Місто в січні скоротило половину своєї торішньої заборгованости і має шанс у лютому повністю розрахуватися з підрядниками за виконані в 2019 році роботи. Про це заявила заступник міського голови — начальник фінансового управління Вікторія Сусаніна. Причиною такої фінансової ситуації в Івано-Франківську стало те, що держава з року в рік недофінансовує свої делеговані повноваження і місто мусить це брати на себе.
Наприкінці минулого року Івано-Франківськ мав потребу в 135 млн грн освітянської субвенції на виплату заробітної плати педагогічним працівникам. Аналогічна ситуація, за словами В. Сусаніної, була і з медичною субвенцією. Але неодноразові звернення міста в зв’язку з цим як до центральної, так і до обласної влади не мали позитивного вирішення. При розподілі додаткової субвенції з Держбюджету облдержадміністрація наділила коштами тільки райони, а Івано-Франківськ мусив перекривати зарплатні борги лише своїми силами. Також із передбачених торік 348 млн грн на ремонт доріг в області Івано-Франківськ отримав нуль.
Тож під кінець 2019 року за дорученням міського голови, щоб забезпечити виплату зарплат учителям і медикам, було перерозподілено кошти міського бюджету і тимчасово зупинено розрахунок з підрядниками за виконані роботи. Власне, саме через це і виникли проблеми міста з підрядними організаціями, які виконували його замовлення.
«З одного боку, децентралізація – це наразі чи не найбільш вдала реформа в Україні, бо місцеве самоврядування отримало більше повноважень, — каже міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків. — Але водночас виникла велика проблема із освітньою та медичною субвенціями, на які нема повного забезпечення з боку держави. Свої зобов’язання вона перекладає на місцеві бюджети. Якщо раніше проблеми з коштами починалися восени, то сьогодні їх відчуваємо вже на початку року: недофінансування освітньої субвенції в Івано-Франківську перевищує 12 млн грн. Таке саме з медициною, яка не забезпечена коштами на зарплату навіть на 50%. Нині не зрозуміло, як з 1 квітня буде функціонувати 2-3-тя ланки системи охорони здоров’я, на які не виділено коштів, – каже Р. Марцінків. – Відверто кажучи, я переживаю, що ця реформа призведе до того, що стане величезним додатковим навантаженням на місцеві бюджети. Фактично держава підштовхує органи місцевого самоврядування до масового скорочення людей, не давши прямої вказівки на це, проте обмеживши фінансування. Саме тому Івано-Франківськ змушений робити запозичення, шукати інші джерела залучення коштів, щоб забезпечити виплати зарплати вчителям і медикам нашого міста. Бо надсилання звернень до київських інстанцій не допомагає — там кажуть скорочувати витрати. Ми щороку їх і так урізаємо, але це не вихід, адже місто повинно розвиватися. Для того, щоб виконати бюджет з делегованих повноважень, нам треба три місяці збирати доходи. Отож якщо бюджет-2019 був дефіцитним, то бюджет-2020 є бюджетом виживання».
І це справді так: якщо в 2019 році доходи місцевого бюджету міська рада затверджувала в розмірі 3 млрд гривень, а видатки – 3,5 млрд, запланувавши взяти в кредит 500 млн грн, що не вдалося, то на 2020 рік доходи мають становити лише 2,6 млрд грн і видатки – 2,5 млрд грн. Найбільше видатків у міській скарбниці на 2020 рік передбачено на освіту – майже 1,1 млрд грн (43%). З них субвенція з Держбюджету становить 375 млн грн. Тож місту знову доведеться дофінансовувати галузь. Медичну субвенцію закладено лише на перший квартал, і що буде далі з фінансуванням охорони здоров’я, у міськвиконкомі наразі не знають.
«Ми вважаємо це несправедливим розподілом Державного бюджету, – переконує Р. Марцінків. – Для того, щоб містові розвиватися в майбутньому, треба вкладати кошти вже нині, бо воно не може зупинятися через фінансову кризу. Тож нам доводиться залазити в борги. Але, з другого боку, запозичення — це теж цілком нормальна практика для європейських міст. Вважаю, що Франківськ правильно чинить, вчасно виплачуючи заробітну плату своїм бюджетникам, незважаючи на зовнішні обставини. Також уже три роки в місті діє програма місцевих пільг, за якою матеріальну допомогу отримують малозабезпечені сім’ї, учасники бойових дій, діти з церебральним паралічем, щомісячну доплату до пенсій мають ветерани ОУН-УПА і сім’ї загиблих в Афганістані. Бо це наші люди, і ми на фінансову підтримку для них виділяємо з міського бюджету близько 35 млн грн».
Одним із значущих факторів, який спричинив дефіцит у міському бюджеті, стало збільшення суми реверсної дотації, тобто коштів, які місцеві бюджети передають до Державного, вважає В. Сусаніна. За формулою підраховано: якщо в місті надходження із ПДФО на одного жителя є більшими, ніж середній показник в Україні, то до Держбюджету вилучають певні кошти, які містові не повертають. Тобто держава вважає, що місто має забагато власних доходів, і забирає це до Держбюджету. У 2017 році це був 21 млн грн, у 2018-му – 52 млн, у 2019-му – 73 млн.
«Я мав можливість ознайомитись з містами східної України та їхніми бюджетами, – розповідав Р. Марцінків. – На жаль, такої ситуації, як у нас, в них немає. Там у повному обсязі забезпечують виплату заробітної плати бюджетникам за рахунок державної субвенції. Прикро, але ті регіони, які найбільше підтримували Революцію Гідности, нині не мають фінансової підтримки з боку держави».
Такі підходи центральної влади свідчать, звичайно, про подвійні стандарти і політичну доцільність. Однак причиною того, що уряд все глибше залазить у кишеню місцевого самоврядування, є не лише політичні причини, а й незадовільна економічна політика в державі. На це вказала і протестна акція «Хвиля гніву», яка прокотилася Україною в другій половині січня ц. р., у т. ч. в Івано-Франківську.
