Цього року розбіжність між датами Пасхи у римо-католиків, з одного боку, та греко-католиків і православних – з другого, сягнула чотирьох тижнів. Власне, як зазвичай, то й здебільшого в Україні ми, по суті, одні й ті самі віряни, відзначаємо Великдень нарізно. Торік, приміром ця розбіжність була мінімальною – тиждень. І рідко коли буває так, як, скажімо, 2017-го, що дати збігаються.

Отже, й у цьому разі, як і щороку перед Різдвом Христовим, українське суспільство турбує календарне питання. Чому християни святкують одні з найголовніших церковних свят у різні дні? Чому українців роз’єднує навіть те, що згідно з Євангельським «Аби всі були одно…» мало б гуртувати? Від чого залежить такий (не)порядок речей?

Уся річ, знову ж таки, як і у випадку з Різдвом Христовим, – у відмінності між григоріанським та юліанським календарями, якими послуговуються християни відповідно західного та східного обрядів. Дату ж Пасхи всі вираховують однаково. Як і вирішили на Першому Вселенському соборі християнської церкви 325 року. Спочатку має настати весняне рівнодення, а потім сходить повний місяць. І вже наступна неділя після повні – Великдень.

Але 1582-го католики перейшли на новий григоріанський календар, що відповідає світському, за яким нині живемо. Його сформували так, що весняне рівнодення як астрономічне явище припадає на одну й ту саму дату щороку, тобто тоді, коли це явище й настає у природі. За юліанським же календарем, за яким ведуть релігійне життя православні та греко-католики, весняне рівнодення «відстає» на 13 днів, а повний місяць «настає» на чотири дні пізніше, ніж насправді. Тому регулярно й виникає та розбіжність, і такий «розбрат» зберігається вже понад пів тисячоліття.

Але чи не можна тепер, у вік новітніх технологій, коли церкви мають вебсайти, електронні пошти, ведуть онлайн-трансляції проповідей, зробити так, аби християни, якщо не всього світу, то принаймні в Україні святкували Великдень разом щороку? У Православній церкві кажуть, що будь-які спроби уніфікувати дату Воскресіння Христового можуть призвести до появи третього календаря й до ще більшого розколу, коли одні й далі триматимуться двох старих календарних систем, а інші христосуватимуться вже за новою. Таке побоювання цілком резонне, твердить релігієзнавець Дмитро Горєвой. Втім, за його словами, у ПЦУ, яка перебуває у стані перманентної війни з УПЦ МП, більше непокояться тим, що там (у Москві) це розцінять, скажімо, як зраду віри. Тому, мовляв, і не робитимуть жодних кроків у тому напрямі.

Та все ж ідея уніфікації пасхалій, схоже, таки назріла. Принаймні цю можливість уже взялися обговорювати на офіційному рівні представники Ватикану (Курт Кох) і Константинополя (Йов (Геча), оскільки обидва престоли зійшлися на тому, що християнам належить мати одну-єдину дату Великодня, а не дві.

Як вважають фахівці, зручною нагодою для здійснення цієї календарної реформи може стати 1700-річчя від дня скликання Першого Вселенського собору християнської церкви, яке відзначатимемо 2025-го. До речі, того ж року Великдень і в західній, і у східній церквах знову припаде на одну й ту саму неділю.