Пандемія коронавірусу вплинула на організацію освітнього процесу в школах країн світу. Новий навчальний рік в умовах карантину розпочався по-різному. Є країни, міста та школи, котрі обрали повністю дистанційний формат, інші поєднують онлайн-навчання з очним, а ще інші таки відкрили школи для своїх учнів. Ці три варіанти застосовують і в Україні загалом та на Прикарпатті зокрема. Поспілкувавшись з українками, котрі проживають у країнах, що чи не найбільше постраждали від пандемії, а саме в США, Іспанії та Італії, з’ясували, яким чином там відбувається освітній процес і в чому його особливості.

Навчання для п’ятирічного сина Марії Паславської Марка розпочалося 18 серпня в онлайн-форматі. Родина українців, яка вже декілька років проживає в Лос-Анджелесі, до останнього сподівалася, що навчання буде очним, а не дистанційним. Сподівання не справдилися. Марк «ходить» до «кіндергардена» – це підготовка до першого класу, яка є обов’язковою. Його батьки під час пандемії працюють з дому, тому мають можливість бути зі своїм школяриком.

– Школа онлайн виглядає так: два-чотири zoom-заняття на день тривалістю по пів години, – розповідає пані Марія. – Щодня математика, англійська та німецька мови. Двічі на тиждень - фізкультура та мистецтво. Спочатку ми переживали, але за три тижні мій син вже знає, як включати/виключати мікрофон, як під’єднатись до дзвінків та ввести пароль. Звісно, не вистачає спілкування з дітьми. Щоп'ятниці у них є «budy class», де вони граються з учителем, малюють та дивляться короткі мультики. Домашні завдання треба зробити до 15.00 щоденно і відправити фото/відеозвіт на «Google classroom». Вчитель пише відгуки та коментарі на кожне завдання. Одним із завдань було, наприклад, виготовити пап'є-маше у вигляді глобуса після прочитання книжки про Розу Парк. Вчителі просять батьків мінімально втручатись у виконання домашніх завдань, щоб бачити прогрес учня і щоб він вчився на своїх помилках…

Це перший рік Марка у школі, тому він не знає іншого формату навчання і не запитує, коли можна повернутися до класу. Моя співрозмовниця зауважує, що поки не відомо, чи будуть цього року школи працювати у звичному форматі, все залежить від кількості хворих та від того, як швидко буде вакцина. «Тут питання стоїть так: або тобі важливе здоров'я дитини, вчителя, бабусь, дідусів, або щоб дитина була у школі, – коментує пані Марія. – Переваг дистанційного навчання бачу мало, бо ж мета школи для мене – виховувати в дитині самостійність, навчити розв’язувати конфлікти, ухвалювати рішення тощо. А дистанційний формат цьому не сприяє. Втім, він дає можливість батькам почути контент уроку і бути у контексті світу дитини. Для мене важливо, щоб син розвивав емоційний інтелект у школі, тим більше, що це не перший клас і хлопчик вміє вже читати прості слова, додавати та віднімати, тобто академічно батькам не важко. Звісно, чекаємо, коли все повернеться до звичного стану».

Олена Кушпер проживає у маленькому містечку Оксфорд. Її восьмирічна донечка Марія пішла до третього класу. Навчання у неї розпочалося 8 вересня, втім, кожна школа тут має свій графік. Пані Олена розповідає, що перед початком навчального року батькам треба було вирішити: пускатимуть вони своїх дітей до закладу освіти чи ні. Якщо обирають другий варіант, то у них з’являється альтернатива школі – державна організація, яка забезпечить онлайн-навчання для їхніх дітей. Моя співрозмовниця вирішила не відмовлятися від послуг школи. Звичайно, пандемія дещо змінила навчальний процес.

– У нашій школі гібридне навчання, тобто два дні діти ходять до школи, решта днів – дистанційне та онлайн-навчання, – розповідає О. Кушпер. – Зменшилася тривалість шкільного дня. Немає обіду, учні можуть його придбати або отримати безплатно, але їсти можна лише вдома. В школі є окремі входи та виходи для певних класів, щоб уникнути скупчення. Вранці дітям міряють температуру, далі обробляють руки антисептиком. Батьки, перед тим як привести дитину до школи чи посадити її в шкільний автобус, заповнюють форму, в якій вказують, чи немає у неї симптомів захворювання. Якщо є хоч один, дитина повинна залишитися вдома. Зменшилася наповнюваність класів з 15-17 до 8 осіб у кожній підгрупі. На партах встановили прозорі щитки у вигляді літери «П». Діти приходять до школи в масках, також адміністрація закладу просить батьків, щоб у рюкзаку була запасна маска про всяк випадок. Під час дистанційного навчання школа користується програмою «Google classroom».

Змінилися і самі уроки, особливо в початковій школі, де навчання відбувається у формі гри. «Вчителі раніше сідали з дітьми в коло на килимі та гралися в різні ігри. Таким чином діти вивчали літери, цифри, фігури та інше. Старші читали одне одному, навіть були уроки читання зі спеціально тренованими собаками, це створювало затишок у школі, діти були щасливі, відверті з учителями та сприймали їх як друзів», – розповідає мама третьокласниці.

Важливий момент, якому позаздрять чимало батьків українських школярів, – кожній дитині до початку навчання видали комп’ютер додому зі встановленою навчальною програмою для виконання домашніх завдань та спілкування з учителями, якщо в процесі засвоєння матеріалу виникнуть якісь питання. «Батьки повинні заплатити лише страховий внесок за комп’ютер та придбати чохол за власні кошти. Вартість такої послуги 18 доларів, – далі провадить наша співрозмовниця. – Крім того, батькам або опікунам (малозабезпеченим чи тим, у яких проблеми з інтернетом) дають за необхідності можливість підключення до всесвітньої мережі від мобільного оператора».

Звичайно, що батьки насамперед переживають за безпеку своїх дітлахів у школі. О. Кушпер наголошує, що наразі навчання в закладі освіти виглядає безпечним. «Директор і вчителі намагаються повернути комфорт, який був раніше, – ділиться враженнями жінка, – підтримати учнів. У школі є сервіс із догляду за дітьми до та після уроків».

Попри особливості навчання під час пандемії, певні незручності та обмеження пані Олена констатує: батьки щасливі, що школа повернулася в життя їхніх дітей, тепер вони більше цінують очний формат. «Найважливіше – створити безпечні умови для дітей і вчителів, а також за можливості підтримувати та допомагати, оскільки важко всім, – наголошує вона. – Ми всі одночасно потрапили в нову шкільну систему, тож нам залишається лише набратися терпіння».

Зі Сполучених Штатів Америки «подорожуємо» до Італії, а саме до містечка біля Венеції - Местре. Тут уже декілька років проживає Світлана Синишин. Її донечка Софійка пішла до шостого класу місцевої школи. Навчальний рік розпочався 14 вересня. Щоб адаптація пройшла легко, поки що навчання триває лише 3 години. Жінка зауважує, що це не пов'язано з коронавірусом, це традиційна практика на початку навчального року.

Але особливостей вистачає. Зокрема, обов’язковим атрибутом школярів у Местре є захисна маска. «Заходити до навчального закладу кожен учень має в масці, – розповідає моя співрозмовниця. – Коли дитина сидить за партою, то може її зняти, проте обов’язково мусить її знову одягнути, якщо встає зі свого місця чи ходить по класу. Під час гімнастики у спортзалі учні можуть бути без масок, але обов’язковою є дистанція 2 метри. У класі теж потрібно дотримуватися дистанції один метр».

Обов’язковою є дезинфекція рук антисептиком входячи до школи та виходячи з неї. Щогодини учень має протерти свою парту, а вчителі дезінфікують свої робочі стіл і стілець. Також не можна обмінюватися чи ділитися з кимось своїм шкільним приладдям та підручниками.

Пані Світлана задоволена організацією навчального процесу, каже, все зроблено чітко і на рівні. За безпеку своєї донечки у школі не переживає. Щодо дистанційного формату навчання, то наразі про нього не згадують і роблять усе можливе, щоб школи працювали стаціонарно.

У Любові Якимів, яка проживає в іспанському селі Фіскалі, двоє школярів – другокласник Максим та восьмикласниця Діана. Навчальний рік для її сина розпочався 7 вересня, а для доньки – 15-го, адже вони ходять до різних шкіл.

Жінка розповідає, що учні до восьмого класу включно навчаються лише в школі, а дев’ятикласники і старші – у напівдистанційному форматі. Їх ділять на дві групи, які навчаються по черзі. Тобто старшокласники по пів тижня ходять до школи і студіюють програму в дистанційному форматі.

«Батьки до школи не заходять, вчителі забирають дітей від воріт, – продовжує пані Люба. – Для старших учнів зробили окремий вхід і виділили окремі години для кожного класу».

Тут діти розпочинають свою шкільну історію дуже рано, з трьох років. Під час пандемії для учнів із шести років та вчителів маска є обов’язковою. «Моєму синові в школі сказали, що маску вони можуть зняти лише коли їдять зранку бутерброд і п’ють воду. У всіх інших випадках знімати її не можна, – розповідає жінка. – Діти звикли до масок, адже ходять в них вже пів року. В Іспанії це нині обов’язковий атрибут, ти не можеш вийти з дому без маски, інакше «світить» штраф 100 євро».

Щоранку батьки мають міряти дітям температуру, при кашлі, нежиті діти залишаються вдома. Самостійно зайти до школи учні не можуть, повинні чекати своєї черги надворі, дотримуючись дистанції згідно зі спеціальною розміткою. Також змінився режим роботи іспанських шкіл, тепер навчання закінчується о 14-й, а не о 17 год., як було раніше.

Попередній навчальний рік в Іспанії, як і в нас та в багатьох інших країнах, завершився у дистанційному форматі. Повернення до «дистанційки» прогнозують і цього року, якщо епідеміологічна ситуація буде погіршуватися. Пані Люба каже, що це питання часу. «Оскільки наші діти три місяці навчалися дистанційно, то більшість батьків вже готові технічно до такого формату: придбали комп’ютери, принтери, фарби. Але, звичайно, очне навчання значно ефективніше», – підсумовує вона.