Понад 400 покутських та гуцульських писанок представили на виставці в обласному центрі

У Навчально-методичному центрі культури і туризму Прикарпаття відкрилася виставка заслуженого майстра народної творчості України Світлани Стадник та її дочок Надії та Ярослави «Диво писанкове». В експозиції, котра триватиме до 15 травня, представлено понад чотириста писанок, котрі вражають своєю автентичністю, майстерністю та різноплановістю. Крім того, під час урочистого відкриття майстрині провели майстер-клас з писанкарства, на якому розкрили секрети творення справжньої писанки.

Світлана Стадник з родиною

Світлана Стадник родом з Коломиї, тож разом зі своїми доньками представила у виставковій залі Навчально-методичного центру культури і туризму Прикарпаття саме покутську та гуцульську писанку. Майстриня розповідає, що писанкам Покуття найбільше притаманні символи сонця, наприклад, «повна ружа», яка зустрічається по всій Україні, а також «хрести» у різних конфігураціях. А її барви - це червоний, жовтий, темно-бордовий, коричневий, оранжевий, які традиційно поєднують в послідовності від світлого до темного кольору.

– Писанка – це одне із сакральних мистецтв, яке є справжнім оберегом, адже ті знаки і символи несуть у собі відродження життя, світло, тепло. Кожен витвір мистецтва, особливо народного, є оберегом, але так, як писанка, мабуть, ніщо в собі не несе ту енергетику, - розповідає Світлана Стадник. - Справжня писанка – це та, яка написана на яйці, немає значення чи воно куряче, перепелине, гусяче чи страусове. Але має бути справжнє живе яйце, не варене. «Сира» писанка символізує відродження життя, «варена» - мертва. Якщо писанка розбивається, її не можна викидати в смітник, потрібно закопати чи пустити по воді…

Перша виставка робіт Світлани Стадник відбулася 20 років тому, у Краєзнавчому музеї Івано-Франківська. За цей час майстриня представляла свої мистецькі твори по всій Україні та навіть за кордоном. Любов до писанкарства їй прищепила мама Галини П’ятничук, котра й навчила її цьому народному мистецтву. Донечки Надія та Ярослава почали розписувати яйця з раннього дитинства. Внук Павлик, якому лише 3,5 рочків, також долучається до цього мистецтва, щоправда поки-що лише малює їх. Проте бабуся каже, що за рік вже можна буде його залучати до писанкарства, адже десь в такому віці з цим ремеслом познайомилися і її донечки. Свою професійну долю вони пов’язали з архітектурою, проте зізнаються, що писанкові знаки-символи застосовують у своїх творчих роботах.

Старша донька Надія Стадник-Федоренко зауважує, що писанкарство – це її покликання, бажання душі. «Навіть коли приїжджаю пізно з роботи, все одно можу півночі сидіти і писати писанки, тому що я так відпочиваю, - зауважує писанкарка. - Мама пише більш традиційні писанки. Ми, як нове покоління, осучаснюємо, дотримуємося символіки традиційних писанок, але вже трохи експериментуємо з кольорами, техніками. У своїх останніх роботах багато використовую яскравих кольорів: зелений, фіолетовий, оранжевий, змішую барви, щоб отримати якийсь незвичний колір. На одну писанку йде 8 годин. Стараюся робити дві одразу, поки одна у фарбі, або «витравлюється» вже іншу пишу. Коли розвивається фантазія, то краще її застосувати одразу»

Ярослава Стадник, молодша донька, зауважує, що для багатьох майстрів писанкарство – це бізнес, для неї – це частинка її душі, те що дарує їй відпочинок та спокій. Дівчина розповідає, що приступає до роботи обов’язково з молитвою на вустах та з Богом в серці. «Має бути спокійна атмосфера, ти маєш бути зосереджений на творчості, відсторонитися від навколишнього середовища. І обов’язково перед тим помолитися, з чистою душею, спокоєм сісти і писати писанку, щоб не було жодної поганої думки, щоб ніхто не заважав», - наголошує майстриня.

Майстер-клас писанкарки

Символічно те, що відкриття виставки «Писанкове диво» та майстер-клас з писанкарства відбулося у Живний (Чистий) четвер за Григоріанським календарем, адже за словами завідувачки відділу фольклору та етнографії Навчально-методичного центру культури і туризму Прикарпаття Стефанії Капустинської, завше в цей день господині готували писанки, галунки, крашанки.

На майстер-клас прийшли дітки з Івано-Франківської державної дитячої художньої школи та Центру дитячої та юнацької творчості. Вони з захопленням слухали розповіді писанкарок про це давнє мистецтво та старанно розписували своє яєчко. Світлана Стадник зауважує, що навчитися писати писанки, може кожен. І нехай перша робота не буде настільки майстерною, втім потрібно знати, що якщо ви написали на яйці бодай один знак-символ – це вже писанка.

«На Івано-Франківщині писанка – завжди актуальна, бо це регіон писанкарства, - наголошує Ярослава Стадник. - Звичайно, що не всі розуміються в мистецтві, але ми стараємося майстер-класами, виставками, фестивалями прищеплювати його людям, показувати, щоб вони більше розуміли, що писанка – це символ України, оберіг, який обов’язково потрібно мати в хаті. І, звичайно, – це символ Великодня, бо Великдень не може бути без писанки чи яйця. Писанка і яйце – це різні речі, але це невід’ємні частини одне від одного».

Редактор відділу газети “Галичина”