Свого роду вінцем пошанівку цього відомого в Україні й за кордоном ученого і письменника з нагоди його 80-річчя та 60-ліття творчої діяльності став вихід у світ наукового збірника «Засіяно рясно – колоситься щедро». Книжка, що побачила світ у видавництві Івано-Франківського національного медичного університету, багата іменами знаних учених, письменників, журналістів, бібліотекарів, як і розмаїтими позитивними характеристиками ювіляра на кшталт: «Володимир КАЧКАН потужно й ефективно реалізовує свій багатогранний талант. Він належить до непосидючих, невгамовних, духовно спраглих трудівників на теренах української науки, літератури, культури, суспільно-громадського життя. Франкового типу людина» (директор обласної універсальної бібліотеки ім. І. Франка Людмила Бабій); «Володимир Атаназійович – з ряду тих знакових постатей української культури, які визначають її державотворчу ходу» (доцент кафедри української літератури Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, член НСПУ Євген Баран); «Творчість Володимира Атаназійовича Качкана створює благодатний грунт для формування української нації, утверджує її авторитет у світі народів як рівної серед рівних» (голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, кандидат педагогічних наук Михайло Косило).

Серед матеріалів збірника, мабуть, найповніше охоплює зміст життєтворчості ювілянта стаття професора, академіка АН Вищої школи, завідувача кафедри радіомовлення і телебачення Львівського національного університету ім. І. Франка нашого земляка Василя Лизанчука. Йому, безперечно, допомагає глибоко проаналізувати наукові й письменницькі здобутки Володимира Качкана та обставина, що вони давно знайомі й товаришують, є в статті чимало посилань на їхнє листування впродовж десятиліть. Без цього інформатора про приватне життя людей, котрі саме таким чином у, сказати б, ще «догаджетну» епоху підтримували довгий зв’язок між собою на відстані, годі уявити істинні параметри особистостей багатьох письменників, учених, громадсько-культурних діячів, політиків.

Зокрема з багатющим епістолярієм Степана Пушика мав можливість ознайомитися серед іншого академік Качкан, коли писав книжку «За престолом нації: Степан Пушик в орамленні доби». Володимир Атаназійович з дозволу дружини Пушика уперше ввів у літературно-науковий обіг понад 300 листів Степана Григоровича й адресованих йому.

Професор, провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського, член НСПУ Микола Дмитренко оцінює книжку про С. Пушика як «фундаментальний біографічно-творчий літопис», «помітний внесок в історію української літератури та культури». Грунтовно аналізує це видання в рецензії, вміщеній у збірнику, також професор кафедри гуманітарних дисциплін Львівського державного університету фізичної культури ім. І. Боберського, член НСПУ Олег Гринів і небезпідставно сподівається, що читачі будуть вдячні Володимирові Качкану за його намагання «віднайти глибинні пласти національної підсвідомості, які живили художню, науково-дослідницьку й громадянсько-державотворчу діяльність Степана Пушика».

«За престолом нації…» стала третьою книжкою задуманої В. Качканом серії видань про лавреатів Шевченківської премії – вихідців з Івано-Франківщини. Але не менш цінні для Володимира Атаназійовича, та й для читачів, і попередні два видання цієї серії, високий документально-художній рівень яких теж відзначають автори статей у збірнику на пошану ювілянта. Ідеться про випущену 2014 р. «Сповідь душі: Ярема Гоян в ограненні часу» (про відомого письменника, публіциста, директора київського видавництва «Веселка») і книжку «Той, що бачить Вічність: Документальна повість у новелах про фотомитця Василя Пилип’юка», яка побачила світ 2018-го.

Безперечним є пріоритет В. Качкана щодо відкриття для суспільства талановитих народних митців, про яких до того знали лише хіба що в районі й області. Скажімо, ювілянт, як довідуємося із вміщеного у збірнику інтерв’ю з ним «У праці – радість та невигойні жалі…» знаної письменниці й журналістки Галини Турелик, першим широко оприлюднив ім’я і творчість Параски Хоми – звичайної трудівниці із села Чернятина на Городенківщині, котра все життя доглядала на полі буряки й кукурудзу, а у вільні години малювала на стінах, печах, клаптях паперу дивовижні квіти, що милували не лише очі, а й душу. Широкий загал про цю жінку не знав, поки не приїхав до неї Качкан. Склав незвичайні малюнки Параски Хоми в альбом, написав і видав у Києві книжку про неї. Відтоді це ім’я стало відоме як в Україні, так і за кордоном. В. Качкан також прославив талант народних майстринь Параски Плитки-Горицвіт, Анни Василащук, династій Корпанюків, Шкрібляків. Створені ними шедеври культури, якими може по праву пишатися український народ, академік підніс до світових зразків творчості.

Уродженець приміського села Рибного, він після школи опанував в Івано-Франківському технічному училищі № 2 професію слюсаря, а потім, відслуживши три роки в армії, з відзнакою закінчив історико-філологічний факультет тодішнього Івано-Франківського педінституту ім. В. Стефаника. Працював журналістом – кореспондентом, редактором, старшим редактором облтелерадіокомітету. Наступні 23 роки його життя були пов’язані з Києвом. Викладав літературу, фольклористику, журналістикознавство. 1974 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Михайло Павлик і уснопоетична народна творчість», а 1988-го – докторську на тему «Проблеми традицій і новаторства в публіцистиці».

Самому В. Качканові – публіцистові, пресознавцю, історикові й теоретикові української літератури та етнокультури, фольклористу, педагогові, прозаїку, поетові – завжди було притаманне оте чуття на нове, невідоме широкому загалу, навіть, якщо хочете, на сенсацію – звісно, в позитивному значенні цього слова. «Митець же, що працює з фактами реальної дійсності, – йдеться в інтерв’ю Галини Турелик з академіком, – передусім має справу з конкретною людиною, її соціальним середовищем, з її минулим і сучасним. Весь цей огром конкретики у прямому сенсі тисне на автора нарису або ж есею, оповіді чи нотаток... І тільки справді великим майстрам пера вдається так «знютувати» найпосутніші факти біографії, що стала предметом осмислення й інтерпретованого вираження, так їх «перев’язати» домислом чи вимислом, так їх «скупати» у метафоричній мові, що написаний нарис або есей читається як чисто художній твір, ніби його герої – не конкретні люди, а виплекані уявою письменника».

До тих справді великих майстрів пера, на думку авторів матеріалів збірника, цілком заслуговує бути зарахованим і сам В. Качкан.

У статті «Персоналізатор сучасного українознавства» професора, іноземного дійсного члена Національної академії наук України Миколи Мушинки з м. Пряшева (Словаччина) читаємо: «26 визначних представників української культури одноголосно заявляють, що Володимир Качкан в сучасності є одним з найвизначніших українознавців». Для такого твердження дає підставу передовсім створена академіком історія української літератури в персоналіях – це називають його життєвим подвигом. Вихід у світ 10-томного видання (десятикнижжя, серіалу, як ще найменовують його) «Хай святиться ім’я твоє: Історія української літератури та культури в персоналіях (XIX – поч. XXI ст.)», увінчав більш як 30-річні пошуки Качканом маловідомих документів у державних і приватних українських та закордонних архівах і бібліотеках. Цим виданням Володимир Атаназійович, як визнає учений світ, заснував новий напрям досліджень – історично-літературну персоналістику, персоналізував українознавство у світовому контексті, своїми працями повернув із забуття на всесвітнє українське етнополе десятки імен діячів української культури.

Голова Івано-Франківської ОО НСКУ Михайло Косило так і найменував надруковану в збірнику статтю – «Володимир Качкан як видатне явище українського краєзнавства». Підкріпив своє твердження найперше тим, що вчений і письменник підготував – «на основі великої джерельної бази, масиву архівних матеріалів, усних розповідей односельців, бібліографічних видань про Тисмениччину» – монографію «Незнищенне село» з історії Рибного, де 12 серпня 1940 року побачив світ. Також В. Качкан збирав матеріали і створював в одному із корпусів ІФНМУ на вул. Низовій кімнату-музей літературно-краєзнавчого гуртка «Руська трійця» та альманаху «Русалка Дністровая». Володимир Атаназійович та працівники очолюваної ним кафедри активно долучилися і до створення пам’ятника «Руській трійці», який було урочисто відкрито 31 грудня 2013 р.

Окрім того, що сферою зацікавлень академіка є мистецьке краєзнавство, виданням «Українознавство в персоналіях – у системі вищої медичної освіти» Володимир Атаназійович започаткував і своїми дослідженнями в цьому напрямі утверджує нову галузь краєзнавчої науки – медичне краєзнавство. Тож цілком заслужено він став лауреатом премій НСКУ та її Івано-Франківської ОО – відповідно ім. Дмитра Яворницького та ім. Володимира Полєка.

А про те, як В. Качкан після тривалої викладацької праці в Інституті журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка «акліматизувався» в медичному виші Прикарпаття, теж розповідають публікації збірника. Увагу читачів збірника до того, що В. Качкан «не тільки добре знає українську філологію, а й творить її», привертає професор кафедри ендокринології ІФНМУ Володимир Боцюрко. Він уважно стежить за публікаціями Качкана і… «Майже в кожній статті, есеї, студії знаходжу нові і нові слова та вирази. Маючи сучасний український тлумачний словник, в якому є близько 250 тисяч слів, негайно заглядаю до нього, але там таких, як у пана Качкана, немає. Працюючи в іншій сфері людської діяльності, радію, як збагачується українська мова завдяки таким новаторам, як В. Качкан».

Цей же розділ книжки, названий «Земносили Володимира Качкана», містить статті, рецензії на книги ювілянта, есеї про нього, авторами яких є знані науковці й письменники – професорка кафедри філософії Харківського національного медичного університету Алла Алексеєнко, доцент кафедри українознавства і філософії ІФНМУ Микола Сулятицький, директорка Чернівецької муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського Леся Щербанюк. Присвятила Володимирові Атаназійовичу свій вірш «Христова музика…» поетеса із цього міста Тамара Севернюк. А серед авторів відгуків на творчу діяльність академіка – відомі письменниці з Івано-Франківська Неоніла Стефурак та професор кафедри української літератури ПНУ ім. В. Стефаника Ольга Слоньовська, професор Григорій Васянович зі Львова, син ювілянта – журналіст Олег Качкан із Києва, котрий є редактором-упорядником збірника.

Справді, такий він, Володимир Качкан, автор понад 80 книг, сотень публікацій у журналах, газетах (у тому числі і в «Галичині»), збірниках та альманахах, навдивовижу багатогранний у своїй науково-дослідницькій праці й художньо-публіцистичній творчості. Професор Микола Зимомря із Дрогобича так окреслює результат цього «розмаїття у слові: наукові студії, з одного боку, та документально-художній нарис, есей, повість і роман – з другого», і відзначає, що в кожному з тих різножанрових творів ювілянт «має свій стильовий почерк». В унісон із цим міркуванням звучить думка авторки іншої публікації ювілейного збірника – Галини Турелик: «На пограниччі історії і літератури Володимир Качкан виплекав оригінальний, добре впізнаваний стиль досліджень і повернув народові сотні забутих імен великих синів і дочок України». І як не погодитися з письменницею, що саме в цьому – «вимір патріотизму» Володимира Качкана, глибока ідейна наснаженість його «жертовної праці на полі великих духом».