Таких періодичних видань нині в Україні залишилось обмаль, тож вони, як мовлять, на вагу золота. Йдеться про краєзнавчий літературно-мистецький журнал «Серафинці» (редактор – письменник Василь Бабій). Певна річ, у кожному з його чотирьох номерів, які вже побачили світ, представлено більшою чи меншою мірою серафинецьку тематику. Не виняток і новий номер видання, який відкривається переднім словом редактора «І знову, і ще раз «Серафинці».
Зокрема В. Бабій нагадує, що з його рідного села Серафинців на Городенківщині вийшла «плеяда письменників – від Степана Шухевича, Івана Козаченка до Олексія Островського і Любомира Стринаглюка», і робить висновок: «Це особливість Серафинецької аури – притягати до себе все значиме і знакове, жити духовними традиціями…». Тож у цьому контексті він запропонував до 150-літнього ювілею уродженця Серафинців Левка Бачинського, яке відзначатимуть наступного року, в селі, де вже є вулиця його імені та встановлено пам’ятний знак віцепрезидентові ЗУНР, створити і його кімнату-музей, а також заснувати премію ім. Л. Бачинського.
У новому числі журналу вміщено розповіді про трьох відомих серафинчан: Романа Блонського (1931–2016), багатолітнього чільника Городенківської ЦРЛ (1960–1987), кандидата медичних наук, депутата обласної ради першого демократичного скликання, заступника голови РДА (1994–1997); його брата Івана Блонського – доктора наук, професора, який працює в Інституті фізики НАН України, є членом-кореспондентом цієї національної академії зі спеціальності «експериментальна фізика твердого тіла»; Євгена Лучицького, доктора медичних наук, професора, нині керівника відділу репродуктивної ендокринології Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В. Комісаренка НАМН України.
Знайомить журнал читачів і з городенківцем Володимиром Никифоруком – поетом, прозаїком, краєзнавцем, котрий створив і вже багато років видає альманах «Ямгорів» (направду, Городенківщині пощастило мати аж два періодичні видання журнального формату!). Також у новому числі «Серафинців» надруковано підготовлені Василем Фалатом і Мартою Ілієвич відомості про серафинецьких довгожителів – і нині сущих, і тих, які відійшли у вічність.
Та, звичайно, тематичні обрії цього періодичного видання розпросторюються далеко за межі Серафинців, як і його авторами є письменники й журналісти з усього Прикарпаття та й з-за його меж. На перших сторінках журналу В. Бабій подає інформацію «30 кроків назустріч…» (ювілею відновлення Незалежності України) – про три десятки заходів, проведених за досить короткий період – з червня до 24 серпня 2021 р. відродженим в Івано-Франківську Товариством письменників і журналістів ім. І. Франка, що діяло у Львові у 20–30-х роках минулого століття, пише про публічну презентацію в малій залі обласної філармонії ім. Іри Маланюк цього товариства, про присудження заснованої ТОПІЖ премії ім. Івана Козаченка поету й журналісту Іванові Гавриловичу – він став уже третім її лауреатом.
В есеї, присвяченому 130-річчю еміграції до Канади, В. Бабій згадує і тих членів своєї родини й інших серафинчан, котрі виїхали за океан. На сторінках журналу він також розмірковує над походженням назви міста Галича, над тим, хто є автором «Слова про Ігорів похід». Ще з одного есею читач дізнається, з якого історичного часу Галицьке князівство належить називати вже королівством. Надруковано у «Серафинцях» і розповідь В. Бабія про його серпневу поїздку до Чорногорії, а також прозові гумористичні мініатюри письменника. Свої віршовані гуморески подав до цього номера видання й Іван Війтенко.
Власне, художнє слово прикарпатських літераторів широко представлено на сторінках «Серафинців». Журнал ознайомлює із прозовими творами вже згаданого Олексія Островського (передруковано публікацію «Великдень» із городенківського часопису «Край» за квітень 1991 р.), Лариси Колесник, Богдана Гасюка, Галини Мельник, яка також запропонувала увазі читачів і свою поезію. Василь Мойсишин на сторінках видання розповідає про захопливі кількаденні походи карпатськими хребтами на території нашої й Закарпатської областей, які він із друзями здійснив у червні й серпні нинішнього року.
Опубліковано поезії Ярослава Ткачівського, Володимира Гросевича, твори громадянської лірики Лесі Степовички із м. Дніпра, вірші киянки Людмили Москалюк – уродженки Хмельниччини, випускниці тодішнього Івано-Франківського педінституту. Творчий доробок цієї авторки, яка померла торік, представив на сторінках видання Євген Баран. Вміщено також його есеї-присвяти двом поетам: українському – Сергієві Пантюку «на щербатий ювілей» та білоруському – Володимиру Некляєву до 75-річчя, а також рецензію на книжку есеїв Павла Вольвача «20+1, або Земля мертвих».
Книжку самого Євгена Барана – збірку щоденникових медитацій та афоризмів «З «Книги Живих»», як і дебютну прозову книжку юної авторки Ольги Камінської «Театр тіней», прорецензувала в цьому номері журналу Юлія Сільчук. А Марія Грицюк подала до нього рецензії на антологію «Стефаниківський ЧИН» (у ній представлено художню, наукову та мистецьку творчість лауреатів обласної премії ім. В. Стефаника в різні роки – викладачів ПНУ ім. В. Стефаника), упорядник і автор вступного слова до якої – той самий Євген Баран, та на тритомне у чотирьох книгах видання творчої спадщини Василя Стефаника (голова редакційної колегії – професор Степан Хороб, а невтомний пан Євген є упорядником і автором післямови до другої книги першого тому, в якій вміщено листи геніального новеліста).
До 130-річчя від дня народження Марійки Підгірянки надруковано розвідку Василя Левицького про вчительську працю й життя цієї поетеси на Тлумаччині (1929–1957 рр.). А тема дослідження Михайла Батога – Тлумач у житті і творчості Тадеуша Голлендера, відомого польського поета, журналіста, публіциста, сатирика і перекладача.
Як свідчення жахіть Голодомору 1932–1933 рр. запропонував для опублікування в «Серафинцях» Володимир Смирнов спогади його тітки Раїси Степанівни Курди про голод у селі Старий Любар на Житомирщині. До речі, вони були вже надруковані і в спецвипуску «Галичини» за 7 листопада 1995 р.
Іван Гаврилович розповідає на сторінках «Серафинців» про 8-й Всеукраїнський літературно-краєзнавчий фестиваль «Письменницька ватра» над Черемошем», який у жовтні відбувся на Верховинщині, про інші важливі події літературного життя області (до речі, воно відображене і на численних світлинах, що прикрашають останні сторінки журналу). Футбольну тему представлено у новому номері журналу публікацією Ігоря Костюка та віршем згаданого серафинчанина Василя Фалата.
Насамкінець зазначу, що одним із співзасновників видання була Серафинецька сільська рада. Але цей орган місцевого самоврядування в результаті адміністративно-територіальної реформи перестав існувати, тож, за словами В. Бабія, четвертий номер журналу вийшов на пожертви членів ТОПІЖ, яке теж є співзасновником журналу, і повернути їм бодай частину витрачених коштів допоможуть ті читачі, хто купить примірник нового числа видання. І таких виявилось немало під час його недавньої презентації в читальній залі Івано-Франківської центральної міської бібліотеки.
