«Via Carpatia» – це започаткований 2018-го щорічний Міжнародний форум Центральної та Східної Європи, в рамках якого відбуваються фестивалі, концерти, виставки, майстер-класи й інші заходи, в яких залучені українські й закордонні учасники. Низка заходів уже шостого числом цього масштабного форуму відбулася в Івано-Франківську. Й однією з локацій для проведення його літературно-мистецьких дійств стала ОУНБ ім. І. Франка. Тут, зокрема, провели зустріч із гостями з Києва та Львова «Слово у війні». Було презентовано книжку спогадів Станіслава ВІНЦЕНЗА «Діалоги з совєтами» у перекладі Олеся Герасима.
Цю книжку польський письменник писав після Другої світової війни, в еміграції. У ній осмислив досвід коротких, але по вінця насичених геополітичними подіями планетарного значення двох періодів свого життя: в 1939–1940 і 1944–1945 роках, себто на початку і в кінці війни. «Діалоги з совєтами» вперше було опубліковано 1966-го. Після того прозаїк здійснив дві ґрунтовні редакції книжки, результатом яких і став її сучасний текст.
Модератор заходу – директорка обласної книгозбірні Людмила Бабій наголосила на історичних паралелях між подіями, описаними в «Діалогах…» уродженцем села Слобода Рунгурська на Коломийщині видатним польським письменником Станіславом Вінцензом (1888–1971), й тими, що відбуваються під час нинішньої великої війни, розв’язаної московією проти нашої держави. Вона надала слово голові підкомітету з питань культурної політики Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради України Миколі Княжицькому – з ініціативи й за сприяння цього народного депутата та ГО «Всеукраїнський демократичний форум» і було підготовлено до видання український переклад спогадів Вінценза. М. Княжицький наголосив на значенні творчості й загалом постаті автора відомої епопеї-тетралогії «На високій полонині» для польської та української культур, зазначив, що як у часи життя письменника, так і нині йдеться насправді про війну цивілізацій, в якій Україна стала в оборону європейських духовних і гуманітарних цінностей від московитської орди.
Львівський перекладач Олесь Герасим розповів про своє зацікавлення творчістю письменника й філософа Станіслава Вінценза – власне, воно спонукало його до роботи над проєктом, реалізація якого стала можливою і завдяки директору львівського видавництва «Апріорі» Юрію Николишину. Видавець своєю чергою зазначив, що від оборони незалежності й волі України невіддільні захист української мови та культури, відстоювання національної ідентичності нашого народу, тому підтримка культури в цей воєнний час є першочерговим завданням її діячів.
Журналіст, історик, дослідник польсько-українських взаємин, викладач Українського католицького університету Андрій Павлишин нагадав присутнім у бібліотечній залі, що Станіслав Вінценз мріяв провести усе своє життя в дерев’яному будиночку, власноруч спорудженому в гірському селі Бистрець, серед любих його серцю гуцулів, чиї побут і звичаї він, етнограф, антрополог і письменник, ретельно вивчав. Проте перекреслила ці плани окупація у вересні 1939 року Радянським Союзом західноукраїнських земель і запроторення сталінськими опричниками польського літератора разом із дорослим сином до станіславської тюрми. На щастя, звідти Вінценз чудом вирвався – за нього впімнулися перед владою два відомі українські письменники (із приміток до спогадів довідуємось, що то були Петро Панч та Іван Ле), а селяни з Верховинщини допомогли панові Станіславу з родиною в 1940-му перейти лісовими стежками до Угорщини. У цій країні вони перебували на правах біженців. Але 1944 р. і тут Вінценза з родиною наздогнала хвиля убивць, ґвалтівників і грабіжників із совєтської армії, тож йому довелося втікати далі на Захід.
«Етнограф і психолог з віденською освітою, блискучий знавець чотирнадцяти мов, у тому числі російської, Вінценз скористався усіма цими трагічними нагодами, щоб спілкуватися з совєтськими прикордонниками, комісарами, чекістами, вояками, адміністраторами, людьми з дуже різних середовищ і часто з незвичайними біографіями, щоб краще пізнати коліщатка нищівної тоталітарної машини, яка накотилася на його вітцівщину, знищила унікальні багатовікові стосунки горян, поставила під загрозу існування европейської цивілізації», – пише А. Павлишин у передмові до українського перекладу «Діалогів з совєтами», яку найменував дуже влучно: «Гуманіст у жорнах нещадного віку». А закінчує її перекиданням історичного містка в сьогодення: «Ми знову і знову мусимо змагатися зі щоразу відтворюваним архаїчним психотипом кочового руйнівника зі сходу, блискуче описаного польським антропологом і уміщеним у контекст кількатисячолітньої европейської літературної традиції від Гомера до Данте, Ґете й Мілтона». Змагатися тому, що, як виснують читачі книжки польського письменника, рф – спадкоємиця СССР не відмовилась від антигуманних цілей «імперії зла» і вдається до тероризму, постсовєтського варварства, фізично знищуючи цивільних громадян та дітей в українських містах і селах, руйнуючи ракетами, снарядами і бомбами їхні домівки. «Русскій мір» зі своєю підступною тактикою поширення серед європейців брехливої пропаганди кремля, а то й залякування їх уявною могутністю «другої армії світу» є нині найбільшою небезпекою для цивілізаційного розвитку європейських країн, зокрема і Польщі.
Директор Інституту мистецтв ПНУ ім. В. Стефаника Володимир Федорак у виступі висловив вдячність організаторам VІ Форуму «Via Carpatia»-2023 за популяризацію актуального в часі великої російсько-української війни видавничого проєкту й акцентував на постатях двох письменників, які є гордістю українського й польського народів і які були справжніми європейцями та творцями європейської культури, – Івана Франка та Станіслава Вінценза. Ведуча заходу Людмила Бабій додала, що на фасаді їхньої бібліотеки, яку названо ім’ям Івана Франка, встановлено пам’ятну таблиця на честь цих двох світочів України й Польщі. Аналогічна таблиця є і на будинку Воєводської публічної бібліотеки ім. Е. Смолки у польському місті Ополе, з якою головну книгозбірню Прикарпаття поєднує багаторічна партнерська співпраця.
Також присутнім у бібліотечній залі представила освітній проєкт «Діалоги про війну», підготовлений Українським інститутом національної пам’яті, його співробітниця Ганна Байкєвіч. Зміст відеофільму – це три розмови учениці ліцею з учасниками нинішньої російсько-української війни на конкретні теми: «Що таке війна?», «Чому росія прагне захопити Україну?» та «Що таке сучасна російсько-українська війна?», також подано відповідні методичні рекомендації для педагогів та батьків дітей. Цей проєкт реалізовано з ініціативи Міністерства культури та інформаційної політики й Героя України Володимира Жемчугова.
