Богові, а особисто я – і своїм колегам за те, що люди в пошуках тієї чи іншої медичної допомоги обирають з-поміж усіх лікувальних закладів саме наш.

Причому, хоча ЦМКЛ має статус міської установи, лише орієнтовно половина її пацієнтів – жителі обласного центру та сіл громади. Інша частина – а це чимало, бо практично щодня на стаціонарному лікуванні в нас перебуває понад 400 осіб, – приїжджає з усіх кутків області й навіть з-поза її меж.

Втім, то й не дивно, що з усіх чинних медичних установ обирають саме ЦМКЛ. Адже наші послуги кваліфіковані, доброякісні і практично безплатні: принаймні намагаємося забезпечити наших пацієнтів майже всім необхідним для одужання, і на 98 відсотків це вдається.

Як уже свого часу розповідав «Галичині», з огляду на військовий стан у країні частину своїх приміщень – до 30 відсотків площі – ми передали в тимчасове користування іншій структурі. І тепер останніми роками потерпаємо через брак ліжкомісць для хворих. Мусимо не лише наповнювати ними палати стаціонару, а й розташовувати пацієнтів у коридорах. І це стосується практично всіх наших відділень. Але попри це виконуємо свою роботу професійно, стараємося забезпечити недужих не лише медичними препаратами й засобами чи допоміжними матеріалами, як уже казав, а й належним сестринським доглядом.

– Чи вистачає коштів на лікування щодня такої кількості хворих? Чому запитую? Бо доводилося чути, що Національна служба здоров’я України (НСЗУ) не завше вчасно розраховується за послуги, надані в державних медичних закладах…

– Звісно, фінансів завжди бракує, а нам їх ще не вистачає і справді через надміру великий потік пацієнтів. Але в державі триває війна, й НСЗУ не в змозі оплатити всі послуги, які ми надаємо. Та ми з розумінням ставимося до таких реалій. У жодному разі нарікати на службу немає підстав, бо вона уособлює систему, яка об’єктивно-справедливо оцінює нашу роботу. Так, можливо, трішки занижена вартість послуг, що їх надають у державних медичних закладах в Україні і які нам оплачує НСЗУ, і їх би треба підвищити. Але гадаю з часом служба зробить і це, і заодно проведе аналіз по всіх профільних установах, й визначить ті, що не працюють, як належить. А відтак здійснить перерозподіл коштів, спрямувавши більшу частину фінансів у межах свого бюджету до тих лікувальних закладів, де пацієнтів завше більше, ніж деінде.

Дуже важливо це зробити. Я вже спілкувався з цього приводу з керівницею НСЗУ Наталією Гусак, нашими кураторами із західного регіону служби, й мене запевнили, що вони мають вичерпну картину того, яка медична установа працює на повну потужність, а яка ні, але ще раз відповідно проаналізують діяльність кожного лікувального закладу...

Наразі ж немає чого жалітися на ту систему медицини, яка функціонує в Україні. Навіть попри те, що колективу ЦМКЛ довелося два останні місяці року, що минув, попрацювати й без доплат, надбавок і премій, які наші лікарі й медсестри майже весь 2025-й отримували згідно з тими обсягами робіт, хто які виконував. Наприкінці року завжди так є. Але заробітну платню ми цілковито виплатили. Причому жодного разу ні затримки з нею не було, й не зменшували її нікому. Не лише заробіток виплачуємо в належних обсягах, а й вчасно розраховуємося з постачальниками медикаментів та обладнання…

Прикро, що в Україні війна. Але торік, повторюю, ми спрацювали вельми добре. 2025-й був для нас визначальним – ми самі для себе з’ясували, як можемо працювати в такій несприятливій ситуації, по суті, у критичних умовах.

– Не так давно, як повідомляли медіа, в тому числі й наша «Галичина», лікарня на Мазепи в обласному центрі отримала пересувну рентген-установку. Ви самі собі придбали таку техніку чи Вам її купили-подарували, і яка потреба закладу ще й у мобільному рентгені?

– Справді маємо важливе оновлення в нашому технічному парку. Причому, не одне, а два – пересувний рентген-кабінет, про який ви кажете, й автомобіль екстреної допомоги. Ці транспорти ми одержали як результат завершення проєкту «Покращення безпеки охорони здоров’я в Лосицькому повіті та місті Івано-Франківськ», який фінансується за програмою «Interreg NEXT Польща – Україна 2021–2027». Вони дуже потрібні для нашого міста й України загалом.

Втім, якщо карета швидкої призначена суто для транспортування пацієнтів, зокрема (а може, і здебільшого) тих, які перебувають у тяжкому стані, по місту й Україні, то мобільний рентген використовуватимемо для діагностування захворювань як у структурі ЦМКЛ, так і скрізь у місті й області, де буде потрібна така машина. Зокрема установка обслуговуватиме відвідувачів одного з наших міських відділень – у мікрорайоні «Пасічна», де немає свого рентген-кабінету.

Залучатимемо її й до наших профілактичних оглядів, які регулярно проводимо в селах Івано-Франківської громади. А також до медичних обстежень персоналу різних бізнесових структур – скажімо, ВАТ «Івано-Франківськцемент», відповідних об’єктів на туристичному комплексі «Буковель», фермерських господарств тощо, які виконуємо на прохання їхнього керівництва й чим заробляємо позабюджетні кошти для потреб ЦМКЛ. Крім того, надаватимемо допомогу й у віддалених районах області, в гірських місцевостях – скрізь, де її потребуватимуть. За потреби обслуговуватимемо і військовий полігон та інші тотожні об’єкти в регіоні.

Мобільний рентген, скажу вам, – це особлива зручність для жителів сільської глибинки. Адже коли до них приїде така спеціалізована допомога, то це означає, що лікарі зможуть детально їх обстежити та вчасно виявити хвороби. Навіть якщо зі ста таким чином перевірених наших краян лише у двох-трьох, як зазвичай свідчить статистика, виявлять онкологію чи туберкульоз на ранніх стадіях і вони вчасно почнуть лікування, то ця машина стане справжнім рятівником людських життів.

– Також прикарпатські новинарі повідомляли недавно і про ще одну, причому, вже унікальну, новацію, що з’явилася в технічному оснащенні ЦМКЛ – спеціальний тепловізор. Що то загалом таке, знаємо із фронтових зведень і волонтерських буднів. Але яка функція такого приладу у сфері охорони здоров’я? І в чому, сказати б, його оригінальність як на медичне повсякдення Прикарпаття – перший такий засіб у регіоні?

– Думаю, він наразі і єдиний в Україні. Це портативний апарат первинної діагностики, який допоможе нашим медикам багатьох профілів швидко діагностувати найрізноманітніші патології, в тому числі, скажімо, й порушення кровопостачання тих чи інших органів. А також він дозволить відстежувати перебіг захворювань, завчасно локалізувати ускладнення тощо. Цей засіб сприятиме нашим фахівцям виявляти і ті проблеми, які «не бачать» інші апарати, або ж патології, які «гніздяться» в таких ділянках тіла, що їх не так легко оглянути й технічно. Це, скажімо, так звана діабетова стопа, коли ураження кінцівки візуально ніяк не проглядається…

Для ЦМКЛ тепловізор передали благодійники з організації Ivano-Frankivsk Rotary Club, представником якої є судинний хірург, професор Олександр Пиптюк. Також принагідно до нашої лікарні завітала Фріда Самоелсон з Фінляндії, клінічний експерт компанії, яка створює ці апарати, щоб навчити наших фахівців правильно використовувати тепловізор у своїй роботі. За її словами, діагностика недуг у її країні з допомогою цих засобів майже безпомильна й, отже, розповсюджена скрізь.

Звісно, таким приладдям, яке можна переносити від ліжка до ліжка, від палати до палати, не обмежуємо модернізацію лікарняного оснащення. Маємо напрацювання в тому не лише з найближчими партнерами, а й, наприклад, зі Швецією, Японією. Скажімо, плануємо закупити стаціонарне обладнання для впровадження деяких новітніх технологій з обстеження й лікування – зокрема для відділення урології, а також для виявлення й локалізації як гострого панкреатиту, так і онкологічних захворювань, у тому числі й молочної залози в жінок.

Світ постійно продукує нові методи досліджень у тих профілях. Побувавши торік в Італії, я ознайомився з ними, і, ясна річ, хотів би впровадити їх у ЦМКЛ. Думаю, з Господньою поміччю, ми налагодимо технологічні лінії діагностики й лікування означених хвороб, яких в Україні ще немає.

Поміж таких амбітних плани на майбутнє – й участь у трьох грантах за програмою «Україна– Румунія–Чехія». А якщо конкретніше, – співпрацюємо з медичними закладами румунських міст Бая Маре й Сигіт (Сігету Мармацієй) з питання тотального технічного переоснащення наших відділень. А завершимо цю справу – доповім читачам «Галичини», прикарпатцям загалом про результати

Словом, ефективним 2025-й видався й чи не передусім тому, що ми дуже добре попрацювали з нашими постійними партнерам. Зокрема завершили низку «старих» грантових проєктів співпраці з європейськими колегами й розпочали кілька нових…

– Чи не на кошти одного з них нині швидкими темпами зводять надбудову над переходом між корпусами ЦМКЛ? З огляду на чималу вартість такого капітального будівництва, звичайно…

– Саме так. Ця наша будова – то втілення в життя транскордонного проєкту вартістю 1, 3 мільйона євро, який реалізуємо у ключі відповідної міждержавної програми за участю України, Румунії й Угорщини. Взялися там споруджувати ряд приміщень, у яких розташуємо новий структурний підрозділ лікарні.

– Якщо вже звели його стіни, то й знаєте, яке відділення там відкриєте…

– Не хочу забігати наперед і казати, що то буде і якими проблемами зі здоров’ям наших людей там опікуватимуться. Вже коли вивершимо ту надбудову, оснастимо кабінети і палати всім необхідним, тоді відкриємо відділення і презентуємо його нашим містянам і краянам. Можу наразі лише запевнити, що це буде підрозділ ЦМКЛ такого профілю, який нині вельми необхідний, і він працюватиме ефективно…

Якщо вже йдеться про наші будови, то зазначу, що розпочали роботу і з реконструкції відповідного приміщення на відомій «Софіївці» в Івано-Франківську, на що уряд уже виділив перший транш з передбачених на це у Держбюджеті коштів, – там буде наша реабілітаційна лікарня. Нам передали шість поверхів, і ми плануємо здати об’єкт в експлуатацію ще цього року. Розгорнемо там 60 – 80 реабілітаційних ліжок як для військовослужбовців з пораненнями й контузіями, так і цивільних осіб, які одужують після інсультів, інфарктів тощо й потребують відновлення.

Причому, орієнтир у цій реконструкції робимо з прицілом на одну реабілітаційну лікарню, розташовану під Дрезденом, у якій я не раз бував свого часу, оскільки товаришую з її директором. Там ефективно практикують високого рівня відновлення функцій хворих і покалічених людей, таку реабілітацію, що відповідає всім наразі найвищим нормам медичної класики в такій справі. Таким самим медичним закладом має стати й наша лікарня на «Софіївці». Принаймні цього прагнемо. І то вже не лише наша мрія, а й реалізація відповідного проєкту, що триває повним ходом.

– А коли запрацює той структурний підрозділ, то передислокуєте туди й реабілітаційне відділення ЦМКЛ, яке теж працює на рівні європейських стандартів, про що свідчать відзиви його колишніх пацієнтів – не лише цивільних, до речі, а й недавніх фронтовиків?

– Ні, воно й далі функціонуватиме у структурі центрального корпусу лікарні… Втім, я десь вловлюю підтекст вашого запитання. Нині справді працює вдосталь структур, які пропонують послуги з реабілітації. Та не скрізь тамтешні методи і способи є ефективними чи принаймні такими, що відповідають визначеним нормам. Чимало з них такі, що є нічим іншим як дарма витраченими часом і коштами.

Людині під час реабілітації має ставати чимраз краще і краще, вона має виходити з лікувальної установи з максимально відновленими функціями – як фізичними, так і психічними. Щоби могла повернутися до соціального життя і, якщо вона працездатного віку, й далі працювала на благо всіх у державі, завдяки якій, на кошти чинних платників податку, її поставили на ноги.

У структурі будь-якого такого відновного закладу має функціонувати й трудова реабілітація, особливо для військових. Має бути створено для цього нові робочі місця, щоби той чи інший покалічений захисник, який повернувся з фронту, міг і відновитись, і рівнобіжно навчитися чогось нового, перекваліфікуватися на той рід занять, який буде йому під силу, опанувати нову професію, здобути нові знання й отримати практичні навики. Це дуже важливо і це обов’язково передбачає поняття «реабілітація», як його розуміють у європейських країнах – там, де колись теж вирувала війна, і де це тепер саме так і працює. Отож прагнемо запровадити такі норми і в себе.

– Міркую, що апробація, а відтак і впровадження таких високих медичних практик у систему вітчизняної медицини – то елементи справдешньої євроінтеграції – на ділі, а не лише на словах…

– І при тому ми чудово усвідомлюємо, що, аби домогтися бажаного рівня в нашій службі, замало лише звести відповідні споруди й оснастити їх найбільш чутливою, найдосконалішою апаратурою. Тому 2025-й був і роком частих поїздок наших лікарів за кордон. Фахівці ЦМКЛ побували на стажуванні, набиралися досвіду в Італії, Іспанії, Франції. І це підвищення кваліфікації різнопрофільних спеціалістів лікарні проходило-тривало суто на грантові кошти, які ми вигравали, беручи участь у різних європейських програмах, а не на гроші від НСЗУ чи бюджетні фінанси.

Зокрема з Італійським онкологічним центром матимемо цікаву грантову програму на 2026–2029 рр. з коштами від ЄС як на лікувальну діяльність, так і наукові дослідження й розвиток матеріально-технічної бази… А також – на навчання для наших фахівців новітніх методів боротьби з однією з головних недуг нинішньої цивілізації. І це не менш важливе, повторюю, ніж оснащення найновішим обладнанням. У країнах ЄС нині дуже опікуються саме таким напрямом, як первинна діагностика онкологічних захворювань загалом і молочних залоз зокрема, й виділяють чималі кошти на те, щоб і їхні партнери, в туму числі і в Україні, до якої в Європі ставляться з особливим пієтетом, змогли опанувати чинні новітні технології в такій справі.

У грудні делегація ЦМКЛ побувала в Естонії, зокрема працювали у трьох лікарнях Таллінна з таких питань нашого партнерства з тамтешніми фахівцями, як та сама популярна нині реабілітація, хірургія і травматологія, а також сестринський догляд. Невдовзі наші спеціалісти поїдуть туди на навчання, стажування переймання досвіду. А їхні прибудуть сюди головно для вивчення тих медичних проблем, які ми нині розв’язуємо в Україні і яких у них наразі немає, але можуть бути.

Особливо естонців цікавлять нові методи реабілітації – надто ж військових після поранень і контузій та інших травм, ампутацій. Хочуть ознайомитись і з новітніми малоінвазивними технологіями з операцій на серці, які опанували і успішно практикують у нашій кардіохірургії. Це відділення, до речі, нині працює на дуже високому рівні – не лише у всеукраїнському масштабі, а й європейському. Скажімо, недавно тут уперше на Прикарпатті на базі ЦМКЛ провели протезування аортального клапану через лише чотирисантиметровий розтин під пахвою пацієнта, завдяки чому хворий позбувся серцевої недостатності…

– Ви кілька разів згадали про сестринський догляд – маєте на увазі роботу медсестер різних категорій?

– У Таллінні ми ознайомилися з особливостями естонської методи в організації підрозділів сестринського догляду в медичних закладах не просто так. Відчуваємо доконечну потребу у відкритті в ЦМКЛ такого самого спеціалізованого відділення, а ще краще – лікарні. Річ у тім, що нині чимало людей похилого віку з тих чи інших причин нерідко залишаються без опіки. Багато з них потерпають від різних хронічних захворювань, які мають властивість загострюватись. А в такі періоди цим людям ніде дітися, принаймні вони не можуть залишатися вдома, бо потребують постійного догляду. Ясна річ, їх шпиталізують, і вони довший час лікуються/проживають у наших ургентних відділеннях.

Отож, аби такі пацієнти не займали там місця, для них варто б мати спеціалізований підрозділ відділення. Модель такої структури ми вже вивчили, оскільки бачили, як облаштовані і як функціонують такі заклади в Польщі, в Естонії. Але знову ж таки, все впирається у брак площі для розгортання нових ліжкомісць. Маємо надію на побудову нового корпусу на центральній території ЦМКЛ, у якому могли б розмістити й таке відділення, й інші. Давно виношуємо ці плани. Навіть маємо готовий проєкт, який уже презентували й міністрові охорони здоров’я, і нашим партнерам у США, котрі частково фінансуватимуть його реалізацію. Але потрібні для того й істотні кошти з Держбюджету.

Це якраз те, що нам не вдалося ні позаторік, ні торік, про що ви запитували на початку нашої бесіди. Глобальна проблема, розв’язання якої ще не зрушили. І не тому, що замало зусиль докладаємо. Такі наразі об’єктивні обставини. Але все ж і цей задум, скажемо оптимістично, рано чи пізно здійснимо.

Наразі ж усі підрозділи ЦМКЛ працюють у напруженому темпі. І я щиро дякую за роботу усім нашим лікарям і медсестрам, особливо спеціалістам приймального відділення, які першими зустрічають пацієнтів, потік яких чи не щодня зростає. Із вдячністю хочу тут згадати в тому числі й наших маніпуляційних медсестер, анестезистів, няньок… А також зокрема і працівників такого важливого й чи не єдиного в Україні клінінгового відділення. Хоча воно пропонує суто побутовий сервіс, скажімо, надає й перукарські послуги, але то важливі речі, які забезпечують комфортне перебування хворих у стаціонарі лікарні.

Власне, в нас діє чимало й допоміжних технічних служб – їхніх фахівців ніхто з пацієнтів ніколи й не бачить, але вони гарантують безперебійне функціонування ЦМКЛ як великого громіздкого й живого організму. Це, скажімо, електрики, сантехніки, прибиральниці, двірники, надто ж водії, які працюють цілодобово, вахтери паркінгу. Вони теж заслуговують на велику подяку. Пишаюся також нашими кухарями, котрі з любов’ю готують смачну їжу для пацієнтів, робітницями пральні (до речі, за рік вони випирають понад 700 тон постільної білизни!)…

Щиро дякую всім за працю й сердечно вітаю як своїх співробітників, так і читачів «Галичини» з Різдвом Христовим та Новим роком! Хай 2026-й принесе вам багато радості, удачі і приємних подій. Щастя і здоров’я вам і вашим близьким. І хай небо над нашою Україною, врешті, стане мирним.