«Вогонь запеклих не пече» – ці промовисті слова Кобзаря є бойовим девізом 44-ї окремої артилерійської бригади, створеної майже з нуля з початком російської агресії, яка нині дислокується в Тернополі. Як зазначила на брифінгу в Івано-Франківському обласному військкоматі представник цієї військової частини лейтенант Олена Павлова, розповідаючи про бойовий шлях бригади, у результаті відбиття ворожих атак артилеристи знищили велику кількість російських танків, батарею гаубиць калібру 122 мм, реактивний взвод БМ-21 «Град», мінометні батареї та іншу техніку й чимало живої сили ворога...

А от капітан Едуард Ласький, представник 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади, що дислокується в Коломиї, а нині виконує бойові завдання на території Луганської області, був на брифінгу дещо скромнішим: «Тільки за останній місяць наші бійці знищили кілька одиниць ворожої техніки».

Дійсно, деякі моменти ми бачили навіть по телевізору. А якщо загадати весь бойовий шлях бригади, скажімо, як під час другої ротації її бійці визволили від російських терористів два населені пункти і завдали чималих втрат ворогу, то є чим гордитися.

До речі, поки цей матеріал готувався до друку, надійшло повідомлення про знищення чергової одиниці ворожої техніки та снайперської пари. І зауважимо, що це все здійснили, захищаючи нашу землю, не якісь там міфічні «термінатори», хоча, пригадаймо, що за стійкість при обороні Донецького аеропорту навіть вороги назвали наших бійців «кіборгами».

Вони – військовослужбовці згадуваних 44-ї й 10-ї бригад, а також 128-ї гірсько-піхотної й 14-ї механізованої бригад, які дислокуються відповідно в Мукачевому на Закарпатті та Володимирі-Волинському на Волині, представники яких теж взяли участь у брифінгу, – звичайні люди. Це може бути твій сусід по під’їзду, односельчанин...

Настане час, коли взірці їхньої звитяги вивчатимуть у школах на уроках історії. Сюди, до речі, може потрапити і будь-хто з читачів цього матеріалу, якщо забажає піти на військову службу за контрактом.

Саме для набору майбутніх професійних військових і прибули до обласного військкомату представники згаданих частин. Так, нові контрактники потрібні. Дехто з бійців воює ще з 2015-го року і люди просто втомилися, – не приховував проблеми капітан Святослав Саджениця із 128-ї бригади.

У своїх виступах він та його побратими з інших частин наголошували на тому, як держава дбає про своїх захисників. Постійно зростає матеріальне забезпечення. Скажімо, у Сухопутних військах воно становить від 10 200 грн. для рядового складу і від 15 000 грн. - для офіцерів.

А за виконання бойових завдань на фронті виплачують додаткову винагороду. Нагадаємо і про пакет соціальних гарантій як для військовослужбовців, так і для членів їхніх сімей. Наприклад, за словами Е. Ласького, цього літа діти контрактників «десятки» безкоштовно відпочивали в таборах як в Україні, так і за кордоном.

Вирішують у державі й питання із забезпеченням житлом. З початку року вже близько десяти сімей військовослужбовців цієї частини отримали квартири. Ще потрібно наголосити на такому: якщо раніше компенсацію за оренду житла виплачували тільки офіцерам, то тепер це передбачено і для військовослужбовців старшинського, сержантського й рядового складу.

Армія потребує представників різних спеціальностей, і певний фах можна здобути безпосередньо під час проходження служби. І це стосується не тільки суто військового напрямку.

Скажімо, в тій же 10-й бригаді налагоджена співпраця з Івано-Франківським національним технічним університетом нафти і газу, завдяки чому військовослужбовці можуть здобути вищу освіту, так би мовити, «не відриваючись від виробництва». Викладачі університету самі приїжджають у частину для консультацій та прийому іспитів.

Можна багато ще написати про матеріальні вигоди військової служби за контрактом, але хочеться зауважити, що не тільки на них слід зосереджуватись. Якось автор цих рядків, їдучи в автобусі, почув, як дві панянки позаду обмивали «кісточки» своєму молодому односельчанину, котрий, мовляв, звабився на великі гроші і підписав контракт. Мені стало обурливо і образливо. Обернувшись до них, я сказав: «Ця людина, як ви кажете, за «великі гроші» ризикує життям, захищаючи зокрема й вас, щоби москалі не дісталися сюди. Але такі, як ви, не варті свободи, а лише рабства».

Отож ідеологічне питання також дуже важливе. І в цьому плані хочеться відзначити 44-ту артилерійську бригаду, котра видає свою газету «Тернопільський артилерист», де розповідається про військовослужбовців, в тому числі і полеглих, їхні подвиги на полі бою, бойовий шлях частини. До речі, започаткувати це видання військовій частині допомогла ще восени 2018-го редакція газети «Галичина». На її видавничій базі було зверстано перші чотири номери «… артилериста».

Переконаний, що не в одній родині вже є цей часопис. Суджу про це хоча б із того, що сам як безцінну сімейну реліквію зберігаю вже пожовтілу від часу газету з розповіддю про свого дідуся, котрий воював в УПА.

Насамкінець зазначу, що торік з нашої області на військову службу за контрактом зголосилося близько 800 осіб. А з початку цього року ще 75 прикарпатців стали професійними військовими. Більш детальну інформацію щодо контрактної служби можна отримати за тел. (0342) 57-27-22 чи (063) 748 18 96.