Чесно кажучи, ми вже звикли до того, що розпал літа означає зменшення ділової активності, кількості економічних новин. У цей час людей більше цікавлять відпочинок, розваги, подорожі. А тут ще й коронавірус, котрий перетворив країну не так у поле змагання за економічні здобутки, як у палату, де борються за виживання, а часто – і просто за життя.

Зрештою, навіть тему, що, як ми переконані, стане об’єктом для численних обговорень ще на тривалий час, не можна назвати аж такою «свіжою». Бо ще на початку липня цього року прем’єр-міністр Денис Шмигаль повідомив про плани щодо підвищення мінімальної заробітної плати (МЗП) у країні в три етапи, починаючи з вересня цього року.

Втім, коли стало відомо про те, що Президент В. Зеленський передав до Верховної Ради відповідний законопроєкт, котрий стосується підвищення мінзарплати вже з вересня, ця тема отримала черговий поштовх, котрий стимулював політиків, економістів і просто небайдужих до життя в Україні людей до обговорення та висловлення власних думок та оцінок.

Три етапи підвищення

Нагадаємо, що Д. Шмигаль розповів про поступове підвищення мінімальної заробітної плати. Зокрема на своїй сторінці у фейсбуку прем’єр повідомив: «Уряд запланував три етапи підвищення мінімальної зарплати на наступний рік. З 1 вересня МЗП зросте до 5000 грн (+277 грн, або +5,9%). З 1 січня 2021 р. МЗП зросте до 6000 грн (+1000 грн, або +20%). З 1 липня 2021 року МЗП зросте до 6500 грн (+500 грн, або +8,3%)».

Він також пояснив і мотиви такого рішення. За словами глави уряду, бачення щодо необхідності підвищувати мінзарплату ґрунтується на п’яти чинниках (споживчий попит, інфляція, зайнятість, подолання бідності, нерівність). 

Згідно з розрахунками, збільшення мінімальної заробітної плати стимулюватиме споживчий попит на українську продукцію, дасть змогу привести мінімальну зарплату відповідно до розміру реального прожиткового мінімуму, який зараз фактично становить 4,9 тис. грн, збільшить відрахування до Державного бюджету та не матиме значного впливу на інфляцію. Принагідно також нагадаємо, що у липні мінімальна заробітна плата становила 4 723 грн на місяць, або 28,31 грн у погодинному розмірі.

Безпосередній старт для бурхливого обговорення цієї теми дали в Офісі Президента, коли наприкінці минулого тижня заступник глави ОП Юлія Ковалів на брифінгу повідомила про те, що Володимир Зеленський внесе до Верховної Ради законопроєкт про підвищення мінімальної зарплати до 5 тис. грн. Вона повідомила, що парламент може розглянути документ на позачерговому засіданні в серпні. «Відповідно до запропонованих змін до бюджету, основним джерелом для фінансування такого збільшення мінімальної зарплати стане передусім економія на обслуговуванні держборгу», – пояснила заступник голови ОП. Також Ю. Ковалів заінтригувала тим, що, мовляв, схвалений урядом макропрогноз передбачає «двоповерхове» підвищення мінімальної зарплати в 2021 році: до 6 тис. грн і 6,5 тис. На цій базі плануватимуть бюджет на 2021 рік, який відповідно до закону уряд подасть до парламенту до 15 вересня.

Трохи теорії щодо МЗП

Кілька слів про саму мінімальну заробітну плату. За своєю суттю, це той найменший розмір заробітку, який роботодавці можуть легально платити своїм працівникам. Це ще й свого роду сигнал найманим працівникам про те, що дешевше за певний рівень вони не повинні продавати свою працю.

Зауважимо також, що економісти по-різному оцінюють встановлення державою розміру МЗП. Вони погоджуються із тим, що це підвищує стандарти життя, теоретично це також мало би стимулювати продуктивність праці, сприяти приростові інвестицій. Разом з тим вони відзначають, що державне втручання у регулювання ринку праці може, навпаки, призвести до зростання бідності і безробіття, а від бізнесу вимагатиме підвищувати вартість своєї продукції для того, аби могти виплачувати більшу зарплату. Крім того, багатьох підприємців це може стимулювати до переходу в тіньовий сектор економіки, де державні регулювання не діють.

Втім, ніхто не має сумнівів, що підвищення мінімальної заробітної плати є одним із механізмів збільшення надходжень до Держбюджету, бо податок із заробітку пропорційно йде як до центральної скарбниці, так і до місцевих (через єдиний соцвнесок (ЄСВ), податок на доходи фізосіб (ПДФО), і наразі ще й військовий збір).

Думаю, читачам буде цікаво дізнатися про кілька фактів з історії української МЗП. Наприклад, з 1 липня 1991 року вона становила 185 карбованців, а уже в березні 1996-го – 1,5 мільйона крб. Того ж року після запровадження гривні ці мільйони перетворились на 15 гривень. Були роки, коли про підвищення мінзарплати забували – 1994–1995, 1997, 2001, 2014. У інші роки цей показник переглядали і по п’ять разів, як, наприклад, 2012-го: з 1 073 грн на початку року і до 1 134 грн наприкінці.

Напевно, найбільш пам’ятне підвищення МЗП відбулося з 1 січня 2017 року, коли уряд В. Гройсмана удвоє підвищив встановлений наприкінці 2016-го рівень у 1 600 гривень за місяць – до 3 200 грн. Тоді, пригадується, було також багато розмов про майбутні катастрофічні наслідки від такого підвищення. Лякали традиційно шаленим зростанням інфляції, тінізацією ринку праці, банкрутствами малого та середнього бізнесу. Однак, на диво, країна доволі спокійно пережила це зростання мінзарплати. Разом з тим, добробут пересічного українця зріс. Однак протягом певного часу існувала зрівнялівка: лікар отримував майже таку саму заробітну плату, як і прибиральниця, маючи незрівнянні навантаження і відповідальність.

Що стосується розміру підвищення МЗП, то лише у цьому тисячолітті ми уже мали, крім згаданих 100 відсотків у 2017 році, понад 31 відсоток зростання – у 2001 р., загалом понад 25 відсотків – 2004-го, понад 33 відсотки – 2005 р. Найменшим було зростання МЗП у липні 2010-го – на 4 гривні. Хоча, заради справедливості, мусимо зауважити, що загалом за той рік мінзарплата зростала уп’ятеро – сукупно десь на 178 гривень.

«За» і «проти» підвищення

Ще майже відразу після появи ініціативи щодо підвищення мінімальної заробітної плати на неї зреагували в Національному банку. Там висловили думку, що різке збільшення розміру мінімальної заробітної плати може вплинути на інфляцію та рівень безробіття в Україні. Про це повідомив заступник голови НБУ Дмитро Сологуб: «Якщо ви підвищуєте мінімальну заробітну плату, то це змінює також інші макроекономічні параметри. Наразі ми бачимо, що без цього інфляція залишатиметься у цільовому діапазоні, а якщо змоделювати ситуацію й буде підвищення мінімальної зарплати, і досить значне, то це впливатиме на макроекономічні показники, показники бюджету, інфляцію і безробіття».

«Окрім того, що це красива заява, у цих словах нічого немає, – вважає економіст, аналітик Борис Кушнірук. – Коли зарплату підвищують унаслідок продуктивності праці, коли зростає економіка, то це добре. Якщо збільшують зарплату при економіці, що падає, то це лише погіршує ситуацію… Ще більша проблема пов’язана із малим бізнесом. Передусім це вдарить по ньому. Адже витрати на зарплату та доходи від продукції не такі, як у великих компаніях. Відповідно держава їх практично примусить платити більше, збільшувати витрати, причому в ситуації з коронавірусом. За таких обставин бізнес буде змушений іти «в тінь» або закриватися, тому що платити буде нічим. Тому для бізнесу це практично примус до тінізації або припинення діяльності. Тобто нічого доброго від підвищення заробітної плати очікувати не варто».

Виступила категорично проти ухвалення президентського законопроєкту і Європейська бізнес-асоціація, якщо не буде знижено максимальну величину бази нарахування ЄСВ для запобігання зростанню навантаження на добросовісних платників. Як пояснили в асоціації, таке рішення посилить фіскальний тиск на оплату праці та спричинить зростання «тіньових» зарплат: «Немає сумнівів, що саме добросовісні платники відчують посилений тиск з боку держорганів, який вони здійснюватимуть у спробі компенсувати неминучі податкові втрати, що виникли через зростання «тіньового» сектора».

Нагадаємо також, що не так давно в інтерв’ю zn.ua певні сумніви висловлював і міністр фінансів нинішнього уряду Сергій Марченко.

«Ми звикли завдання, які нам ставлять, виконувати, і розрахунки у нас, звичайно, всі є. Щодо цього року: зростання МЗП прораховане, і ми готові до підвищення до 5 тисяч гривень. Ресурс є і доцільність також. Це нам дозволить частково покрити дефіцит Пенсійного фонду та пришвидшити певні процеси в економіці. 5 тисяч гривень для нас підйомна історія. Щодо підвищення до 6–6,5 тисячі 2021 року, то це вже поставлене завдання, і ми зараз виходимо з необхідності при формуванні бюджету на 2021-й знайти ресурс на його виконання. І макропрогноз ми будуємо з урахуванням того, що нам треба підвищувати МЗП до 6–6,5 тисячі гривень. Звичайно, це впливатиме на економічну динаміку, на фонд оплати праці, на інфляцію. Але на сьогодні я не можу вам сказати загалом про ефект від цього кроку. Тому що тут, з точки зору балансу бюджету, зиск отримують місцеві бюджети (бо у них осідає більша частина ПДФО) і Пенсійний фонд, а Державний бюджет виграє тільки частково, тому що бюджетна сфера суттєво зросте. І тут питання, в який спосіб ми це запроваджуватимемо. Чи ми будемо перший тарифний розряд підвищувати, в якому обсязі».

Крім того чільник Мінфіну вважає, що з точки зору громадян України, соціальної складової бюджету такий крок – це позитив. Але потрібно його збалансувати, оцінити вплив на ринок праці та інфляцію. На ці питання має бути спільна відповідь уряду і Національного банку. Та підкреслює, що наші міжнародні партнери, у тому числі МВФ, та й він особисто, – прихильники збільшення частки капітальних видатків у бюджеті як стимулу економіки.

Крім того, група експертів виступила у виданні «Українська правда» з різкою критикою рішення про підвищення мінзарплати. Вони наголошують, що зазвичай у світі підвищують МЗП, якщо продуктивність праці зростає, але деякі працівники не отримують достатню користь (винагороду) від цього. Тоді, мовляв, і запускають механізм підвищення мінімальної зарплати для компенсації розподілу створеного національного багатства серед найманих працівників. Проте в урядовому макроекономічному прогнозі чітко зазначено, що зростання продуктивності праці в економіці в наступні три роки залишатиметься млявим: 2–4% на рік.

За словами економістів, вітчизняна економіка має викривлену структуру. Частка інвестиційної компоненти у ВВП дуже мала: вона хронічно менша за 20%. Відповідно частка споживання в економіці завелика. Загалом же стимулювати приватне споживання замість інвестицій – неадекватний пріоритет, який обмежуватиме відновлення економіки не лише у 2021 році, а й у наступні, через невикористаний мультиплікативний ефект. Це насправді проїдання майбутнього.

Мінімальна заробітна плата також є індикатором розміру податків, до неї прив’язано багато обов'язкових платежів: від стелі з виплати ЄСВ та податків малих підприємців до податку на нерухомість для всіх громадян. Отже, підвищення мінімальної зарплати збільшить податкове навантаження на підприємства, які задля мінімізації податків офіційно платять працівникам лише «мінімалку», а все інше – «в конверті», стане тягарем для тих, хто справді платить «мінімалку», та для фізичних осіб–підприємців, що сплачують ЄСВ з розрахунку мінімальної зарплати. Тому автори рекомендують серед іншого згладити в часі анонсоване підвищення мінімальної зарплати, зафіксувавши перенесення його частини на 2022 рік.

Заклик Ігоря Юхновського

Від себе додамо, що ці публікації викликали доволі неоднозначну реакцію у читачів. Скажімо, відгукнувся на них і колишній міністр соціального захисту Андрій Рева, серед іншого відомий і тим, що стверджував, ніби українці забагато їдять. Цього разу він наполягає, що така критика урядових планів виглядає не інакше, як маніфест на захист «тіньової» економіки.

«Авторам так подобається виплата зарплат у конвертах, що вони навіть не уявлять, як може бути інакше! – пише Рева. – Майже 75% працівників малого і середнього бізнесу декларують доходи на рівні мінімальної заробітної плати. Серед них 80 тисяч – керівники таких підприємств. Після підвищення мінімальної зарплати їхні зарплати меншими не стануть, а ось платити до Пенсійного фонду і до бюджетів доведеться більше. На скільки? Сьогодні до Пенсійного фонду з мінімальної заробітної плати – 1 039 грн на місяць, з 1 вересня ц. р. – 1 100 грн на місяць. Тобто зростання на 71 грн на місяць. Єдиний податок для підприємців другої групи зростає з 944,6 грн на місяць до 1000 грн на місяць, тобто на 55,4 грн. Про які «непідйомні» податки йде мова? Може, краще припинити демагогію і почати розуміти, що в Україні, крім тіньовиків, які не бажають платити податки, ще існують чесні підприємці, які перебувають у гіршому становищі, ніж тіньовики. Що в Україні, крім тіньовиків, ще є вчителі, лікарі, військові, пенсіонери, врешті-решт, яких просто обкрадають ці особи».

Попри всю неоднозначність ставлення до самого колишнього міністра мусимо зазначити, що в його словах є певна логіка. Додамо лише, що він наразі каже лише про перший етап підвищення мінзарплати, а його опоненти більше схвильовані планами на наступний рік.

Що стосується того, чи потрібне підвищення мінімальної заробітної плати, то, з одного боку, хочеться нагадати, що середня зарплата в Україні, за даними статистики, уже сягнула за 11,5 тисячі грн. Тож видається, МЗП таки варто підвищувати. Хоча би для того, аби дати можливість людині заробити на своє життя, а не примушувати її випрошувати субсидії від держави.

Крім того, хочеться нагадати частину виступу знаного державного діяча Ігоря Юхновського під час урочистого засідання, присвяченого 30-й річниці ухвалення Декларації про суверенітет України.

«…Одне із найважливіших завдань держави – справедливість, – сказав тоді старійшина депутатського корпусу країни та відомий науковець. – Її в нашій державі не існує. Найбільшою виною попередніх керівників України є порушення закону вартості праці. Такого кардинального порушення, доведеного до абсурду, немає в жодній країні світу. Ні в Африці, ні в Океанії. У всьому світі, і особливо в європейській спільноті, є середня зарплата – це зарплата вчителя. Її величина становить вартість порядку 880 кілограмів хліба і тримається вже майже сотню років. Усі зарплати інших спеціальностей коливаються довкола середнього. Але коливаються, а не перевищують у сотні разів. Щоб утриматися, влада повинна справитись із цією проблемою. Сприяти рішенню Верховної Ради про введення прогресивного податку на зарплату залежно від її розміру, аж до 80 відсотків від величини заробітків».

Можу собі уявити, якою була б реакція різних чиновників, прокурорів, суддів, керівників державних та інших підприємств, коли б у Раді з’явився законопроєкт із пропозицією, озвученою Юхновським. Бо вже нині судді оскаржують обмеження власних заробітків, введене через коронакризу. І чомусь немає сумнівів у тому, що власний інтерес вони відсудять за допомогою колег. І лише про найбідніших немає кому подбати. Цікаво, а чи змогли би прожити нинішні критики урядової ініціативи та ревнителі інвестицій на 5000 грн на місяць? Щиро сумніваюсь.