В Україні рівень зарплат у різних галузях упав майже наполовину, а близько третини працівників зіткнулися з потребою пошуку роботи. Щонайменше в найближчі два роки розміри наших заробітків не повернуться на довоєнний рівень. Зрештою, й затребуваними на ринку праці будуть далеко не всі професії.

Як вижити в нових умовах? Очікувати, що війна закінчиться найближчими тижнями, а економіка миттю відновиться, не варто. Звісно, такий варіант також не можна відкидати, проте планувати своє життя слід усе-таки з огляду на так званий більш збалансований сценарій. Одне з таких прогностичних накреслень недавно розробив та опублікував Національний банк України.

Згідно з ним, на нас чекають щонайменше два економічно дуже важкі роки. Проблеми з демографічною ситуацією, з ринком праці існували й до війни. А тепер значно загостряться. Скажімо, як прогнозують у НБУ, реальна зарплата (з урахуванням інфляції) 2022-го впаде на 27 відсотків. Тож навіть 2024-го, як стверджують економічні експерти, після гіпотетично нашої перемоги над «ерефією», її розмір буде нижчим за той рівень заробітків в Україні, який існував до лютого цього року.

Тобто, інакше кажучи, й через два роки українці зароблятимуть менше, ніж до війни. Утім, такий сценарій ще вважають порівняно позитивним. У разі ж військової ескалації, нових руйнувань та високих ризиків окупації ситуація може й погіршитися.

Зрештою, річ навіть не в розмірах заробленого. На часі – проблема, як взагалі не зостатися без місця праці. Якщо першими тижнями після початку війни роботодавці намагалися зберегти робочі місця, то тепер зробити це стає дедалі важче. Тому звільнення будуть і надалі – у складній економічній ситуації без цього не обійтися. І це відбуватиметься з причин як закриття, так і оптимізації (скорочення числа працівників) підприємств. Залишатимуть критичний персонал – тих співробітників, без яких обійтися буде дуже складно і які створюють більшу додаткову вартість, тобто заробляють для компанії більше, ніж отримують у вигляді зарплати.

Тому важливо бути у пріоритеті в керівництва, щоби бути частиною критичного персоналу, бути етичним, готовим експериментувати, здобувати нові навики, бути корисним в умовах трансформації.

Важливо також мати можливість розраховувати на допомогу найближчого оточення – насамперед родини. Члени сім’ї, що працюють, у такій ситуації мають підтримувати пенсіонерів і тих, хто тимчасово залишився без заробітку. Також у такий період варто відмовитися від усіх додаткових необов’язкових витрат. Наприклад, замість оренди житла можна на якийсь час переїхати до батьків, а походи в кав’ярні та ресторани замінити сімейними вечерями вдома.

У час активних військових дій бізнесові та українцям варто шукати варіанти роботи для Збройних сил. А після закінчення війни – адаптовуватися до нових потреб економіки, яка переживатиме період трансформи. Отже, потрібно вже тепер інвестувати в навики, які будуть потрібні після війни. А попит тоді матимуть фахівці, які працюють на відновлення інфраструктури, логістики, йдеться у звіті НБУ. Є й буде також потреба у реабілітологах, психологах, учителях. А з другого боку, військові розробки та навики можна використовувати й у цивільній економіці. Наприклад, оператори дронів можуть з їхньою поміччю допомагати ДСНС, доставляти вогнегасники тощо.

А от попит на працівників промислових видів діяльності залишатиметься порівняно слабким, оскільки відновлення зруйнованих виробничих потужностей потребуватиме значного часу. Крім того, скорочення робочої сили, зокрема виїзд працездатного населення за кордон, може призвести до гострого дефіциту працівників в окремих галузях...

Загалом очікувати миттєвого відновлення економіки після перемоги не варто. Логістичні ланцюжки порушено, підприємства знищено, а демографічна ситуація значно погіршилась. Однак після кризового падіння економіка обов’язково почне зростати. І в разі проведення швидких реформ, фінансування від ЄС та інших партнерів ситуація може кардинально поліпшитись уже незабаром після закінчення війни.