21 липня цього року в Україні набув чинності закон, який запровадив одноразове (спеціальне) добровільне декларування (ОСДД) фізичними особами належних їм активів та сплату одноразового збору до бюджету. Відповідно до нього з 1 вересня українці отримали можливість легалізувати свої неоподатковані статки. ОСДД – це особливий порядок добровільного декларування громадянами активів, розміщених на території України або за її межами, які належать їм на правах власності та з яких відповідно до вимог законодавства й міжнародних договорів вони не сплатили до 1 січня 2021 року податки і збори або сплатили лише частково, не в належному обсязі. Тобто розмір обов’язкового платежу за одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням платники мають визначати самостійно, а інформацію про джерела отримання активів подавати не треба.

Період, відведений для подання ОСДД, триватиме до 1 вересня 2022 р. Громадянам, які вирішать легалізувати свої активи, потрібно буде подати до Державної податкової служби України через приватну частину «Електронного кабінету» добровільну декларацію та сплатити одноразовий обов’язковий платіж. Розмір цього платежу декларант має самостійно розрахувати з вартості належних йому активів з урахуванням ставок такого збору. При цьому в декларації не потрібно зазначати інформацію про джерела одержання об’єктів декларування. Отже, скориставшись правом на ОСДД, громадяни в цивілізований спосіб легалізують свої доходи та повернуть свої гроші й активи у прозорий і легальний бізнес. Хто може цим скористатися, а хто ні? Що необхідно декларувати? Як визначити суму податку та коли її потрібно сплатити до бюджету? І головне – для чого це потрібно українцям? На ці й інші запитання відповідає в ексклюзивному інтерв’ю «Галичині» начальник головного управління ДПС в Івано-Франківській області Ірина СТОЛЯРИК.

– Пані Ірино, хто може скористатись одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням?

– Скористатися ним можуть фізичні особи–резиденти, в тому числі самозайняті, а також ті, хто не є резидентами України, але були ними на момент отримання об’єктів декларування чи доходів, за рахунок яких вони набули такі об’єкти. Не можуть бути декларантами особи, які на 1 вересня цього року є малолітніми чи неповнолітніми або недієздатними і при цьому перебувають на утриманні інших осіб, у тому числі батьків чи держави, або ж їхня дієздатність обмежена і над ними встановлено опіку чи піклування.

Також не можуть бути декларантами особи, які будь-якого року, починаючи з січня 2005-го, подавали або мають подавати декларації відповідно до законів, що визначають чи визначали правові й організаційні засади у сфері запобігання корупції, тобто особи, уповноважені на виконання функцій держави.

– А що саме потрібно декларувати громадянам?

– Добровільному декларуванню підлягають: валютні цінності (крім коштів у готівковій формі), цінні папери, рухоме та нерухоме майно, предмети мистецтва, антикваріату, цінні папери, пам’ятні монети і банкноти, частки у майні юридичних осіб, розташованих в Україні чи за кордоном. При цьому об’єкти декларування мають відповідати таким критеріям: вони, повторимо, мають бути розміщені на території України або за її межами, одержані чи набуті за рахунок доходів, що підлягали оподаткуванню в Україні на момент їх нарахування чи отримання, але з яких не сплатили податки і збори або сплатили частково і які не задекларували до 1 січня 2021 року.

– Ви сказали, що декларуванню підлягають валютні цінності, крім коштів у готівковій формі. Закон передбачає якісь особливості декларування готівки? Думаю, це питання цікавить багатьох громадян, адже не секрет, що більшість із нас віддає перевагу зберіганню своїх заощаджень у власній домівці…

– Справді, закон передбачає деякі особливості декларування готівкових коштів у національній та іноземній валютах. Просто записати у декларацію суму готівки не вийде. Щоб легалізувати готівкові кошти, потрібно спочатку розмістити їх на спеціальний поточний рахунок у банку України й обов’язково до подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації. Порядок відкриття, закриття та зарахування коштів на спеціальний рахунок і здійснення контролю за операціями за таким рахунком визначив Національний банк України (постанова №83 від 5 серпня 2021 р.).

Банк розміщує кошти у готівковій формі або банківських металах на спеціальному рахунку після проведення належної перевірки особи декларанта відповідно до вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Також банк вживає заходів щодо встановлення джерел походження цих активів у випадках, передбачених законодавством у сфері фінансового моніторингу, після зарахування їх на спеціальний рахунок декларанта.

Після підтвердження банком джерел походження грошових коштів, банківських металів декларант уже може розпоряджатися своїми коштами, тобто має право переказати гроші на власний поточний рахунок чи зняти їх з рахунку.

Після того, як людина подала одноразову (спеціальну) декларацію, вона може протягом періоду добровільного декларування один раз скористатися правом додаткового розміщення коштів у національній та іноземній валютах у готівковій формі на спецрахунку. У такому разі вона має подати уточнену декларацію.

– Декларувати потрібно всі об’єкти з наведеного переліку чи, можливо, закон передбачає якісь пільги щодо окремих видів?

– Передбачено, що громадяни мають право не подавати декларацію, якщо вони мають у власності активи, сумарна вартість яких на дату завершення періоду декларування не перевищує 400 тис. грн, квартиру або квартири, загальна площа якої/яких не перевищує сукупно 120 кв. м, житловий будинок, загальна площа якого/яких сукупно не перевищує 240 кв. м, нежитлові будинки некомерційного призначення або нежитлові будинки незавершеного будівництва некомерційного призначення, загальна площа яких не перевищує 60 кв. м, земельні ділянки, сукупний розмір яких не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України. Скажімо, для ведення особистого селянського господарства – не більше 2 га, для садівництва – не більше 12 соток, для дачного будівництва – не більше 10 соток, один транспортний засіб особистого некомерційного використання, право власності на який було зареєстровано.

Водночас така пільга не поширюється на транспортний засіб, призначений для перевезення 10 осіб і більше, в тому числі водія, легковий автомобіль з робочим об’ємом циліндрів двигуна не менше 3 тис. куб. см та/або середньоринковою вартістю понад 400 тис. грн, мотоцикл із робочим об’ємом циліндрів двигуна понад 800 куб. см, літак, гелікоптер, яхту, катер.

– Розгляньмо найчастіші запитання від громадян. Скажімо, таке: чи потрібно декларувати готівку, сума якої перевищує 400 тисяч гривень?

– Громадянин, який має у власності активи, в тому числі готівкові кошти, сумарна вартість яких не перевищує 400 тис. грн на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування, має право не подавати одноразової (спеціальної) добровільної декларації. Якщо ж фізична особа має у власності понад 400 тис. грн та виявила бажання скористатися правом на подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, то має самостійно вирішувати, яку суму зазначити у вказаній декларації: всю чи лише якусь частину з тих коштів. При цьому нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування здійснюється у загальному порядку із суми, яку буде вказано в декларації. 

Крім того, якщо фізична особа вирішила не подавати одноразову (спеціальну) добровільну декларацію, то джерела одержання (набуття) коштів вважаються такими, з яких цілком сплачено податки і збори відповідно до податкового законодавства, якщо сумарна вартість їх не перевищує 400 тис. грн на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування.

– А чи потрібно подавати добровільну декларацію, якщо особа має кошти, розміщені на депозитному банківському рахунку?

– Якщо з коштів на депозитному банківському рахунку не сплачено або сплачено не в належному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування, то їхній власник має можливість задекларувати їх і сплатити збір з одноразового добровільного декларування за відповідною ставкою.

– Чи потрібно декларувати будинок, придбаний у вересні 2021 року?

– Декларуванню підлягають активи, одержані фізичною особою за рахунок доходів, з яких не сплачено або сплачено не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування протягом будь-якого з податкових періодів до 1 січня 2021 року. Тобто об’єкти рухомого або нерухомого майна, набуті фізичною особою після названої дати, а саме: протягом нинішнього року, не підлягають декларуванню.

– Чи потрібно вносити до одноразової декларації об’єкти, отримані у спадок чи в подарунок від члена сім’ї першого або другого ступеня споріднення?

– У такому разі подавати одноразову (спеціальну) добровільну декларацію платнику податків не потрібно за умови відсутності інших підстав для подання такої декларації.

– Тож який розмір ставок для об’єктів декларування передбачає закон для визначення суми збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування?

– Для цього встановлено певні ставки. Скажімо, за ставкою 5 відсотків оподатковують валютні цінності на рахунках у банках та об’єкти, розташовані чи зареєстровані на території України. Ставку 9 відсотків застосовують до валютних цінностей в іноземних фінансових установах, а також інших об’єктів, розміщених за кордоном. Тимчасово з 1 січня 2021-го по 31 березня 2022 року ставка податків для об’єктів, розміщених за кордоном, становитиме 7 відсотків.

Ставку 2,5 відсотка застосовують до номінальної вартості державних облігацій України, придбаних декларантом у період з 1 вересня 2021-го по 31 серпня 2022-го.

Як альтернативу платникам податків надано можливість обрати ставки 6 відсотків, 11,5 та 3 відсотки. Підвищені ставки платники застосовуватимуть у тому разі, якщо вирішать сплачувати одноразовий збір протягом трьох років трьома рівними частинами.

Ставку збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування може бути зменшено з 5 чи 9 відсотків до 2,5 в разі придбання декларантом державних облігацій України з терміном обігу більше, ніж 365 днів без права дострокового погашення в період від 1 вересня 2021-го до 31 серпня 2022 року до подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації.

– Які дії належить здійснити громадянам, які вирішили подати одноразову (спеціальну) добровільну декларацію та легалізувати свої доходи?

– Потрібно передусім подати до податкової інспекції добровільну декларацію. Її подає безпосередньо сам декларант і тільки в електронному вигляді через приватну частину Електронного кабінету платника податків у розділі «Одноразова (спеціальна) добровільна декларація». 

У документі необхідно вказати прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію й номер паспорта громадянина України, відомості про об’єкти декларування, самостійно визначену в національній валюті базу для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування, ставку й суму збору з одноразового декларування.

Ще раз повторюю, що в декларації не треба подавати інформацію про джерела одержання декларантом об’єктів декларування.

– Пані Ірино, як же декларант має самостійно визначити вартість об’єкта?

– Базою для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування для валютних цінностей є грошова вартість відповідного об’єкта декларування або номінальна вартість грошової вимоги, у тому числі за позиками, наданими третім особам. Якщо ж грошову вартість визначено в іноземній валюті, вартість таких валютних цінностей слід зазначати у гривнях за офіційним курсом Нацбанку на дату подання декларації. А якщо таку грошову вартість визначено у вигляді банківських металів, то вартість визначають з огляду на їхню вагу та облікову ціну, розраховану НБУ на дату подання декларації.

Декларант зобов’язаний підтвердити грошову вартість таких об’єктів шляхом додання до декларації засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування. Для об’єктів нерухомого й рухомого майна, корпоративних прав, цінних паперів, права на отримання дивідендів, процентів інших активів фізичної особи базою для нарахування збору є така низка показників. По-перше, це витрати декларанта на придбання (набуття) об’єкта декларування та його вартість, яку визначають на підставі оцінки майна та майнових прав, фінансових інструментів, інших активів. Оцінку об’єкта декларування проводять відповідно до законодавства країни, де розташований такий актив. Його вартість, визначену в іноземній валюті, відображають в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації у гривнях за офіційним курсом національної валюти, встановленим Нацбанком на дату подання декларації.

А також під час нарахування збору беруть до уваги номінальну вартість прав грошової вимоги; вартість придбання або біржову вартість, дійсну на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, корпоративних прав (акцій), допущених до біржових торгів; вартість активу у вигляді дорогоцінних металів, який визначають у перерахунку ваги до закупівельної ціни на дорогоцінні метали, визначеної НБУ на дату подання декларації; витрати на придбання (набуття) декларантом цінних паперів та інших фінансових інструментів, що не допущені до біржових торгів, та часток (паїв) у майні юридичних осіб або в утвореннях без статусу юридичної особи, інших корпоративних прав або номінальну вартість таких активів, зазначену у відповідних документах.

За власним бажанням декларанта для рухомого майна (крім дорогоцінних металів, транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, витворів мистецтва, дорогоцінного каміння (у тому числі органогенного утворення та виробів з них) базою для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування може бути самостійно визначена декларантом вартість об’єктів декларування, які перебувають (зареєстровані) на території України.

– Отже, як Ви зазначили вище, декларантові не потрібно додавати до одноразової (спеціальної) добровільної декларації документи, що підтверджують вартість об’єктів декларування?

– Декларант зобов’язаний додати копії документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування, лише в тому разі, якщо актив фізичної особи розташований чи зареєстрований за межами України або ж у разі декларування валютних цінностей, розміщених на рахунках у банках в Україні, чи прав грошової вимоги. Тобто, повторимо, якщо актив за кордоном або валютні цінності в Україні, то необхідно додати документ, який підтверджує їхню вартість. Якщо ж говорити про інші активи, розташовані в Україні, то жодного підтвердження їхньої вартості не вимагається, хоча декларант і може додати копії відповідних документів.

– Чи закон визначає терміни для сплати збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування?

– Сплату збору декларант має здійснити протягом 30 календарних днів з дати подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації. У разі вибору декларантом ставки збору, що передбачає сплату такого платежу трьома рівними частинами, перший платіж він має зробити протягом 30 календарних днів з дати подання декларації; другий – до 1 листопада 2023 року; третій – до 1 листопада 2024-го.

У разі несплати або сплати не в повному обсязі суми збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування у встановлений термін, декларацію вважатимуть неподаною та на декларанта не поширюватимуться передбачені законом №1539 гарантії та звільнення од відповідальності.

Водночас декларант має право подати повторно таку декларацію, оскільки Податковий кодекс України не містить обмежень щодо подання повторної звітної декларації.

– Чи передбачено штрафи за несплату чи невчасну плату суми збору з одноразового (спеціального) декларування?

– Як я вже зазначала, у разі несплати, невчасної сплати або сплати в неповному обсязі суми збору, зазначеної в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації, таку декларацію вважатимуть неподаною й такого декларанта не стосуватимуться державні гарантії та звільнення від відповідальності.

Якщо декларант, що обрав ставку податку із розстроченням сплати трьома рівними частинами, сплатив лише першу частину податкового зобов’язання, а другу і третю не сплатив, або сплатив невчасно, то його буде притягнуто до відповідальності і його вважатимуть таким, що має обов’язок нарахування та сплати податків і зборів щодо зазначених доходів на загальних підставах, а розмір сплаченої частини податкового зобов’язання вважатимуть помилково сплаченим.

– Якщо після подання декларації громадянин виявив, що він забув задекларувати деякі об’єкти. Чи може він виправити помилку подавши нову декларацію?

– Декларант має право уточнити інформацію, зазначену в попередньо поданій декларації, суто шляхом подання нової декларації. При цьому попередню декларацію, інформація з якої підлягає уточненню, вважатимуть анульованою. Якщо сума збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування, визначена в уточненій декларації, є меншою за суму, сплачену на підставі попередньо поданої декларації, надмір коштів повертають декларанту. Якщо ж сума збору є більшою за суму збору, сплачену на підставі попередньо поданої декларації, декларант зобов’язаний сплатити суму недоплати збору протягом 30 календарних днів з дати подання уточненої декларації.

– Скажіть, як податкова служба перевірятиме правильність заповнення декларації?

– Декларація підлягає камеральній перевірці у спеціальному порядку, тобто на виявлення арифметичних та логічних помилок. Якщо за результатами перевірки буде виявлено помилки, що не призвели до недоплати суми збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування, податкова служба повинна протягом 10 календарних днів надіслати декларанту відповідне повідомлення. За результатами розгляду такого повідомлення впродовж 20 календарних днів від дня його отримання декларант має право подати уточнену декларацію.

Якщо ж за результатами камеральної перевірки буде встановлено недоплату суми збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування, то декларант зобов’язаний доплатити недостачу протягом 10 календарних днів з дня отримання відповідного повідомлення від податкового органу та впродовж 20 календарних днів подати уточнену декларацію.

У разі ж переплати податкового зобов’язання з одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідну суму буде повернуто декларанту протягом 20 календарних днів, відповідно до вимог Податкового кодексу.

Під час тієї процедури податковий орган також перевірить правильність застосування ставки збору. З цією метою можуть перевіряти реєстрацію правочинів та активів у державних реєстрах шляхом звернення до відповідних держаних органів.

Якщо за результатами такої перевірки буде встановлено розбіжність між даними реєстрів та задекларованою інформацією, податковий орган звертатиметься до декларанта із запитом щодо підтвердження наявності у нього зазначеного в декларації майна.

Якщо протягом 365 днів з дня подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації податковий орган виявив порушення декларантом умов розміщення валютних цінностей у банківських установах, відсутність відповідного документа, що підтверджує право вимоги, чи відсутність копій документів, які передбачені Законом №1539, та за умови, що декларант протягом 15 робочих днів після отримання запиту від податкової не надасть пояснення та документальні підтвердження, податковий орган проведе документальну позапланову невиїзну перевірку. При цьому такі валютні цінності та права вимоги, які відображені в податковій декларації та вартість яких має бути підтверджено документально, при визначенні суми збору з одноразового декларування оподатковуватимуть за ставкою 18 відсотків.

– Ви не раз казали, що подавши одноразову декларацію та сплативши збір, громадяни отримають певні гарантії від держави. Що означає поняття «гарантії суб’єктам господарювання» з метою одноразового (спеціального) добровільного декларування?

– Воно означає, що податкова служба не проводитиме перевірку щодо джерела отримання фізичною особою доходів, за рахунок яких було одержано задекларовані таким декларантом активи. Відомості, зазначені в деклараціях, не може бути використано в розслідуваннях та перевірках стосовно декларанта, а також як докази у кримінальних провадженнях, справах про адміністративні правопорушення, цивільних та адміністративних справах. Вони не підлягають розголошенню без письмової згоди декларанта, крім випадків, коли це прямо передбачено законами або рішенням суду.

Крім цього, декларант звільняється від сплати військового збору та до нього не можуть застосовувати заходи забезпечення кримінального провадження, чи розпочинатися провадження у справах про адміністративні правопорушення за порушення податкового та валютного законодавств.

– Які юридичні наслідки неподання одноразової (спеціальної) декларації тими особами, хто має на це право?

– Одноразове (спеціальне) декларування є добровільним. Та разом з тим, якщо особа, яка має право на нього, цим не скористається, тобто не подасть декларацію, то її вважатимуть такою, що, по-перше, повідомила контрольний орган про те, що на 31 серпня 2022 року, тобто на дату завершення періоду проведення одноразового (спеціального) добровільного декларування в її власності відсутні активи, одержані за рахунок доходів, з яких не сплачено або сплачено не в повному обсязі податки і збори, а по-друге, що склад та обсяг таких активів перебувають у межах, визначених Податковим кодексом України і є такими, з яких сплачено податки і збори.

– А якщо особа, яка відповідно до закону не може бути декларантом, але все ж таки подасть декларацію. Податкова прийме її?

– Податкові органи не мають права відмовляти у прийнятті декларації. Тому якщо громадянин, який відповідно до Закону №1539 не має права подавати одноразову декларацію, все ж таки вирішить її подати, то її в нього приймуть. Однак йому слід пам’ятати, що на нього не поширюватимуться державні гарантії та звільнення від відповідальності, передбачені законом, навіть якщо він сплатить суму збору.

– І насамкінець, пані Ірино, які позитивні наслідки передбачає одноразове (спеціальне) добровільне декларування?

– Ухваливши Закон про одноразове (спеціальне) добровільне декларування держава дала можливість громадянам легалізувати свої активи, придбані за рахунок доходів, податки з яких не були сплачені. Крім того, це можливість для нашої країни повернути гроші та активи у прозорий легальний обіг. Це стосується насамперед тих, хто отримував заробітну плату в «конверті», працював без оформлення трудових відносин, отримував дохід за межами України й не сплачував з нього податок чи отримував доходи від підприємницької діяльності, з яких не сплачено податки.

А ще це наш крок до європейського майбутнього, де поважають сплату податків та гордяться тим, щоб бути сумлінними платниками податків. Тож закликаю усіх громадян скористатися шансом, який надала держава, виконати свій громадянський та конституційний обов’язок – подати одноразову (спеціальну) добровільну декларацію та сплатити податки.