Коли опиняєшся в умовах війни, починаєш розуміти, що найскладніші переживання в такі моменти викликає не відчуття фізичної небезпеки, а постійний психологічний тиск. Боязнь невідомості, страх перед майбутнім…

Протягом останніх років чимало моїх знайомих і партнерів проживають у зонах постійних бойових дій – чи не щодня потерпають від ворожих обстрілів у Сумах, Харкові, Покровську, Херсоні, Одесі, Києві. Вони навіть навчилися реагувати на повітряні тривоги й вибухи на вулицях рідних міст не так гостро, як ті, хто читає про це в соцмережах.

Але найбільшим випробуванням для них стала потреба навчитися жити у стані постійної невизначеності, коли майбутнє видається страшним, так, ніби насправді не відбувається нічого фатального. Та все ж, як з’ясувалося, і цього таки можна навчитися. Війна, безперечно, чи не найефективніше навчає того, як безпечно провадити своє життя, навіть перебуваючи повсякчас під прицілом.

Недавно прочитала про правила ізраїльтян, які понад 70 років живуть під постійною загрозою. Вони навчилися жити й радіти життю, майже цілковито абстрагуючись від безперервних небезпек.

Так само живуть-поживають і південні корейці, котрі впродовж останніх десятиліть щодня ризикують стати жертвами й потерпілими від ядерного удару з боку своїх північних сусідів-родичів. Більше того, їхня держава – це країна з такою розвиненою економікою, яка нині зростає найшвидше у світі. А все – завдяки найсильнішій на Землі зброї в їхніх руках: молитві та праці.

Пам’ятаю, як свого часу ми з чоловіком відвідували завод своїх бізнес-партнерів у Сеулі. Тоді якраз прозвучало сповіщення про повітряну тривогу через загрозу застосування ядерної зброї, оскільки північні корейці привели до бойової готовності свої арсенали за 30 кілометрів від підприємства, на якому ми перебували. І що ми побачили? Всі 300 співробітників заводу стали навколішки й почали молитись. Як сказав власник компанії, 70 років південні корейці вчилися молитися й вірити, а отже, – жити і працювати під дулами автоматів і жерлами гармат, націлених на них із півночі…

Учені наводять вражаючі факти про можливості нашої нервової системи адаптуватися до несприятливих обставин, важких умов проживання тощо. І про те, як той досвід пристосування до життя у складних ситуаціях відкриває в таких людей «друге дихання», робить їх емоційно й фізіологічно стійкішими до стресів і за мирного часу. Більше того. Скажімо, складні і тривалі наукові дослідження як учасників бойових дій під час Другої світової, так і цивільних, котрі вижили і в окупації, і тоді й там де й коли стояв-перекочувався «фронт», довели, що люди, які пережили війну, відтак живуть загалом на 10 років довше.

Поділюся з читачами кількома своїми правилами, які, сподіваюся, допоможуть усім, хто опинився у складній життєвій ситуації та відчуває страх перед невідомістю.

1. Підготуйся і забудь. Замість того, щоб постійно думати про найгірший сценарій, який може тебе спіткати, і внутрішньо зіщулюватися в очікуванні його, ліпше зробити все, що у твоїх силах, аби практично підготуватися до нього. Наприклад, до евакуації, якщо твоє середовище проживання може стати невдовзі зоною бойових дій. А зробивши всі приготування, можна й далі спокійно жити своїм звичайним повсякденням. Натомість тривожні очікування-переживання того, що може статися, і за цілковитої бездіяльності, забирає стільки сил, що в підсумку стає найбільшою проблемою.

2. Ніхто нічого не знає краще за тебе. Тільки ти відповідальний за себе та свою сім’ю. Жодна влада та медіа не допоможуть тобі в цьому. Навіть ті, хто перебуватиме далеко від того епіцентру драматичних подій, у якому ти можеш опинитися, намагатимуться давати поради й передбачати, що з тобою/твоєю родиною може статися в найближчій перспективі. Але, мабуть, не варто до них прислухатися. Бо тільки ти знаєш свою ситуацію найкраще. Тому насамперед довіряй своїй інтуїції та власному життєвому досвідові.

3. Живи повноцінним життям. Уже згадувані вище ізраїльтяни й південні корейці, повторимо, якраз і навчилися на практиці цінувати кожен день, попри те, що, по суті, десятиліттями перебувають у стані війни. Вони займаються спортом, ходять у кав’ярні, спілкуються із друзями. Бо якщо дозволите страхові за свою безпеку замінити таке життя на жалюгідне існування, на животіння, то вважайте, що найгірший сценарій майбутнього вже настав для вас.

Життя завжди сповнене невизначеності, просто під час війни це стає особливо очевидним. Але саме такі складні часи вчать нас цінувати кожен момент та не витрачати сили на переживання про те, що може статися. Будьте сильними, вірте в себе і живіть справжнім життям. Попереду – обов’язково світлі часи.

Власне, для нас, віруючих людей, уже настала доба проявлення Господньої сили. Бо коли тьма накриє Землю, над нами засяє слава Божа.

Тримаймося, зміцнюймося та діймо!