Кіберфахівці Служби безпеки України викрили в нашій області чинного і колишнього прикордонників на продажеві інформації з обмеженим доступом з бази даних Державної прикордонної служби. Клієнтами фігурантів були зокрема учасники кримінальних угруповань.

За попередніми даними слідства, зловмисники продавали дані про перетин держкордону громадянами України та іноземцями, термін їх перебування в країні і наявність заборон на в’їзд чи виїзд. Свої «послуги» пропонували через спеціалізовані інтернет-сервіси. Оплату від замовників отримували на банківські картки. Про це повідомила пресслужба управління УСБУ в Івано-Франківській області.

Як ми довідалися, інформація, яку «зливали» зловмисники, до речі, обидва офіцери, була доволі затребуваною. Скажімо, особи, котрі, очевидно, мають за собою якісь «грішки», цікавилися, чи є на них орієнтування в прикордонній службі. Інакше кажучи, чи не затримають їх під час спроби виїхати за межі України. Деяких замовників отих «послуг» цікавило, чи вони не перебувають у списку осіб, котрим заборонено в’їзд до України. Міркуємо, це були іноземці. Ще одна категорія клієнтури – злісні неплатники аліментів.

Були й особи, котрих цікавили не власні персони, а люди, які мали перед ними певні зобов’язання, найімовірніше, фінансового характеру, і не виконали їх. Тож ці клієнти намагалися з’ясувати місце перебування не лише боржників, а й їхніх транспортних засобів. Очевидно, вони сподівалися вирішити свої питання самотужки. Але так робили не всі. Дехто вдавався до послуг кримінальних «колекторів», тобто угруповань, котрі «вибивають» гроші, які позичали під відсотки без укладання відповідних цивільно-правових угод. Зрештою, в таких оборудках до нотаріусів не звертаються. Хоча інколи діяльність цих «колекторів» буває ефективною і в умовах офіційно укладеної угоди. Бо навіть позитивне для кредитора рішення суду не гарантує одразу повернення боргу. А тут хлопці приїхали, «наїхали» – і вже не кредитор, а боржник шукає «п’ятого кута».

Зауважимо, що зловмисники недорого продавали конфіденційну інформацію. За попередніми даними (звісно, це має знайти підтвердження в суді), їхні «довідки» коштували від 100 до 500 гривень, діяльність тривала якихось пів року.

Наразі обом фігурантам повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 361-2 Кримінального кодексу України (несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації).