Преосвященним владикам, всечесним та всесвітлішим отцям, преподобним монахам і монахиням, возлюбленим братам і сестрам у Христі Івано-Франківської митрополії УГКЦ – Христос рождається! Славіте Його!

Зібравшись за святковим столом на Святвечір у родинному колі, ми по-особливому переживаємо навечір’я Різдва Христового, розуміючи, що у світ прийшла досконала Божа Любов.

Дорогі брати і сестри, цей празник Різдва є особливо близьким нам тепер, у нелегкий час боротьби з недугою, яка охопила всю земну кулю. Пильно вдивляючись у події понад двотисячолітньої давнини, ми вкотре можемо переконатися, що Господь з нами. Увійшовши до вифлеємської стаєнки, бачимо щасливу Родину, бо вони необхідні одне одному, вони не є самотні. Застановімося: чи не у цьому таємниця справжнього щастя? Бути потрібним комусь! Навіть якщо інколи ми почуваємося самотніми, не сумуймо, адже ми також належимо до Божої Родини – до Церкви Христової. Берімо собі за приклад Сина Божого, Який прийшов як упокорена таїнственна Любов. Саме у цьому справжня суть Різдва: Господь приходить до всіх, щоб послужити кожному, а тим самим наголосити на гідності і величі людини, подаючи особистий приклад служіння.

Сьогодні дякуємо сотням і тисячам вірних нашої архієпархії, які відгукнулися на заклик Церкви і підтримали всі цьогорічні соціальні ініціативи із закупівлі захисного інвентаря та антисептичних засобів для тих, хто потребував, апарату штучної вентиляції легень, надання безоплатних обідів населенню найбільш вразливих категорій. Особливі слова нашої поваги і вдячності нехай пролунають у кожній родині лікаря, медичної сестри, санітара, педагога чи катехита. Запевняємо у молитвах наших воїнів, які вже сьомий рік боронять Батьківщину Україну від ворожих зазіхань. Згадуємо у молитві нашу молодь та старших людей, владу, поліцію, переселенців та заробітчан. Молимося за всіх хворих і терплячих, а особливо за ангелів-хоронителів сьогодення – лікарів та всіх медичних працівників. Ми сьогодні стоїмо перед багатьма викликами та труднощами, але навіть серед найбільших випробувань пам’ятаймо слова, які були сказані Пречистій Діві Марії, що «нічого бо немає неможливого в Бога» (Лк. 1, 37). Навіть якщо ми не зможемо до кінця зрозуміти все те, що відбувається навколо, за прикладом Марії, навчімося довіряти Богові й казати Йому: «Так!». Нехай події Різдва Христового ще більше згуртують нас, додадуть сили і наснаги жити, любити і служити Господеві та Батьківщині нашій Україні, складаючи щоденну жертву і відкриваючи для себе волю Божу та дорогу до святості і Царства Небесного.

Улюблені у Христі отці, брати і сестри!

Минуло дві тисячі двадцять років, як ангельську пісню «Слава на небі Богові…» почули в часі народження Спасителя у Вифлеємі. Ми з вами чуємо її упродовж церковного року, та якось особливо відчуваємо її велич у дні різдвяних свят. Упродовж двох тисячоліть Вифлеємська зоря ніколи не згасала, а звіщала й нині звіщає людству про містерійний прихід на землю Божого Дитятка. Щоб зрозуміти глибокий зміст цього свята, звернімось найперше до Святого Письма, адже «так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однонародженого, щоб кожен, хто увірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне. Бо не послав Бог Сина Свого у світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через нього» (Ів. 3:16).

Вірмо в це! Ці слова стосуються кожного. Адже кожен повинен зрозуміти й відчути у своєму серці, що Христос прийшов на землю, щоб оселитись у наших душах. Без такого розуміння цьогорічне святкування стане порожнім звуком й буде ще одним доказом того, що попри суєтні приготування ми чимраз далі відходимо від справжнього розуміння приходу на землю другої Особи Святої Тройці – Христа Спасителя.

Свято Різдва Христового – це водночас і початок нового року в житті кожної людини, її Церкви та народу. Цьогорічні привітання лунають у тяжких життєвих обставинах. На Сході триває війна, гинуть люди, горе прийшло до багатьох українських сімей. Йде війна і на невидимому фронті – це боротьба з коронавірусом, який забрав уже тисячі життів. Що чекає нас у Новому 2021 році?

Роздумуючи над цим та возносячи подячні молитви Богові, не забудьмо принести Христові і свої дарунки – увагу і посильну допомогу бідним, хворим, немічним, самотнім, прибитим горем та знедоленим. Зробімо це, і наше свято буде осяяне Божою Любов’ю, з якою переплітатиметься любов наших ближніх. Отож у дусі Христової любови молімось й віддано працюймо над становленням та розбудовою структур ПЦУ, якій 6 січня 2019 року за промислом Божим вручив Томос Вселенський Патріарх Варфоломій. А спільна праця і молитва стануть нашим найбільшим дарунком у день народження Сина Божого – нашого Спасителя.

Вітаю усіх та прошу Всевишнього, щоб Боже Дитятко повсякчас обдаровувало нас усіх щедрими Божими ласками та благословило Україну і весь український народ.

Дорогі у Христі боголюбиві духовні отці, монахи і монахині, благочестиві жителі Богом благословенного Прикарпаття!

У цю предивну, воістину святу і довіку благословенну ніч, в яку народився Предвічний Бог, прагнення бути духовними учасниками різдвяної події об'єднує всіх нас, віруючих людей, на молитві в храмі.

Євангельське оповідання доносить до нас зворушливі подробиці подій Різдва Христового. Для простих і бідних пастухів, при чудовому ангельському співі розкрилися небеса і Ангел Господній, з'явившись їм, промовив: «Я сповіщаю вам велику радість, яка буде всім людям: бо нині народився вам у місті Давидовому Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2, 10-11). Ці слова Ангела Господнього прозвучали до пастухів аж ніяк не в самому затишному і спокійному місці на землі. Палестина була розділена ворожнечею: супуручності між царем Іродом і римлянами, юдеями і самарянами, тими, хто погоджувався з римською окупацією, і тими, хто був проти неї, чимось нагадують наше сьогоднішнє життя.

З розвитком сучасної науки і техніки, коли простим натисканням декількох кнопок можна легко багато чого досягти, люди повірили, що вони всемогутні і допомоги від Господа і Його існування немає ніякої необхідності. Однак з'являється вірус, який нагадує нам про те, що ми зовсім не всемогутні, а навпаки, слабкі істоти. Всього за лічені тижні вірус перевернув у світовому масштабі всі соціальні, політичні, культурні та економічні аспекти життя так, що, ймовірно, в майбутньому світ будуть розділяти на ери до виникнення вірусу і після нього. Все, що нині відбувається у світі, є ще однією причиною замислитися над тим, що для нас по-справжньому цінне і значуще. Христос в Євангелії говорить нам про нетлінні скарби: «Готуйте собі.., невичерпний скарб той у небі, куди не закрадається злодій, і міль не точить, бо де скарб ваш, там і серце ваше буде» (Лк.12: 33-34). Наші безсмертні душі є найголовнішим скарбом. І чим ми їх наповнимо, те і заберемо з собою у вічність.

Гаряче закликаю всіх вас посилити наші спільні молитви за те, щоб Господь дарував нам можливість залишатися співучасниками благодатного літургійного життя Церкви, щоб Святе Таїнство Євхаристії звершувалося і вірні могли зі сміливістю приступати до Святих Христових Таїн. Помолімося, щоб турботлива рука люблячого Отця Небесного обтерла кожну сльозу з очей засмучених, щоб, взявши твердо цю простягнуту нам руку, ми змогли впевнено пройти крізь всі випробування, від відчаю до Надії, від смерті до життя, від мороку до світла!

Дорогі у Христі духоносні отці, возлюблені брати і сестри, від усієї повноти свого серця вітаю вас з Різдвом Господа і Бога нашого Ісуса Христа. Бажаю всім священникам і дияконам, монахам і монахиням, всім жителям області благодатної Божої допомоги у всі дні життя! Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця хай буде з усіма вами! Мир, радість духовну, здоров’я і спасіння хай дарує усім вам Христос Спаситель!

Дорогі в Христі!

Різдво Христове – це світло Божого милосердя. Вифлеємська зірка засіяла на небі у момент народження Спасителя і вказала шлях трьом мудрецям зі своїми дарами до маленького Ісуса. На жаль, більше ніхто не зрозумів значення срібного світла з неба, бо земні клопоти, наче бур’яни, закрили Правду Божого Світла для людей.

Світло Божої присутності спочатку викликає страх у людей. Та страх людський минає, і пастухи охоче йдуть поклонитися Новонародженому Месії і відтак самі стають благовісниками довгоочікуваної радості.

Новонароджений Спаситель з Вифлеєму – це воплочена Божа любов і животворча сила, котра переборює кожну пандемію й усуває всякий страх втратити здоров’я чи працю. Вона забирає душевний неспокій, непевність у завтрашньому дні. Божа любов розвиває у людині радість і допомагає долати труднощі сьогодення. Бог приходить до нас як беззахисна дитина і дозволяє себе покласти в ясла на сіні, обійняти себе людськими руками. Всемогутній Бог нічого не потребує, але робить себе потребуючим, немічним і залежним від тепла людської любові! Він робить нас нині спроможними без страху розкрити наші обійми ближньому і кожному, хто має потребу.

Різдво Христове – це сповнення повноти часу для нашого українського народу. Святкуючи Різдво Христове, усвідомлюємо наше спасіння. Віра в Бога дає силу робити добрі діла, котрі спасають і допомагають перебороти всі пандемії і негаразди.

Різдвяна зірка світить уже понад дві тисячі років і не тьмяніє, торкаючись душі кожної людини. Нехай її тихе сяйво буде сьогодні в кожній українській оселі, а найбільше там, де війна, смерть, страх і неспокій від пандемії, де людське горе, сльози, смуток і зневіра. Месія приходить у світ і Своєю любов’ю лікує людські рани, хоча сам стає зранений нашими гріхами, наповненими людською гординею.

Сина Божого, Який народився у Вифлеємі, прославляймо у молитвах і колядках. Але найбільше потрудімося для того, щоб усе наше життя було сповнене добра й любові одне до одного, а також до наших ворогів.

З Різдвом Христовим щиро вітаю всіх вірних Коломийської єпархії, а особливо заробітчан, дітей і молодь, немічних і бідних. Молитвами і ділами милосердя підтримуймо наших воїнів. Бажаємо миру й радості, хворим – оздоровлення Божою благодаттю. Відродження бажаємо Україні, любові і спокою – нашим вірним, у кожну хатину – смачної куті. Всім веселих свят Різдва Христового та щасливого, мирного і благословенного нового року!

Благословення Господнє на вас!

Знову з духовним трепетом і радістю ми чуємо ангельську пісню: «Слава у вишніх Богу, мир на землі, в людях благовоління!» (Лк. 2, 14).

На горизонті людської історії зійшло Сонце правди. Своїм Різдвом Бог приніс нове в наші відносини – Він підніс людину до синівського достоїнства, показавши для Свого творіння новий шлях до досконалості, морального і духовного зростання: «Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного» (Ів. 13, 34). Ця головна заповідь кардинально змінює людські відносини – за умови, що людина сама цього бажає, тому що Бог не рятує нас без нас самих.

Свята Церква, згідно зі словами Самого Спасителя, навчає нас навіть серед життєвих бід берегти в своїх серцях і сповіщати всім людям ту радість, яка прийшла до нас з Висоти і про яку в Євангелії написано, що ніхто її не відніме (Ів. 16, 22).

Різдво Христове сповіщає нам, що ми покликані бути вірними Богу, служити Йому, навчитися любити, прославляти і дякувати. В Євангельській розмові зі своїми учнями Господь навчає: «Якщо любите Мене, виконуйте заповіді Мої» (Ів. 14, 15). Шлях заповідей Бога – постійна і складна боротьба людини з самою собою: зі своїми пристрастями, гріхами і поганими звичками.

Перші слова ангелів, благовісників Народження Месії, які лунали до пастухів, були: «Не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. Бо нині у місті Давидовому Народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь». Ці ангельські слова сьогодні по-особливому лунають для нас, охоплених страхом епідемії, перед загрозою хвороби. Тому, прославляючи прихід Месії у піснеспівах і колядках, покладімо всю надію у своїх тривогах і переживаннях на Нього. Нам, православним християнам, особливо у час випробувань, варто пам’ятати, що жодне зло у світі не може затьмарити вищу істину, яка від самого Бога. У злі немає новизни. Людство добре знає всі маски зла. Зло паразитує і не має власного джерела буття. Лише у Божій любові до людини відкривається вічна новизна. Бог у Своїй любові творить новий світ, нову людину. І ця творча дія знову починається з часу Його незбагненного Втілення.

Переживаючи та святкуючи Народження Господа Ісуса Христа, приготуймо і всі ми ясла власних душ для покладення у них нашого Спасителя. І тоді радість від Божественної присутності у нашій душі дасть силу пройти всі випробування, виголошуючи: «І уповати буду на Нього і спасуся Ним, бо з нами Бог»!

Нехай це величне свято, освітлене сяйвом Вифлиємської зірки, завжди просвічує наші душі, даючи нам силу йти шляхом Самого Христа! Нехай святі дні Різдва будуть для нас часом особливої духовної радості і пізнання великого і благого Промислу Божого, який відкрився кожній людині в Його смиренному Різдві. Бачачи благовоління наших сердець, нехай милість і благодать Господа нашого наповнить кожну мить нашого життя. Амінь!