Про проблеми української соборності, лінії розколу країни, прискорення формування української політичної нації з огляду на російську агресію, російський вплив на українську соборність і її перспективу, особливості відзначення на Прикарпатті 100-річчя Великої Злуки – урочистого оголошення 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві універсалу про об’єднання УНР і ЗУНР у соборну Україну – для читачів газети «Галичина» розповів доктор історичних наук, професор ПНУ ім. В. Стефаника, депутат Івано-Франківської обласної ради Сергій АДАМОВИЧ:
– Соборність української нації сформувалася в період ще Київської Русі, коли Рюриковичі з’єднали в єдину імперію східноєвропейські слов’янські племінні об’єднання. Однак і після втрати державності на багато століть українці під окупацією різних іноземних правлячих режимів зберегли відчуття належності до спільної історичної спадщини та єдиної нації. Еліта козацької державності та генії української нації ХІХ століття Іван Котляревський, Пантелеймон Куліш, Тарас Шевченко, Микола Драгоманов, Леся Українка, Іван Франко та інші леліяли живий вогонь соборності для наступних поколінь українців.
Завірюха Першої світової війни відкрила можливості для об’єднання українців. Злука ЗУНР та УНР 22 січня 1919 р. стала символом неперервної єдності української нації. І ні репресії тоталітарних режимів, ні Голодомори та війни ХХ століття не змогли зруйнувати єдності українців.
Соборність знову була підтверджена мільйонним ланцюгом єдності уже 21 січня 1990 р. Натомість 22 січня 2014 р. розпочався новітній рахунок героїв, котрі й донині гинуть за свободу Батьківщини, а 22 січня 2015 р. закінчилися героїчні бої «кіборгів» за термінали Донецького аеропорту.
І хоча юридичним підтвердженням соборності стали результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. (за незалежність проголосувала переважна кількість виборців, навіть у Криму суверенітет підтримали 54 відсотки), спочатку Компартія СРСР, КДБ, а потім і спецслужби Росії інспірували сепаратистські рухи в регіонах України. Через зовнішнє втручання штучно з’явилися кримська автономія, донецький економічний сепаратизм, новоросійство, закарпатське русинство. Є документальні підтвердження причетності Росії до організації дезінтеграційних процесів в Україні ще на початку 90-х рр. ХХ століття.
Насправді історико-культурні та політико-економічні відмінності регіонів України не є унікальними і в багатьох розвинених демократичних країнах світу існують не штучні, а історично обґрунтовані передумови до розпаду та сепаратистські рухи, що загрожують державному існуванню країн (Іспанія, Бельгія, Канада і т. д.).
Варто відзначити, що зі здобуттям Україною незалежності акцент смислового наповнення терміну «соборність» змістився від об’єднання всіх етнічних земель в одну державу до духовної єдності всіх українців. Хоча за межами республіки залишилися землі Закерзоння в Польщі, Пряшівщини у Словаччині, Мараморощини в Румунії, Берестейщини в Білорусі, а також етнічні українські землі Кубані, Бєлгородської та Курської областей Росії, але Україна неухильно дотримувалася міжнародно-правового законодавства про недоторканність кордонів суверенних держав.
Однак російська військова агресія в 2014 р. й окупація росіянами Криму та частини Донецької та Луганської областей актуалізували первинне значення терміну «соборність». І як 100 років тому скривавлену Україну намагалися розшматувати більшовицька Росія, новопостала Польська держава, Угорщина та Румунія, так і сьогодні в умовах важкої гібридної війни з Росією наші країни-сусіди демонструють імперські претензії на українські землі і намагаються чинити тиск на нашу внутрішню політику. Як тоді, так і тепер, не завжди гідно поводиться політичний провід, та й простий люд не завжди відзначається високою національною свідомістю.
Проте через агресивну мілітаристську політику російської владної кліки, яка принесла військові нещастя і тимчасову втрату територій, «забамбулені» українці Сходу і Півдня України позбуваються віри в «русскій мір», згадують рідну українську культуру та мову, повертаються в лоно Української Церкви. Путін своєю несамовитою поведінкою сприяє очищенню і духовному єднанню української нації.
Варто відзначити, що на Прикарпатті ґрунтовно підготувалися до відзначення 100-річчя Злуки ЗУНР та УНР. 2 березня 2018 р. сесія обласної ради прийняла обласну комплексну програму «Відзначення в області 100-річчя створення Західно-Української Народної Республіки і 100-річчя Акта Злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки» на 2018-2019 рр.
Виконання програми за широкого висвітлення у ЗМІ протягом року дасть змогу належно формувати національну політику пам’яті, здійснити патріотичне виховання молоді, пропагувати українську національну історію, забезпечити підтримку науковців.
