Останнім часом в українському політичному просторі почав витати дух виборів. Хоча відповідно до чинного законодавства чергові вибори президента України мали би відбутися 31 березня наступного року й офіційно кампанія ще не стартувала, та чимало потенційних кандидатів уже заявили про свою участь. Нині точаться дискусії про те, хто ж має найбільше шансів їх виграти. У соціологічних опитуваннях фігурує понад 10 прізвищ потенційних кандидатів у президенти. Не всі з них підтвердили свою участь у виборах, але рейтинг уже мають. Проте, як показує досвід, чимало претендентів долучиться до виборчих перегонів в останній момент.

Хто лідирує в президентській гонці? Хто з потенційних кандидатів має шанс на другий тур? Яка роль у президентських перегонах шоуменів Вакарчука і Зеленського? Чи можуть перенести президентські вибори? На ці запитання ми попросили відповісти політичного оглядача Костянтина Матвієнка (м. Київ), політичного експерта Олександра Палія (м. Київ) і доктора політичних наук, професора, завідувача кафедри політології ПНУ ім. В. Стефаника Василя Климончука.

– Єдиним об’єктивним критерієм лідерства у виборчих перегонах є соціологічні дослідження. А вони всі, без винятку, визначають перше місце за Юлією Тимошенко. На сьогодні Юлія Тимошенко – безумовний фаворит. Вона випереджає своїх найближчих конкурентів приблизно на шість відсотків. Це статистично значуща цифра. Отже, Ю. Тимошенко є лідером «номер один». Претенденти на другий тур змінюються. Певний час серед них був Анатолій Гриценко. Але його рейтинг почав підупадати, як і чинного Президента. З’явився Володимир Зеленський, який на сьогодні є реальним претендентом на другий тур. Але, підкреслюю, це в умовах, коли ще не стартувала виборча кампанія. Ще один кандидат із друзів відомого олігарха Ігоря Коломойського – Олександр Шевченко. Я не розглядаю його як такого, що може претендувати на помітне місце на виборах президента. Йому можна порекомендувати більш демократичну цінову політику на «Буковелі».

Цікавим є хід «Свободи», яка відмовилася від того, щоб висувати свого лідера, натомість запропонувавши кандидатуру Руслана Кошулинського, рейтинг якого наразі низький. Вакарчук досі не оголосив про те, що братиме участь у виборах, проте його розглядають як вірогідного кандидата.

Садовий вирішив самостійно брати участь у президентських виборах без жодних шансів на перемогу. На мою думку, він просто намагається закріпити позиції своєї політичної сили. Але «Самопоміч» навіть не потрапляє в парламент. Ця партія, яка замахувалася на певні політичні інновації, насправді може виявитися односезонним проектом. Прикро, оскільки вона демонструвала більш сучасні підходи до політичного процесу, ніж інші партії.

Дуже часто запитують про єдиного проросійського кандидата: чи це буде Бойко, чи Рабінович, чи Добкін, чи хтось інший? Але, за моїми підрахунками, єдиний проросійський кандидат не потрапить до другого туру. Причина, як на мене, полягає в тому, що важко бути проросійським кандидатом у країні, проти якої Росія розв’язала агресію. Мої колеги-експерти розглядають проросійського кандидата як вірогідного, проте я з цим не погоджуюся.

Думаю, що президентські вибори дуже прагнуть перенести. Але їх відтермінування спричинило би величезну недовіру до нас міжнародних партнерів, це більше би пошкодило, ніж дало вигоду.

– На сьогодні в нас дивна ситуація – ніби кандидатів значна кількість, але реальних з них буквально два-три. Абсолютна більшість кандидатів є фейковими або технічними. Ми бачимо, що нормальних, притомних кандидатів серед новачків фактично немає. Цей жалюгідний стан зумовлений тим, що олігархія має фінанси, а громадянське суспільство ще не навчилося консолідувати їх і не продаватися по дорозі.

Одні з «нових кандидатів» мають намір відтягнути голоси в інтересах якогось реального кандидата, або бути джерелом інформаційної підтримки йому. Або й просто мають намір торгувати своїм представництвом у виборчих комісіях. Чи, у кращому разі, – консолідувати підтримку задля майбутньої участі в парламентських виборах. Більшість із цих технічних кандидатів є наймитами або Росії, або когось з олігархів. Приміром, олігарх Коломойський, який завдав Україні колосальних збитків аферою з «ПриватБанком», висунув уже кілька кандидатів – серед них Зеленського, Олександра Шевченка тощо. Олігарх розкручує їх заради того, аби у потрібний момент «злити» під кандидата, який протистоятиме в другому турі Порошенку. Крім того, нещодавно Коломойський мав переговори особисто з Тимошенко, а також і з представниками Гриценка – з тією ж метою: змінити владу, яка не дає йому доїти Україну. Будемо сподіватися, що ситуація зміниться до наступних президентських виборів.

До останнього часу було три з половиною реальні кандидати – Порошенко, Тимошенко і Гриценко, а також Вакарчук, з участю якого у виборах наразі ще остаточно неясно. Останнім часом Гриценко випав з цієї обойми, не зумівши об’єднати навколо себе хоч якесь мінімальне середовище. Як люди можуть керувати країною, якщо вони не можуть керувати собою?

Тому, за фактом, зараз лише два реальні кандидати – Порошенко і Тимошенко. Причому Кремль явно ставить на Тимошенко, хоча, думаю, він би так само ставив на будь-кого, хто опонував би чинному Президентові.

Річ у тім, що Тимошенко має безліч корупційних скелетів у шафах, за які Росії зручно смикати, а також зрозумілі Кремлю політичні інстинкти. Натомість Порошенко в очах Кремля виглядає хитрим кондитером, який раз за разом взуває кремлівського «багатоходовочника» з усією його потугою та накраденими в росіян трильйонами, і не дає зжерти Україну.

Відновлення армії «з нуля», відновлення економічного зростання в умовах війни, асоціація з ЄС, безвіз, децентралізація, зростання експорту в ЄС за минулий рік на 30 відсотків, декомунізація, відмова від російського газу, переможений у суді «Газпром», який винен тепер Україні 2,6 млрд. дол., прибутковість «Нафтогазу», націоналізація «ПриватБанку» та «Укртелекому», зменшення впливу ключових олігархів Ахмєтова, Коломойського, Фірташа, Пінчука на політику, масове будівництво доріг, автокефалія, санкції, незрівнянно більш чиста система держзакупівель, ліквідація десятків олігархічних банків, електронне декларування доходів чиновників, прозорі правила приватизації держмайна – усе це очевидні здобутки України, які мусять визнавати навіть опоненти Порошенка.

Хоча країні нелегко. Але річ у тім, що наздоганяти Польщу й Чехію значно важче, незрівнянно легше скотитися до рівня Венесуели. Думаю, ці вибори будуть демонстрацією відповідальності українського народу, його стійкості до спокус популізму. Пригадую1993-й, коли одного дня за мою стипендію можна було купити коробку зефіру, а наступного – вже 1 чи 2 зефірини. Але у нас могло би бути гірше, бо у Венесуелі тепло й нема поряд такого ворога, як Росія.

Під час Революції гідності наш народ склав тест на щирість своїх прагнень добра країні, а тепер складатиме іспит на зрілість і на силу інстинкту самозбереження.

Перенесення виборів теоретично можливе суто в разі екстраординарних обставин – типу ворожого наступу або особливо великих диверсій, через воєнний чи надзвичайний стан. Зараз це дуже малоймовірно. Тим більше, успішно сформовано новий склад ЦВК.

– Вибори президента України відбудуться 31 березня 2019 року. І хоча офіційний старт кампанії – з 31 грудня, вже чітко спостерігається активність потенційних кандидатів, які братимуть участь у виборчих перегонах.

Згідно із соціологічними опитуваннями на сьогодні близько 17 кандидатів збираються балотуватись на пост президента України. Ймовірно, що кількість їх може збільшитись. Кожна виборча кампанія має свої особливості залежно від обставин (часу, політичної, соціально-економічної, міжнародної ситуації), які складаються в суспільстві в її період. Всі вони впливають на електоральну активність та вибір – емоційний, раціональний, протестний. Спостерігається певна динаміка зростання, вирівнювання та падіння рейтингів у потенційних кандидатів у президенти.

Лідером президентських рейтингів і головним конкурентом у першому та, схоже, другому турі відповідно до даних усіх соцопитувань є голова ВО «Батьківщина» Юлія Тимошенко. Вона заявила, що балотуватиметься у президенти і уже представила передвиборчу програму «Новий курс України». Слід зазначити, що це вже третя президентська кампанія лідера «Батьківщини». Маючи високий рейтинг і великий досвід політичної діяльності, Ю. Тимошенко буде непросто протистояти своїм опонентам, передовсім чинному Президенту та іншим кандидатам, які можуть об’єднатися проти неї

.

Другим і основним лідером, попри дані соцопитувань, очевидно, буде чинний Президент України Петро Порошенко. Про це свідчать зростання рейтингу порівняно з літом та адміністративні й партійні можливості, яких не мають інші кандидати. Однак результат П. Порошенка залежатиме не так від виборчої кампанії, як від ситуації в суспільстві – економічного зростання, підвищення зарплат, пенсій, стану реформ. Якщо цього не буде, то і шансів буде менше.

Також на другий тур можуть претендувати й інші кандидати, наприклад, Анатолій Гриценко, який донедавна мав високий рейтинг, котрий зараз похитнувся. Цей кандидат також заявив про наміри балотуватися, маючи досвід двох кампаній у 2010 та 2014 роках. Ще однією кандидатурою в другому турі може бути представник від «Опозиційного блоку» Юрій Бойко, хоча заяви про участь у виборах він ще не зробив, але рейтинг у нього порівняно високий.

Нове явище в українській політиці – це можлива участь представників шоу-бізнесу в президентських перегонах. Святослав Вакарчук та Володимир Зеленський викликали в українському політикумі певний ажіотаж. Не заявляючи про свої наміри, але будучи включеними до списків соцопитувань, отримали доволі високі рейтинги. Хоча значного результату вони, схоже, не досягнуть, але певну кількість відсотків, необхідних для виходу в другий тур, можуть забрати у лідерів перегонів.

Ще однією особливістю президентської кампанії 2019 року є участь двох кандидатів від Прикарпаття – Юрія Дерев’янка та Олександра Шевченка.

Юрій Дерев’янко, лідер партії «Воля», яка у 2017 році об’єдналася з політичною силою Михайла Саакашвілі «Рух нових сил». За даними соцопитувань, рейтинг у нього невисокий, але певний ресурс та структура, яку було вибудувано під парламентські вибори, дадуть йому можливість підготувати основу для майбутніх парламентських виборів і, можливо, вийти за межі регіонального політика.

Позафракційний мажоритарник від Івано-Франківщини – Олександр Шевченко бере участь у праймеріз УКРОПу. Якщо здобуде перемогу у праймеріз, за рішенням з’їзду партії буде балотуватися в президенти.

О. Шевченко відомий як власник гірськолижного комплексу «Буковель», яким був до 2014 року. Свою передвиборчу програму позиціонує з успіхом та розвитком на «Буковелі»: «Збудували Буковель – збудуємо Україну». Завдяки благодійному фонду Олександра Шевченка здійснено велику кількість соціальних проектів, які додають позитиву його політичній діяльності. Участь у праймеріз дає можливість кандидату вийти за межі регіонального політика і взяти участь у всеукраїнському турі. На сьогодні відповідно до різних соцопитувань рейтинг у кандидата невисокий, але він може змінюватися відповідно до ситуації в країні. Найбільшу підтримку, ймовірно, отримає на Заході України, чим відбере голоси у лідерів виборчих перегонів.

Президентська кампанія в Україні набирає певної динаміки, хоча до офіційного старту є ще достатньо часу. Можемо спостерігати активність серед потенційних кандидатів, які вже не вперше беруть участь у виборах такого формату. Гіпотетично можна прогнозувати перенесення виборів, але на сьогодні такої загрози немає.

*На головній сторінці – фрагмент із картини «Політична гра» сучасного голландського художника Ян ван Гога, котрий із 1990-х проживає в Україні