Степан БАНДЕРА... Рідко ще яка постать української історії викликає такі неоднозначні, а то й різко полярні судження та оцінки навіть серед наших співвітчизників на 30-му році незалежності України. А для її ворогів і недоброзичливців за кордоном ім’я Провідника Організації Українських Націоналістів завжди було ненависним, воно слугує жупелом для страхання як громадян своїх країн, так і самих українців через різного роду дезінформаційні пропагандистські «вкиди».

Це ми особливо відчуваємо впродовж семи років російсько-української війни на Сході нашої держави. А якими світоглядними постулатами й ідеологічними орієнтирами, визначальними для його особистості, насправді керувався у своєму житті й політичній діяльності С. Бандера – уродженець села Старого Угринова на Калущині, син греко-католицького священника? Звичайно ж, найвагомішою підставою для відповідних висновків можуть і повинні стати всім зацікавленим праці, які написав і залишив після себе сам очільник ОУН, підступно вбитий 15 жовтня 1959 р. в Мюнхені кремлівським агентом з наказу тодішніх найвищих можновладців Совєтського Союзу. Саме цим першоджерелам можемо довіряти – втім, вельми доречним і потрібним тут буде опертя на коментарі науковців, що допоможуть не підготовленим для такої лектури людям розкрити історичний контекст, у якому ті статті писалися. Бо без знання цього контексту читати і вивчати їх непросто навіть тим патріотично налаштованим нашим сучасникам, котрі хотіли б осягнути ідейний зміст і проблематику праць визначного ідеолога, теоретика і практика українського націоналізму.

І вже 2020-го до нас прийшло солідне – 664 сторінок! – видання, а точніше, перевидання його книги «Перспективи Української Революції», яка вперше побачила світ 1978 року в тому ж Мюнхені (над її редагуванням і упорядкуванням працювали спочатку Данило Чайковський, а після його смерті – Степан Ленкавський). Порівняно з тим збірником статей і політичних трактатів лідера ОУН нова книга доповнена науковими коментарями до них, передмовою «Тексти і контексти творів Степана Бандери» доктора політичних наук, голови Івано-Франківської обласної ради Олександра Сича, а також іменним та географічним покажчиками, глосарієм рідковживаних, малозрозумілих і діалектних слів, світлинами. А ще за допомогою QR-кодів читач зможе потрапити в онлайн-медіатеку, де зібрано оцифровані видання середини минулого століття, у яких друкували статті С. Бандери й інтерв’ю з ним і де також можна побачити десятки зображень, пов’язаних із його життям та діяльністю ОУН, навіть почути живу мову Провідника.

Певна річ, містить книга і передмову Ярослава Стецька до першого її видання. Подано «Мої життєписні дані» – частину автобіографії С. Бандери, написаної у квітні 1959 р. А серед вміщених у виданні статей згадаємо ту, яка дала йому назву і була, по суті, програмою подальшої визвольної боротьби ОУН, – «Перспективи української національно-визвольної революції», «Слово до українських націоналістів за кордоном», «Значення широких мас та їх охоплення», «До проблем політичної консолідації», «Проти ідейного роззброювання визвольної боротьби», «Завдання ОУН під сучасну пору. Завдання ОУН в Україні», «З москалями нема спільної мови», «Первородний гріх проросійсьої концепції», «Незмінна стратегія Москви», «Большевицька тактика й визвольна боротьба», «Україна не буде спільницею Москви», «Ще одна ілюзія миру», «Ідея і людина в ідеологічному русі», «Люди без грунту», «Проти фальшування визвольних позицій», «Висновки з новіших подій і процесів для української визвольної боротьби», «Український націоналізм і релігія», «Командир – провідник (слідами сл. пам. Романа Шухевича», «Над могилою Євгена Коновальця»... Звичайно, перелічити тут усі статті збірника, написані С. Бандерою в 1946–1958 рр., немає можливості – я згадав ті, вже самі заголовки яких дають читачам уявлення про широку амплітуду його політичних інтересів у царині теорії і практики національно-визвольних змагань, засвідчують співзвучність багатьох його думок тим проблемам, гостроту яких відчуваємо великою мірою і в наш час.

А суспільно-політична ситуація у проголошеній три десятиліття тому, а правильніше було б сказати – відновленій Українській державі, спонукає як ніколи до поглибленого ознайомлення з ідейно-теоретичним змістом творів Провідника ОУН. Мимохіть ловиш себе на думці: може б ця ситуація не оберталася проти української влади стількома непередбачуваними, але тільки на перший погляд, проблемами, якби ми своєчасно зверталися до залишених українцям у спадок аналітичних суджень і висновків С. Бандери? Лише через більш як 20 років «Перспективи Української Революції» побачили світ у вже незалежній Україні – з ініціативи громадської організації «Тризуб» ім. С. Бандери відтворили книгу репринтним способом у дрогобицькому видавництві «Відродження», були ще окремі перевидання збірника статей Провідника ОУН, які через мізерність їх накладів взагалі пройшли повз увагу громадськості. Минуло ще понад 20 років, і книгу знову перевидали – цього разу київське видавництво «Наш Формат» випустило її вже тритисячним накладом.

Годі й казати про значення для нашого суспільства «Перспектив Української Революції», які побачили світ за сприяння Центру національного відродження ім. С. Бандери та з дозволу родини Бандер. Адже нині конче треба розвінчувати ті міфи, якими оповита постать Провідника, а тепер їх особливо активно інспірують і підживлюють як зовнішні сили (причому не тільки держава-агресор), так і доморощена «п’ята колона» в Україні.

Власне, на презентації книги в обласній універсальній науковй бібліотеці ім. І. Франка, організованій громадською організацією «Інститут наукових студій націоналізму», голова обласної ради Олександр СИЧ так окреслив небезпеку цих міфів для спотворення уявлень наших співвітчизників про одного із чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху:

– Нині дуже часто Бандері і бандерівському руху приписують те, чого Провідник не говорив, не робив і не сповідував. Скажімо, чомусь заведено вважати, що очолювана Бандерою Організація Українських Націоналістів була тоталітарною, що в ній людина слугувала гвинтиком, нічого не важила. Це абсолютна брехня! Хто читав твори Провідника ОУН, той постійно натрапляв на словосполучення «Нація і людина», «Свобода нації і свобода людини». І дай, Боже, нинішнім політичним партіям такої внутрішньої демократії, яка була в ОУН на чолі зі Степаном Бандерою. Так, він був лідером, але не авторитарного типу, а лідером від імені Політради і Проводу Організації, які делегували йому керівні повноваження. Якщо комусь щось не подобалося, то з Бандерою дискутували, і в цій дискусії народжувалась істина. Так само брехнею є те, що Бандера й ОУН пропонували тоталітарну модель організації майбутньої Української Держави. Неправдою є і твердження про Бандеру як нібито шовініста, котрий украй негативно сприймав національні меншини. Політика ОУН базувалася на принципі адекватності: як ви до нас – так ми до вас. Себто, як національні меншини ставилися до розбудови Української держави, так і українські націоналісти ставилися до них. Є ще низка міфів, що не відповідають дійсності. Аби їх розвіяти, потрібно читати й вивчати праці Бандери. І допоможе позбутися тих міфів перевидана книга «Перспективи Української Революції». Завдяки їй люди, котрі хибно потрапили в «сіті» пропагандистської машини «русского міра», зможуть ознайомитися з тим, про що насправді йдеться у статтях Степана Бандери, і вирватися із цих «сітей». Зрештою, і читачі, які вважають себе бандерівцями, довідаються із першоджерел – його праць, якими були Бандера й очолюваний ним рух, і не поширюватимуть ті уявлення про нього, що побутують ще серед значної частини нашого суспільства. Ми повинні пізнавати Бандеру з того, що він писав, а не з того, що йому приписують…

За словами О. Сича, після столичної це вже друга в Україні презентація перевиданого там збірника статей Степана Бандери, і закономірно, що вона відбулася в бандерівському краї. Планують провести ближчим часом презентації книги «Перспективи Української Революції» в Калуші та Коломиї.

У представленні нового видання взяв участь і голова Тернопільської обласної ради Михайло ГОЛОВКО, який перебував на Прикарпатті з робочим візитом.

– Книга «Перспективи Української Революції» сприятиме подоланню тих міфів, з допомогою яких вороги впродовж десятиліть очорнювали та й нині очорнюють ім’я Провідника ОУН, – зазначив він. – Уже більше 60 років немає його на світі, але зі Степаном Бандерою і далі люто воюють. Воюють з його ідеалами та ідеями, які несли в собі зерна побудови національної держави українського народу. Ці зерна Бандера сіяв, зокрема й через свої праці, у свідомості українців. Тому він і дотепер такий страшний нашим ворогам…

Аналізуючи зміст статей, що ввійшли до збірника «Перспективи Української Революції», доцент кафедри історії слов’ян, директор Центру дослідження українського національно-визвольного руху Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Микола Вітенко підкреслив:

– Степан Бандера писав про те, як українському народу вибороти свою державу і якою вона повинна бути, як саме українцям позбутися економічної залежності від Росії та її ідеологічної «опіки». «Геть від Москви!» – одна з головних настанов Провідника ОУН. Цей вислів сьогодні для нас дуже актуальний. Велику увагу Бандера приділяв питанням взаємин різних політичних сил усередині українського визвольного руху, націоналістичного табору. Наголошував, що тільки єдність всіх українців, їхня свідома боротьба за незалежність України приведе до кінцевого загального успіху…

На актуальності книги «Перспектив…» акцентували і професор, завідувач кафедри політології ПНУ ім. В. Стефаника Василь Климончук, викладач-методист Івано-Франківського коледжу цього вишу Богдан Максимець, голова обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка Степан Волковецький, директор івано-франківського видавництва «Лілея-НВ» Василь Іваночко. Подякувала Олександрові Сичу за подаровані ОУНБ ім. І. Франка п’ять примірників книги Степана Бандери її директор Людмила Бабій.