Саме під такою назвою в Навчально-науковому юридичному інституті Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника відбулася ІІІ науково-практична конференція з міжнародною участю. ЇЇ організаторами виступили Центр документування та дослідження воєнних злочинів, кафедра теорії та історії держави і права, кафедра політики у сфері боротьби зі злочинністю та кримінального права, кафедра судочинства, кафедра правоохоронної діяльності Навчально-наукового юридичного інституту ПНУ й громадська організація «Поступовий гурт франківців». Науковий захід присвятили пам’яті першого виконувача обов’язків завідувача кафедри теорії та історії держави і права Михайла Наума.
Роботу конференції з вітальним словом розпочала перший проректор ПНУ, доктор економічних наук, професор Валентина Якубів.
У межах пленарного засідання виступили провідні українські й зарубіжні науковці. Зокрема член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, професор, заступник директора Інституту історії України НАН України Олександр Реєнт виступив з доповіддю «Від Романових до Путіна: криваве розлучення України з Російською імперією». Доктор права, факультету права Університету Париж XII Валь-де-Марн, адвокат Паризької асоціація адвокатів Ніколя Ліньоль акцентував на практичних аспектах компенсації цивільним жертвам в умовах російського вторгнення в Україну. Заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент Національної академії правових наук України, академік (дійсний член) НАН ВО України, доктор юридичних наук, професор кафедри політики у сфері боротьби зі злочинністю та кримінального права Навчально-наукового юридичного інституту ПНУ Павло Фріс зосередив свою увагу на політичному факторі агресії Росії проти України.
Доктор юридичних наук, професор, керівник секретаріату Конституційного суду України Віктор Бесчастний говорив про правозахисні організації як суб’єкт документування воєнних злочинів. А керівник представництва «Реконінг Проджект» в Україні Максімас Мілта презентував доповідь «Універсальна юрисдикція як інструмент міжнародного правосуддя щодо російських воєнних злочинів: досвід кримінального позову «Реконінг Проджект» в Аргентині». Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф, науковий співробітник Інституту історії України НАН України Світлана Маховська акцентувала на усній історії як методі фіксації воєнних злочинів...
Далі робота конференції продовжилася у п’ятьох секціях: «Воєнні злочини та злочини проти людяності, що були скоєні збройними силами Московського царства, Російської імперії, СРСР та РФ»; «Перспективи покарання громадян Російської Федерації за воєнні злочини в Україні»; «Війна Росії проти України як геноцид українського народу; «Правова політика в умовах агресії Російської Федерації» і «Документування воєнних злочинів».
Доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри судочинства Навчально-наукового юридичного інституту ПНУ ім. В. Стефаника Юлія Кернякевич-Танасійчук у розмові з журналістами підкреслила, що конференція присвячена історичним аспектам, політиці в сфері боротьби зі злочинністю і впливу воєнного стану на всі інші сфери правової політики держави. Зокрема це сімейне і трудове право, питання житлового права, відшкодування заподіяної шкоди відповідними воєнними злочинами.
Ю. Кернякевич-Танасійчук наголосила на важливості документування воєнних злочинів: «Документування почалося ще на початку війни. У той час з ініціативи доктора історичних наук Сергія Адамовича зародився наш Центр документування та дослідження воєнних злочинів. Було задокументовано чимало фактів. І це свідчення, відеодокази і речові докази. Постраждалі внутрішньо переміщені особи не завжди хочуть розповідати, тому що це є питання не лише фізичного, а й психологічного і морального болю. Проте свідчення важливі, оскільки це є та частина, з якою інститут громадянського суспільства, як помітний учасник всіх процесів у державі, може допомогти й органам правоохоронної системи, подавши їх додатково в сукупності всіх матеріалів, як докази для подальшого притягнення до відповідальності осіб, які винні у вчиненні цих всіх кримінальних правопорушень».
Доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри теорії та історії держави і права Навчально-наукового юридичного інституту ПНУ ім. В. Стефаника, координатор ГО «Поступовий гурт франківців» Сергій Адамович, який є керівником Центру документування та дослідження воєнних злочинів, акцентував: «З березня 2022 року ми працюємо над документуванням, тобто опитуємо внутрішньо переміщених осіб на предмет воєнних злочинів, злочинної агресії, злочинів проти людяності, що вчинили російські загарбники після широкомасштабного вторгнення.
Наша робота має три складових. Спочатку це збирання і документування свідчень, відтак – наукове опрацювання. Ми збираємо ці свідчення для того, щоб вони потім послужили документами для Європейського суду з прав людини і для трибуналу, який почали створювати в Європейському Союзі, і, сподіваємось, що цього року його робота вже стартуватиме. Цей матеріал має послужити підставою для покарання. Тому і конференція називається «Від документування – до покарання». Одна зі складових цієї тріади – накопичити матеріали, щоб мати підстави для покарання від права на справедливість для людей до історичного покарання, щоб рашизм був засуджений так, як засуджений сьогодні нацизм».
Також С. Адамович розповів про те, як відбувається саме документування: «Спочатку ми працювали в ЦНАПах, куди прибували на реєстрацію переселенці. Відтоді, як дані оцифрували, ми їздили по шелтерах, тобто місцях, де вони компактно проживали. Працювали зі структурами, які мають осередки спілкування з ВПО і допомагають їм – «Карітас», «Рокада», «Я – Херсон». Ми паралельно намагалися привозити переселенцям гуманітарну допомогу. Таким чином накопичили на сьогодні понад тисячу двісті свідчень.
Коли я опитував, то кожного разу думав, що нічого страшнішого вже не почую… Напевно, кожна нація має якусь особливість. Стосовно росіян – то це вміння робити щось жахливе. Починаючи від того, що вони крали віконні рами (невідомо, як їх мали доставити додому) і закінчуючи катуваннями, сексуальним насиллям, вбивствами. Якщо говорити про катування, то найулюбленіша їхня «забава» – це використання електроструму. Чесно кажучи, після цих всіх опитувань є травматичні синдроми і в тих, хто опитує, тому що це передається. Насправді, це найбільш документована війна, бо ми живемо в ній. Засоби комунікації дозволяють фактично паралельно існувати. Також це дозволяє нам накопичити достатньо задокументованих фактів для того, щоб, сподіваюся, притягнути Росію до кримінальної відповідальності, бо непокаране зло народжує нове зло».
За словами С. Адамовича представники Центру документування та дослідження воєнних злочинів відвідали 33 шелтери Західної України.
Доктор юридичних наук, професор кафедри політики у сфері боротьби зі злочинністю та кримінального права Навчально-наукового юридичного інституту ПНУ Павло Фріс, відповідаючи на запитання журналістів, підкреслив: «Як би сьогодні не відбувались події на міжнародній арені у наших відносинах і з нашими союзниками, і з нашими ворогами, рано чи пізно Божа справедливість настане, і варвари будуть притягнуті до кримінальної відповідальності. І тому цей масив задокументованих фактів слугуватиме фундаментом кримінальної відповідальності агресора».
Підбиваючи підсумки заходу, директор Навчально-наукового юридичного інституту ПНУ ім. В. Стефаника Юрій Микитин у розмові з журналісткою «Галичини» наголосив: «Конференція «Російські воєнні злочини – від документування до покарання» стала традиційною для Навчально-наукового юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника і проводиться втретє. Щороку кількість її учасників збільшується і розширюється їхня географія. Цього разу до роботи конференції долучилися понад шістдесят учасників із України, Франції, Литви, Польщі, Чехії. Спектр виступів охопив проблематику воєнних злочинів та злочинів проти людяності, що були скоєні збройними силами різних російських державних утворень (історичний аспект), перспектив покарання громадян РФ за воєнні злочини в Україні, воєн Росії проти України як геноциду українського народу, правової політики України та документування воєнних злочинів в умовах агресії».
