Нинішній рік поєднав для нас дві дати, пов’язані з легендарним композитором, виконавцем, музикантом, поетом-піснярем Володимиром Івасюком. Відзначаємо 70-річчя від дня народження одного з фундаторів української естрадної музики і, на жаль, уже 40-річчя його загадкової смерті. А вона була – є вагомі підстави так стверджувати й заперечувати офіційну версію правоохоронних органів – не самогубством, а скоєним КДБ за наказом найвищого радянського керівництва вбивством молодого навдивовижу творчо обдарованого автора суперпопулярних пісень українською мовою за його любов до України, патріотизм і небажання обслуговувати у сфері мистецтва інтереси тоталітарного режиму, відмову писати музику до російськомовних текстів.

Уродженець сусідньої Буковини, який не раз бував на Прикарпатті і мав знайомих серед творчих особистостей нашого краю, підніс українську пісню справді до висот світового визнання. Але маестро судилося прожити на світі лише 30 років, а він міг ще так багато зробити для свого народу… Про це мовили на недавньому вечорі в обласній філармонії ім. Іри Маланюк, присвяченому ювілею В. Івасюка, зокрема у виступі його сестри пані Галини. Звучали пісні композитора у виконанні прикарпатських співаків.

Одним із яскравих мистецьких штрихів цього вечора стала прем’єра пісні пам’яті Володимира Івасюка «Червоний цвіт на чорному роялі», яку написали поет Іван Гаврилович і композитор Мирослав Пастернак. Причому – і це унікальний випадок – прем’єра подвійна: спочатку її лірично й задушевно заспівали дуетом студентки Інституту мистецтв ПНУ ім. В. Стефаника Христина Кривень та Ірина Ящишин, а потім виконанням цього ж твору збурунив хвилю оплесків у переповненій глядацькій залі народний артист України, професор названого інституту Михайло Кривень.

За словами пана Михайла, він навіть не здогадувався, що одночасно з ним розучують нову пісню і в тому самому концерті випередять його з першим публічним виконанням «Червоного цвіту…» на кілька номерів Ірина та Христина (до речі, вона також родом із села Липівки на Рогатинщині, але не родичка, а однофамільниця народного артиста). Зазначимо, що варіант пісні у виконанні М. Кривеня через деякі її структурні музичні зміни відрізнявся від того, який почули глядачі на початку вечора до ювілею В. Івасюка. Співак переконаний, що мелодика твору тільки виграла завдяки його талановитому аранжуванню, здійсненому концертмейстером кафедри театрального і хореографічного мистецтва цього інституту Денисом Білієнком.

У такій вимогливості митців до якості вокального твору, який вони виносять на суд слухачів, немає нічого дивного, бо, як відомо, досконалість не знає меж. На прохання кількох івано-франківських шанувальників творчості В. Івасюка, котрі були на тому вечорі в обласній філармонії і їх заінтригувала подвійна прем’єра нової ліричної пісні про всенародного улюбленця, ми друкуємо її текст. Ця пісня переносить слухачів у Чернівецький меморіальний музей Володимира Івасюка, де стоїть чорний рояль, на якому композитор грав свої пісні й інструментальні твори, – тепер на ньому щоранку з’являються свіжі червоні троянди від шанувальників його невмирущої творчості.

Червоний цвіт на чорному роялі

Мовчав рояль – заждавсь мелодій,

Та чутно кроки від дверей.

Невже це ти зайшов, Володю,

У твого імені музей?

Знов надвечір принесеш коханій

Ти, Володю, рути дивний цвіт.

Ви свої сліди аж до світання

Будете губити у траві.

Злине твоя пісня понад горами

Крізь карпатський вранішній туман,

Понад українськими просторами –

Полетить вона й за океан.

Зайшов побачить батька й маму…

Не тишею дзвенить весь дім –

Твоїми юними літами

В родиннім дорогім гнізді.

Приспів

З вікна тобі всміхнувся промінь –

Він шле від сонечка привіт.

Троянд червоних, наче пломінь,

На чорному роялі цвіт.

Приспів

Загоїть наш і біль, і смуток

Враз пісня, що злетить, мов птах.

Цвіте твоя червона рута

В людських розкрилених серцях.

Приспів