…Ранок. Місто вже прокинулося. Іванофранківці поспішають на роботу. Та село, як відомо, прокидається набагато швидше – треба ж бо і худобу обійти, і до міста встигнути. Отож жіночка, очевидно, із приміського села, вже на «робочому місці» – на вулиці Січових стрільців, у самому центрі міста, поблизу головпошти. На тротуарі розкладено молоко в пластикових пляшках, сир, сметану. Незабаром до неї приєднаються і продавці фруктів. Яблука різних сортів, груші, сливи, словом, усе, що душа забажає. Рівень «комфорту» зашкалює. «Послуги» максимально наближено до покупців. Працюєш у центрі, вибіг на кілька хвилин – і вже скупився. Ні на ринок, ні до супермаркету йти не треба, і маску вдягати не треба… Як відомо, Івано-Франківськ є одним із найкомфортніших міст України. Очевидно, врахували й цей «показник»…
Та це лише «квіточки». Навпроти готелю «Надія», біля уже зачиненого «Вопака» – жіночок з дарами природи й плодами людської праці ще більше, напевне, для зручності туристів... А ось на тротуарі на вулиці Коновальця неподалік обласної дитячої лікарні – справжнісінький базарчик. За кілька метрів до нього якийсь чоловік влаштував справжній «магазин» секонд хенду просто неба. На вішаках висять сорочки, майки, перед ними «вишикувалися» ряди мештів і черевиків. Згадую, як недавно на одному із телеканалів журналістка із захопленням розповідала про уроки просто неба в якійсь із українських шкіл. Тож і я вирішила розповісти, що й ми у креативності не пасемо задніх…
Та ніякий базарчик не зрівняється із базаром, у який перетворено весь район центрального міського ринку. Площа біля універмагу, тротуари поблизу так званого «п’ятачка» – суцільні лотки з крамом – труси, майки, футболки, книжки, кава з Італії і т. д. А продуктами торгують аж до автобусної зупинки «Крок». Вулицю Тичини спокійно можна перейменовувати на «район секонд хенд». Уздовж зеленого будівельного паркану розкладено на хіднику: книжки, мальовані тарілки, якесь залізяччя, шкарбуни, а ганчір’я висить на шнурках.
І чомусь ні поліція, ні муніципальна варта, ні мер у свої «чорні п’ятниці» вперто не хочуть помічати цей безлад. Правда, на моє запитання, чи не розганяють, жіночка з вулиці Тичини відповіла «Буває…» Та, очевидно, судячи зі спокійної обстановки в «районі секонд хенд», буває не часто.
Така коротенька екскурсія нашим європейським містом. А щодо Шанхаю – то суцільним «базаром» він був на початку XX ст., коли став головним фінансовим центром Далекого Сходу. Нині, на початку XXI-го, – це сучасний мегаполіс, найбільше за чисельністю населення місто Китаю. Може, через століття цивілізація прийде й до нас…
